Любити ближнього не словом, а ділом

Блаженніший Святослав закликав вірян УГКЦ долучитися до акції «Нагодуй бідного», принісши цієї неділі до храмів продукти тривалого зберігання

Сьогодні у час кризи, спричиненої пандемією та обмежувальними заходами, важливо не опинитися у ситуації кризи людяності, браку співчуття та дієвої допомоги тим, хто опинився у скруті. Адже нині так багато людей потребують нашої допомоги, комусь не вистачає на ліки, комусь – на одяг для дітей, а комусь не вистачає й на харчі.
Під час форуму соціального служіння УГКЦ «Соціальне служіння людині» Блаженнійший Святослав проголосив благодійну акцію «Нагодуй голодного», приурочену до Дня вбогого, який цього року Католицька Церква відзначатиме 15 листопада.
«Ми хочемо провести акцію під назвою «Нагодуй бідного». У кожній парафії ми просимо створити food banks. Просимо всіх принести до храму харчі, що можуть зберігатися – крупи, макарони, олію – які можна було б зібрати та за потреби нагодувати голодного. Такі збірки робить Католицька Церква по цілому світі. Дуже би хотів, щоб ця акція стала конкретним способом, як ми засвідчимо нашу віру в непростих обставинах пандемії кінця 2020 року», – зазначив тоді Глава УГКЦ.
Глава УГКЦ під час проповіді наголосив, що даючи милостиню, ми отримуємо більше, аніж даємо. Даючи милостиню, ми справді надолужуємо нашу провину за багато гріхів. Даючи милостиню, ми беремо Бога за руку, яку Він через потребуючого сьогодні простягає до нас.
«Сьогодні закликаю всіх вірних усього світу простягнути руку тим, хто потребує допомоги. Ми зробимо одну конкретну акцію, яка називатиметься «Нагодуй бідного». Щоб простягнути свою руку до Божої руки, наступної неділі в усіх наших парафіях в усьому світі ми принесемо до храмів харчі, щоб нагодувати вбогих. Будьте певні, ми винесемо з храму більше духовних дарів, ніж принесемо матеріальних», – закликав Блаженніший.
Вісім із 10 пенсіонерів перебувають за межею бідності. За різними оцінками, від 25% до 45% громадян нашої держави не можуть забезпечити своїх елементарних базових потреб
Він також звернув увагу, що нині людство потерпає під тягарем пандемії коронавірусу, від якого ніхто достеменно не знає, як вберегтися, і покладаємо наші надії на Господа. Але для того, щоби прийняти Божу допомогу, ми мусимо нагодувати бідного.
Основним днем збірки харчових продуктів для бідних встановлено 15 листопада. Але, як зазначив Блаженніший Святослав під час нещодавньої онлайн-зустрічі зі священниками Київської архиєпархії, йдеться не про одноразову справу, а активізацію такого типу соціального служіння в наших парафіях загалом. «Тобто збірки проводитимуться постійно і безстроково. Бо правдоподібно, питання харчування, забезпечення базових потреб наших людей буде одним із великих соціальних викликів цієї зими та наступної весни», – наголосив він.

Варто нагадати, що День убогого започаткував Папа Франциск чотири роки тому на завершення Ювілейного року Божого Милосердя. А своє послання з цієї нагоди Папа назвав «Любімо не лише словом, а ділом».
Темі бідності присвячене і цьогорічне Послання Синоду єпископів УГКЦ «Залишиться вам одне – те, що ви дали вбогому», датоване 30 жовтня 2020. Воно також містить заклик долучитися до акції «Нагодуй бідного» і створення «банків продуктів» при парафіях.
Окрім того, у документі, який складається із п’яти частин, владики прагнуть скерувати погляд до стражденної вбогої людини, мовчазний крик якої часто не долинає до вух і сердець наших сучасників.
У документі владики УГКЦ, вслід за Святішим Отцем Франциском, навели відкритий список болю і страждання, який, як зазначають, від віків і до сьогодні поповнюється специфічним і болісним досвідом кожного народу, кожної родини і кожної людини.
Другу частину цього послання владики присвятили виклику матеріального убозтва в сучасному світі. Вони зазначили, що нині у світі майже мільярд людей живе в умовах крайнього зубожіння. «Тоді як одна частина людства сягає космічних просторів у своїх технологіях, інша видає мільярди на смертоносну зброю, майже 800 мільйонів людей – а це близько 10 відсотків населення Землі! – стають жертвами постійного недоїдання та голодної смерті», – пишуть єпископи, посилаючись на дані міжнародних гуманітарних організацій.
В Україні, на переконання єпископів, ситуація не набагато краща. Адже тут вісім із 10 пенсіонерів перебувають за межею бідності. За різними оцінками, від 25% до 45% громадян нашої держави не можуть забезпечити своїх елементарних базових потреб. В Україні є таке явище як бідність тих, хто працює.
