Добра книжка завжди знайде свого читача і шанувальника, допоможе пережити скруту, розрадить у нещасті, дасть мудру пораду і натхнення до звершень. Однак в цей непростий час випробування карантином перед загрозою закриття опинилося видавництво «Свічадо», яке, без сумніву, стало однією з важливих складових ідентичності нашого міста. Тож його керівництво звернулося до читачів з проханням про допомогу – придбати, по змозі, хоча б одну книжку. Це дасть змогу видавництву вистояти і в майбутньому запропонувати читачам чимало цікавих, а головне корисних новинок.

«Зважаючи на ситуацію, звертаємося з проханням про підтримку до усіх тих, кому небайдужа доля релігійної книги, кому в минулому наші книги допомогли у духовному розвитку, хто хоче читати наші книги у майбутньому. Ми розуміємо, що багато хто також переживає скруту, особливо якщо йдеться про матеріяльне становище. Та якщо Ви можете собі дозволити придбати принаймні одну книгу у нашому видавництві – це буде Ваш внесок на підтримку релігійного книговидання», – мовиться у зверненні.

Також видавці просять про молитву: «Згадайте про нас у розмові з Всевишнім, нехай Господь наділить нас мудрістю і силою подолати усі перешкоди та виклики, які постали на шляху видавництва. Щоб ми не тільки пережили цей складний період, але й вийшли з нього сильнішими і мали змогу надалі видавати для Вас книги, “що дарують радість душі”».

Ще 1 листопада 1987 року побачило світ перше число самвидавівського часопису з такою назвою. Його видали студенти-українці  у Любліні, які прагнули розвивати свої національні та релігійні цінності. Часи були непевні, але видання помітили у Римі, і греко-католицька курія подарувала видавництву перший комп’ютер та ксерокс, які дивом вдалося допровадити до Польщі.

Твір Митрополита Андрея Шептицького “Як будувати рідну хату” став першою брошуркою видавництва. Її видали на пораду тоді ще архимандрита студитів Любомира Гузара. Наступним став  “Колядник”.

Зі змінами як у Польщі, так і в Україні продукція видавництва виявилася дуже затребуваною. На початку 90-х воно перебралося в Україну і оселилося в монастирі студитів на запрошення тодішнього ігумена отця Севастіяна Дмитруха. 

За ці роки читачі отримали багато книжок  богослужбової, духовної і світської літератури, кілька серій видань для молоді, посібники для батьків та виховників, високохудожні альбоми і кулінарні збірники. Є книги, які витримали 7-8 тиражів і залишилися затребуваними. Одним з рекордів видавництва була книга “365 коротких історій для душі” Бруно Ферреро, тритисячний наклад якої розійшовся за два тижні, і до сьогодні вона залишається однією з найпопулярніших.

Одним із ініціаторів заснування видавництва, його натхненником  і незмінним директором вже понад тридцять років є Богдан Трояновський. Попри високу посаду нерідко його можна побачити за розкладкою книжок під час храмового празника чи презентації новинок: радить, розповідає, пропонує. Він певен, що великого бізнесу на релігійній літературі не зробиш, але важливо насамперед робити те, що корисне, – дарувати людям радість. 

Тож саме директора видавництва «Свічадо» Богдана Трояновського «Львівська Пошта» розпитала про виклики, які нині постали перед видавництвом, його місію, про бестселери, новинки і плани, а також про те, як ми всі можемо допомогти. 

– Основна проблема полягає в тому, що ми видаємо літературу, що базується на християнськи цінностях – релігійну, духовну, психологічну, сімейну тощо, – а реалізовуємо її здебільшого (відсотків на 80) через церковні крамниці і церкви. Коли оголосили карантин, ми ще мали певний запас міцності і сподівалися місяць-два протягнути, а відтак повернутися до звичного ритму. Але коли стало зрозуміло, що цими термінами карантин не обмежиться, невідомо коли дозволять участь у богослужіннях, ми побачили, що протриматися буде важко. Важко передбачити, як надалі розвиватиметься ситуація, тож ми почали вживати заходів. Ми були змушені скоротити половину працівників і відправити на біржу праці, щоб люди мали якесь мінімальне забезпечення, щоб і вони, і ми могли пережити цей найважчий час, а коли ситуація вирівняється, сподіваємося продовжити співпрацю.

– Започаткували ми це видавництво в Польщі у 1987 році, на початку 90- перебралися в Україну, а з 1992 року вже повноцінно запрацювали тут. За цей час ми видали книжок близько 2000 різних назв, а повний тираж перевищив 10 мільйонів книжок.

– Від самого початку ми ставили собі за мету євангелізаційну місію, відкривати людям правди віри, і тим самим допомагати їм. Але допомога є повноцінною лише тоді, коли охоплює всі аспекти життя людини: і культуру, і науку, і духовність. А позаяк людина є не лише матеріальною чи психо-фізичною, а також носієм духовних цінностей, то ми почали видавати таку літературу, яка б допомагала їй різнопланово. Наприклад, ми вважаємо, що дуже важливим є виховання дітей – видаємо книжки про це. Вважаємо, що дуже важливою є сім’я і стосунки у ній – видаємо книжки про це. Друкуємо також церковну літературу, порадники, молитовники, Святе Письмо і коментарі до нього, щоб люди мали змогу не лише читати слово Боже, а й розуміти його, дитячі книжечки, розмальовки. Все, що допомагає стати зрілою особистістю. Видаємо і патріотичні книжки, книжки про мову, бо вважаємо, що це теж є елементами повноцінної особистості. І ми віримо в те, що написано в наших книжках, і хочемо поділитися цим з іншими людьми. На жаль, ще раніше змушені були закрити нашу періодику, бо тиражі різко падали. Така форма в час інтернету виявилася незатребуваною в читача. Наша редакція періодики зайнялася виданням книжок, календарів.

