Цього тижня, 25 листопада, світова спільнота відзначала Міжнародний день боротьби проти насильства над жінками. В Україні у цей день стартувала акція «16 днів проти насильства», покликана привернути увагу до насильства в сім’ї, і яка триватиме до 10 грудня.

Торік в Україні, згідно з даними Міністерства соціальної політики України, зафіксовано понад 130 тисяч звернень громадян з приводу домашнього насильства (з них 88 % – від жінок, 10% – від чоловіків). А це на 15% більше у порівнянні з аналогічним періодом 2018 року. Страждають від цього й чоловіки, проте 90% жертв домашнього насильства – це саме жінки. Звісно, це офіційні цифри – насправді від насилля в Україні потерпають значно більше людей, які й досі мовчать про агресію!

«Здорове суспільство – це те, яке не робить вигляд, що проблеми не існує, не ігнорує насильство та робить все можливе, аби це не толерувалося і не відбувалося. Тому якщо ви стали свідком насильства, не проходьте повз та не ігноруйте побачене/почуте – щонайменше викличте поліцію. Людина, яка потерпає від насильства, не завжди може або готова викликати поліцію чи взагалі діяти рішуче», – акцентує ексочільниця Міністерства охорони здоров’я України Уляни Супрун.

З початку 2020 року до поліції Львівщини надійшли майже 30,5 тисяч повідомлень про вчинення домашнього насильства на території області. І знову ж таки це офіційна статистика – а насправді потерпають від тиранів куди більше, але не звертаються до поліції.

На Львівщині відносно кривдників складено 6114 протоколів за ст. 173-2 (домашнє насильство) Кодексу України про адміністративні порушення. Станом на сьогодні на обліку перебуває 4695 кривдників, винесено 2040 термінових заборонених приписів, інформує пресслужба поліції Львівщини.

Також слідчі територіальних підрозділів поліції Львівщини відкрили 174 кримінальні провадження за ст. 126-1 (домашнє насильство) Кримінального кодексу України.

Домашнє насильство визначається законодавством як дії, що вчиняються між родичами або подружжям чи між людьми, які спільно проживають, але не перебувають у родинних відносинах чи у шлюбі, що можуть проявлятися у формі фізичного (побої, мордування, залишення в небезпеці), психологічного (образи, погрози, залякування), економічного (обмеження у доступі до грошей, їжі, житла), сексуального (дії сексуального характеру, вчинені стосовно дорослої людини без її згоди).

«Проблема насильства у нашому суспільстві часто замовчується. Побої, обмеження свободи, приниження… Винуватці цих злочинів мають бути покарані. Прошу всіх, хто став жертвою насильства або ж знає людей, які страждають через це, не мовчати. Маємо розірвати це замкнуте коло, – наголошує очільник Львівщини Максим Козицький. – Не помічати насилля – не означає, що його не існує. Не будьмо байдужими! Львівщина підтримує всесвітню акцію "16 днів проти насильства". У Міжнародний день боротьби з насиллям щодо жінок, у багатьох містах і селах області висадили кущі калини – символ української жінки. Флешмоб має алегоричну назву «Не ламай калини». Посадили калину і навпроти Львівської ОДА. А будівлю облдержадміністрації підсвітили помаранчевим кольором – кольором світлого майбутнього. Фото, які розставили у сквері, – з виставки предметів «Річ у тім…». Її відкрили в Києві за участі першої леді Олени Зеленської. Всі предмети-експонати, за даними правоохоронців, мали місце в реальних подіях, пов’язаних з домашнім насильством».

Насильство – це не лише фізичне побиття або зґвалтування. Будь-який примус до дій, які людина не хоче виконувати, психологічний тиск, переслідування, домагання, обмеження та заборони, які утискають людину, також є насильством

«Донедавна тема насильства була неприйнятною, незручною. Адже наважитися сказати про насильство означає визнати його факт. Насильство – не норма, йому немає виправдань. Про нього важко, але потрібно говорити, – сказала Олена Зеленська під час відкриття виставки у Києві. – Щоб іще раз привернути увагу суспільства до проблеми насильства, показати його жахливий масштаб, відкрили тематичну виставку «Річ у тім…». На ній представлені 16 звичних для кожного з нас побутових предметів, на перший погляд – цілком безпечних: дитяча іграшка, банківська картка, щоденник, рушник. Але всі ці предмети – безпосередні учасники, інструменти у реальних випадках насильства: фізичного, психологічного, економічного. Найжахливіше у домашньому насильстві – його буденність».

У своєму виступі Олена Зеленська закликала українців припинити сприймати домашнє насильство як норму, не замовчувати його. «Норма – це нульова толерантність до насильства, і це під силу кожному з нас», – наголосила вона.

Виставку організувало Міністерство внутрішніх справ України спільно з міжнародними організаціями, які працюють у сфері боротьби з домашнім та гендерно зумовленим насильством. Вона буде доступна на Михайлівській площі Києва під час акції «16 днів проти насильства» – з 25 листопада до 10 грудня.