Серед причин важкого життя українців єпископи УГКЦ називають і недолугу політику можновладців, і непослідовність у реформах, і кризу, спричинену російською агресією на сході України.
15 листопада – День убогого. З цієї нагоди Глава УГКЦ запропонував створити при кожній парафії так звані «банки продуктів»
Вказавши на прояви разючої убогості, владики пропонують способи змінити ситуацію на краще. Починати, за їхніми словами, треба з подолання голоду навколо нас, «адже мільйони поруч із нами живуть і сьогодні в тіні цього повільного голодного вмирання – мовчазні, позбавлені гідності, уваги, співчуття, допомоги і розуміння».
Крім того, владики вважають, що український народ має у світі особливу місію допомогти голодуючим. Адже наша пам’ять про Голодомори накладає на нас відповідальність не лише перед померлими, а й перед сучасниками, які сьогодні на очах в усього світу приречені на подібні муки і страждання, що їх зазнавали наші брати і сестри майже століття тому. І як єврейський народ, переживши жахіття Голокосту, запобігає нині повторенню подібних злочинів, наш народ, мав би стати у світі голосом сумління, яке закликає до порятунку тих, хто недоїдає та голодує. І це стало б нашою найкращою даниною пам’яті мільйонам жертв Голодоморів і нашим дієвим внеском у преображення нинішнього людства.
Єпископи УГКЦ стверджують, що багатство не є злом, Господь його не засуджує, адже Він сам є його джерелом і запорукою для добра всіх своїх дітей. Небезпека не в речах, а в тому, як їх використовують. Тому у відповідальних руках вони роблять світ кращим. Натомість тим, що призводить до світових криз і потрясінь, які завдають страждання мільйонам, єпископи називають нечутливість сумління до справжньої вартості матеріальних благ та до крику нужденних.
Архиєреї звертаються і до державних урядовців, на яких лежить відповідальність за покращення ситуації в економіці та на ринку праці, зі закликом забезпечити усім доступ до праці та гідну винагороду за неї, належний соціальний захист і опіку, зокрема найслабшим і найуразливішим. Водночас вони пригадують, що затримання заробітної платні працівникам, несправедливе винагороджування та відсутність соціального захисту працівників є неприпустимим і таким, що кличе про помсту до неба.
Також архиєреї наводять у посланні перелік того, чого не слід робити християнам у нинішній ситуації, коли людство потерпає від численних травм, зранень, бідності та браку найнеобхіднішого:
– не личить жити «понад стан», тобто понад можливості свого становища, накопичуючи про запас достатки, замість ділитися із потребуючими навіть тим скромним, що сьогодні посилає нам Господь;
– не личить будувати розкішні вілли та палаци, пам’ятники марнославства і знаки недозволеної розкоші;
– не личить їздити дорогими ексклюзивними авто задля заспокоєння хворобливих амбіцій і здобуття ефемерного статусу;
– не личить по-хижацьки ставитися до довкілля, засмічуючи Божий дар природи, руйнуючи спільну для нинішніх і прийдешніх поколінь домівку;
– не личить заплющувати очі на нужду навколо себе і вибудовувати навколо власного життя, власних родин, спільнот, парафій мурів байдужості й черствості.
«Беручи до уваги критичний стан із продуктовим та матеріальним забезпеченням чисельно значних верств населення в Україні та в різних частинах світу, спричинений і загострений світовою пандемією коронавірусу, пропонуємо усій нашій церковній спільноті цього року започаткувати з нагоди Всесвітнього дня вбогих конкретний милосердний чин – благодійну акцію «Нагодуй бідного», координацію якої доручаємо нашому відділу соціального служіння», – мовиться в Посланні.
Архипастирі зазначають, що ніхто з-посеред нас не є таким убогим, щоб не міг поділитися з іншими, лише тіснота серця може перешкодити нам це зробити.

Отець Андрій Сенейко,
директор Благодійного фонду «Карітас-Львів» УГКЦ:
– Папа Франциск проголосив День убогого, який Католицька Церква відзначатиме цієї неділі, 15 листопада. З цієї нагоди Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав запропонував створити при кожній парафії так звані «банки продуктів». Йдеться про продукти тривалого зберігання: цукор, крупи, макаронні вироби, борошно, олія, консерви тощо. Маючи такий запас, парафія, спільнота зможе підтримати тих самотніх людей і ті родини, які у нинішній скрутний час потребують допомоги. Волонтери, знаючи потреби людей, могли б заносити ці продукти потребуючим.