«Проблема домашнього насильства існує в нашому суспільстві і це гірка правда. Однак, ми вдячні тим чоловікам і жінкам, які не соромляться про це говорити і про це заявляти. Ви розриваєте замкнене коло домашнього насильства. Під час пандемії оголились ті проблеми, які давно існували. Якщо порівнювати із кількістю викликів про домашнє насильство з минулим роком, то ми дійсно фіксуємо збільшення кількості викликів і заяв. Але, разом з тим, приріст таких повідомлень ми ще пов’язуємо з інформаційною кампанією, яка проходить у нашій країні», – каже заступниця міністра внутрішніх справ Катерина Павліченко.

З її слів, на гарячі лінії звертається більше українців, яке шукає вихід з ситуації, яка склалась вдома. Якщо людина телефонує до поліції з повідомленням про домашнє насильство, то найчастіше мова йде про критичні випадки, коли вже необхідна допомога правоохоронців.

«Однак, поліція значну увагу приділяє превентивній діяльності. Це дуже важлива складова попередження цієї проблеми. Якщо поліція фіксує випадки насильства, то зараз у руках поліції є такий механізм як – терміновий заборонний припис. Це новий інструмент, але дуже ефективний. Він виноситься поліцейськими безпосередньо на місці пригоди. Він може тривати до 10 діб. За невиконання цього припису наступає адміністративна відповідальність. Обмежувальний припис виноситься судом. Це більш тривала заборона, від 1 до 6 місяців, може бути продовжений до року. Його невиконання карається вже Кримінальним кодексом», – зазначила заступниця міністра.

Зі слів ексочільниці Міністерства охорони здоров’я України Уляни Супрун, до пандемії кожна третя жінка у світі переживала фізичне або сексуальне насильство, найчастіше з боку свого партнера. «І хоча даних все ще недостатньо, щоби озвучувати конкретні цифри, ми можемо зробити висновки, що через наслідки COVID-19, кількість випадків насильства проти жінок зростає. Впродовж карантину, кожні 3 місяці, по всьому світу фіксують 15 мільйонів жінок, які потенційно зазнають насильства, – зазначає Уляна Супрун. – Це проблема, яку не можна ігнорувати, як би сильно наша увага не була прикута до проблеми COVID-19. Через карантинні обмеження та потребу в самоізоляції жінки вимушені перебувати разом зі своїм кривдником на одній території. Захищаючи себе від вірусу, жінки наражаються на іншу небезпеку. Насильство – це не лише фізичне побиття або зґвалтування. Будь-який примус до дій, які людина не хоче виконувати, психологічний тиск, переслідування, домагання, обмеження та заборони, які утискають людину, також є насильством».

– Ваш партнер або інша близька вам людина відстежує кожен ваш крок, вимагає знати кожну деталь про те, як минув ваш день і з ким ви контактували. Ви мусите завжди брати слухавку, відповідати на повідомлення та дати доступ до своїх соцмереж.

– Вибір щоденних занять, лікування, харчування, одягу тощо більше не належить вам. Замість вас усі важливі й неважливі рішення приймає кривдник і пояснює це тим, що він знає як буде краще для вас.

– Людина ставиться до вас з агресією, вона може раптово спалахнути, а ви ніколи не знаєте, що саме стане причиною того. Ви боїтеся робити будь-що, бо не можете передбачити поведінки партнера. Агресія може бути як фізичною, так і психологічною.

– Вас принижують, знецінюють ваші вчинки та не поважають. Ви можете часто вислуховувати образливі коментарі, які стосуються вашої зовнішності, професійної діяльності, особистих досягнень, ваших друзів, родини чи близьких тощо. Кривдник може робити це в присутності інших, щоб ще більше принизити.

Сексуальне насильство також може ставатися в стосунках. Кривдник може вважати, що має повне право на ваше тіло в будь-який момент та в будь-якому місці. Він не вважає, що повинен запитувати у вас згоди на секс.

Почніть розмову. Це нормально — запитати у людини, як вона почувається і чи вона в безпеці. Поясніть, чому ви цікавитеся та що спонукало вас почати цю розмову саме зараз. Додайте, що ви переймаєтеся про цю людину, тому не можете мовчати.

Слухайте потерпілих від насильства жінок та вірте їм. Не звинувачуйте жінок та не засуджуйте їх за те, що вони залишилися з кривдником або пішли від нього. Створіть безпечний простір (простір, де людину слухають і не засуджують) для них, аби вони могли поділитися своєю історією та попросити про допомогу.

Вчіть дітей повазі до власного та чужого тіла, привчайте сприймати відмову та коректно реагувати на протилежну думку. Руйнуйте стереотипи, виховуйте критичне мислення та поширюйте культуру прийняття.

Поширюйте інформацію про телефони гарячих ліній, шелтери тощо. Потерпілі від насильства жінки повинні знати, що вони можуть звернутися по допомогу, а також вони повинні мати контакти центрів, які готові їх прийняти.

102 – Національна поліція України

1547 – урядова лінія з протидії домашньому насильству (працює у тестовому режимі)

0 800 500 335 (безкоштовний номер для стаціонарного телефона) / 116 123 (безкоштовно з мобільного) – Національна «гаряча» лінія з протидії домашньому насильству

0-800-213-103 – безоплатна правова допомога