Хто не має змоги долучитися до цієї акції через парафію, може приносити зазначені вище продукти і до нас у Благодійний фонд «Карітас-Львів» УГКЦ. Ми роздаватимемо ці продукти найбільш потребуючим: бідним сім’ям, особам з інвалідністю, людям похилого віку. Ми робили це у серпні-вересні, коли розвозили продуктові набори і у Львові, і в навколишніх селах.
У цій ініціативі «Карітас-Львів» тісно співпрацюватиме і з парафіями, і з соціальними службами, які надають нам списки потребуючих. 
Кожна єпархія УГКЦ має свій «Карітас», який займається підтримкою соціально незахищених верств населення незалежно від релігійної приналежності. Благодійний фонд «Карітас-Львів» УГКЦ охоплює всю територію Львівської архиєпархії – від Поморян і Золочева аж до Яворова. Також є маленькі «Карітаси» при деяких парафіях. Це дуже добре, бо на місці краще знають ситуацію і потреби людей. Ми б хотіли, щоб таких парафіяльних «Карітасів» ставало щораз більше і надаємо організаційну та юридичну допомогу щодо їх створення. Одночасно ми координуємо їхню роботу, підказуємо, консультуємо та скеровуємо їхню діяльність.
На мою думку, це добра справа – організовувати збір таких продуктів, які можна тривалий час зберігати. Це ефективніше, ніж розвозити готові обіди, оскільки так можна охопити більше потребуючих, такої допомоги вистачить надовго. Влітку ми розвозили продуктові набори по 30-40 кілограмів. Це досить хороша підтримка для сім’ї на місяць-два.
Тому усіх, хто може принести продукти на вулицю Костя Левицького, 111 у Львові ми радо приймемо. Запрошуємо усіх долучитися до доброї справи. Можна перерахувати кошти, а ми придбаємо необхідне. 
Приносити продукти до церкви можна, ідучи в неділю на літургію, і в будь-який день цього чи наступних тижнів, бо «Нагодуй бідного» – це не одноразова акція, а довготривалий проєкт. Адже матеріально бідні люди є завжди, вони потребують постійної допомоги, а особливо в нинішній час пандемії, коли багато людей потрапили в кризові обставини: хтось втратив роботу, хтось багато коштів витратив на лікування, хтось втратив допомогу, в когось значно зменшився заробіток, а діти їсти хочуть постійно, їм не скажеш почекати кращих часів. День вбогого – це передусім нагода привернути увагу до цієї проблеми і дати добрий початок, а поповнювати «банк продуктів» можна і потрібно постійно. Якщо якась парафія матиме більше запасів, аніж є потреба на місці, ми радо приймемо, бо насправді потребуючих людей є дуже багато.
Варто також зазначити, що окрім актуальності самих продуктів, ця допомога є дуже важлива для людини в потребі ще й тим, що дає їй відчути, що про неї хтось пам’ятає, що про неї хтось турбується, що вона не сама в тій важкій ситуації. Коли ми в серпні-вересні розвозили харчові продукти, ми бачили, які люди були задоволені, вдячні та приємно здивовані. 
До нас звертається по допомогу чимало людей, за останні місяці таких звернень значно побільшало. Також ми тісно співпрацюємо з соціальними службами громад, від них отримуємо списки тих, хто потребує допомоги. 
Для нас дуже важливим є спілкування, щоб зрозуміти труднощі, з якими зустрілася родина. Так можна краще і більше допомогти. Коли до нас звертаються по телефону, ми беремо адресу і відвідуємо потребуючих, бо хочемо, щоб ті люди, які дають нам змогу допомагати були впевнені, що надану ними допомогу отримають саме ті, хто її найбільше потребує. Так допомога функціонує в багатьох розвинутих країнах, щоб не сприяти суспільному паразитуванню. Якщо ми, наприклад, бачимо, що головною причиною бідності родини є алкозалежність одного з її членів, то стараємося скерувати ту людину на добру дорогу, пропонуємо пройти курс лікування. При дрогобицькому «Карітасі», з яким співпрацюємо, діє Фонд «Назарет», який допомагає впоратись з цією проблемою, також у селі Дземброня Верховинського району отці-василіяни мають монастир, де допомагають подолати алкозалежність. Тобто ми їдемо, спілкуємося і стараємося знайти найбільш ефективний спосіб допомогти тій чи тій родині, сім'ї, а не просто привезти продукти, хочемо допомогти вийти з кризової ситуації, в яку потрапила людини або вся родина. Завжди на першому місці має бути вивчення ситуації.
Наша Українська греко-католицька церква надає велику увагу соціальному служінню, багато робить для підтримки тих, кому нині найважче незалежно від конфесійної чи етнічної приналежності. А «Карітас» є частиною Церкви, її соціального служіння. 
Наші контакти:
м. Львів, вул. Коперника, 31/1;
тел.: (032) 261-35-38.
Пожертви можна переказувати на рахунок: Благодійна допомога
p/p UA 773253650000026001011138000,
ПАТ «Кредобанк» м. Львів, МФО 325365.

Уляна Флишко,
керівниця Благодійного фонду «Здійснити мрію»:
– Це дуже гарна ініціатива створити такі банки продуктів при парафіях, щоб допомогти тим, хто нині потребує підтримки, зокрема і харчовими продуктами. Папа Франциск, започаткувавши День убогого з метою привернути увагу до тих, хто нині змушений виживати, як ніхто інший розуміє, якою важливою є допомога тим людям, які нині часто не мають шматка хліба. 
Звертаючись до нас, старші одинокі люди нерідко просять якісь крупи, макарони, цукор, олію, щоб прожити на тому мінімальному харчовому наборі. Така акція є дуже на часі, і це дуже гарна ініціатива. І я певна, що люди відгукнуться, а я певна, що так і буде, бо за час своєї праці я побачила, що є дуже багато добрих людей, готових пожертвувати частину своїх надходжень на допомогу тим, хто опинився у скруті. Я дуже рада, що в нас є така добра громада, зокрема у Львові. 
Бідних людей у нас багато і не лише у районах, у віддалених селах, де є менше можливостей знайти роботу, де старіюче населення. Також є дуже багато одиноких людей, які потребують допомоги харчами і у Львові. І це не лише одинокі старенькі, це й деякі сім’ї, де, наприклад, з різних причин залишається жінка з кількома малими дітьми, її доходів бракує, щоб витягнути все на своїх плечах. У когось зменшились доходи, а на утриманні є хвора дитина чи старенька мати, яка потребує недешевих ліків. Вони змушені звертатися по допомогу, зокрема й харчами. 
Для декого дуже не просто звернутися по допомогу, попросити харчі. І важливо таких людей підтримати, допомогти пережити важкі часи і знову стати на ноги. Маємо бути уважними, бо є багато людей, які не звертаються по допомогу. Як показує мій досвід, що бідніша людина, то скромніші в неї запити, вона перебивається на мінімумі та не наважується попросити. Тому небайдужість та уважність сусідів, односельців, людей, які знають, що поряд живе бабуся, якій не вистачає їжі, є дуже важливою. Можна звернутися і до нас у фонд, можна підказати в церкві, що там чи там є така потреба.
Тому ініціатива допомогти нужденним – це саме те, що на часі. За час карантину не тільки значно більше стало людей, які потребують допомоги, а й внаслідок зменшення прибутків багато людей, які раніше допомагали іншим, нині самі змушені перебиватися на тимчасових підробітках. Тож кількість тих, хто суттєво допомагав, значно зменшилася. Але люди залишилися добрими, якщо вони щось мають, то легко діляться. Не всі, звичайно, але мені щастить на щедрих людей.
Окрім того, така підтримка харчами може значно допомогти потребуючій людині відчути, що вона не сама, що про неї пам’ятають, що хтось про неї дбає. Адже в нинішній час карантинних обмежень багато людей стали ще самотнішими. Однак варто бути дуже обережними і максимально додержуватися заходів безпеки, уникати особистого контакту, краще поспілкуватися телефоном, якщо є така можливість, адже люди, яким не вистачає на харчі, є ослабленими, часто мають задавнені недуги, а отже, є значно вразливішими до хвороб. А в нинішній ситуації треба дуже вважати, аби не стати причиною їхнього захворювання, бо одужати їм набагато важче, аніж людям, які нормально харчуються, та й грошей на ліки ніде взяти.
Сьогодні дуже важливо не бути байдужими, не проходити повз, коли бачите, що комусь важко. Якщо не в змозі допомогти самі – підкажіть, куди звернутися. Якщо хочете допомогти, а не знаєте кому чи як, долучіться до ініціатив, які вже є. Кожен потребу допомагати відчуває по-своєму: хтось допоможе раз, хтось допомагатиме періодично, а хтось хоче робити це завжди. Я почала займатися волонтерством у 2014 році. Кілька разів у мене були скрутні періоди, коли самій не вистачало на прожиток, коли хотіла все це покинути та їхати на заробітки, але, напевне, Бог дає в потрібний час потрібні можливості, посилає відповідних людей, з якими ти починаєш розвиватися, які втримують тебе на плаву, не дають зневіритися, а втримавшись, відчуваєш, що волонтерство – це добрий вірус, ліків від якого немає, якщо ти робиш це з бажанням, щиро. 
Підтримати працю нашого фонду можна, переказавши кошти на картковий рахунок «ПриватБанку» 5169 3305 2140 1130, а звернутися за телефоном (097) 232-90-68 – Уляна Флишко.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.5065 / 1.74MB / SQL:{query_count}