– Наша ніша – це література близька до Церкви, література про цінності. Передусім аналізуємо, що виходить за кордоном, маємо друзів, які підказують, які книжки варто було б видати, дивимося, хто з авторів в Україні пише щось цікавого і цінного в цій тематиці, з’являються священники, які мають, що сказати, і вміють це по-сучасному подати. Нещодавно ми видали цікаву книжку зі сфери культури «Святині княжої України», вона розповідає про ті наші святині, ікони, які опинилися поза Україною, переважно в Росії. Книжка двомовна – українською і англійською, тож можемо відкривати наші скарби не тільки для українців, а й презентувати друзям за кордоном, це доказ нашої багатої культури.

– Ми колись видали «Антикризовий біблійний порадник». Це книжка, яка розповідає, як долати важкі моменти в житті, і вона довела свою ефективність, маємо чимало гарних відгуків про неї.

– Є книжка, яка мені особисто в житті дуже допомогла, і вважаю, що це одна з кращих на цю тематику – «Як говорити, щоб діти нас слухали, як слухати, щоб діти з нами говорили». Це дуже добра книжка, бо вона показує як треба спілкуватися з дітьми мовою відчуттів. Здебільшого ми звертаємо увагу на інтелектуальний аспект, а для дітей є важливим трохи інше – чи ми відчуваємо те, що й вони. Наприклад: «Мамо, мені не зимно» - «Ні, зимно, вдягни куртку». Ми заперечуємо відчуття дітей, а дуже важливо не заперечувати їх, а навпаки показати, що ми можемо спілкуватися цією мовою. Те, що показав автор, вважаю дуже революційним, це справді допомагає спілкуватися з дітьми і їх виховувати.

– Є в нас доволі популярна книжка «П’ять мов любови у подружжі». У ній йдеться про взаємини в подружжі, про те, як долати труднощі в сім’ї. Нещодавно в нас вийшла, як на мене, дуже цікава книжка «40 кроків для зміцнення подружжя і почуттів». Книжка нав’язує до фільму «Вогнетривкий» і показує, як поступово будувати взаємини між людьми, бо сім’я то не є щось статичне: є так, як є, мені погано, але нічого не можна вдіяти. Ця книжка показує, що є кроки, які можуть змінити ситуацію. Ще одна з новіших наших книжок – «Чи зі мною все гаразд? Самоповага та асертивність» – про індивідуальний розвиток людини, про те, як мати зрілі відносини з іншими людьми. Часто ми хочемо домінувати, щоб інші підпорядковувалися нашим бажанням, почуттям, або ж навпаки – перебуваємо в ситуації підпорядкування, наприклад, чоловік вважає, що все в сім’ї має бути так, як він хоче, а думка інших не важлива. Ця книжка розповідає, як захистити себе від всього цього і як мати добрі взаємини з іншими людьми, зріло ставитися до інших. Асертивність – це доволі новий термін в психології, але він пояснює як побудувати мудрі кордони, як відстоювати свою точку зору, не порушуючи моральних прав іншої людини.

– Я гадаю, що ці книжки і для себе, і можуть бути подарунком для інших. Бо подарунок тоді є цінним, коли він враховує потреби іншої людини. Тож якщо бачимо, що книжка може в чомусь допомогти, не варто вагатися з вибором.

Завжди пасуватиме Святе Письмо, особливо, якщо в родині його нема. Маємо дуже багато дитячих Біблій – для дітей 2-3 років, для 5-7, для молоді. Дуже гарним подарунком є молитовник «Придіте, поклонімся», бо це таке найширше зібрання молитов, є також подарункові його видання. Варто побачити також чим цікавиться людина. Не так давно я мав таку історію. Підвозив свого сусіда, розговорилися, він сказав, що цікавиться Святим Письмом, читає, але багато чого не розуміє. На що я відповів, що в нас зараз виходить «Міжнародний біблійний коментар», він буде в шести томах, наразі є три, і що можу позичити подивитися. Він почав читати, і йому сподобалося. Він викупив ті три томи, потім ще четвертий. Людину зацікавило розуміння Святого Письма, як воно виникло, як пояснюють важкі моменти. Я б навіть не подумав, що ця книжка може так зацікавити просту людину, гадав собі, що вона більше для священників, семінаристів, студентів, бо це дуже серйозне наукове опрацювання біблійних текстів.

– Є в нас книжка легка в читанні і дуже популярна, її можуть читати як діти і молодь, так і професори. Це притчі і оповідання Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі», хоча є кілька книжок цього автора різних форматів, але ця найповніша. Чому вона така цікава і цінна? Христос вибрав притчу як форму найкращого спілкування з людьми. Притчі Бруно Ферреро мають три шари: перший – цікавий сюжет; другий – психологічний, сюжет спонукає до роздумів про життя, про цінності; а третій – найглибший, духовний, бо кожна історія провадить до духовного росту. Ця книжка універсальна і принесе багато користі.

– Маємо кілька книжок про Блаженнішого Любомира, остання книжка вийшла перед самим карантином «Великий піст з Блаженнішим Любомиром», це коротенькі роздуми на кожен день посту.  Також дуже гарна книжка «Думки у спадок. Блаженніший Любомир» – збірка роздумів автора на різні теми. Дуже симпатична книжка «Блаженніший вуйко Любко» – це розповіді різних людей, які мали в житті нагоду зустріти Блаженнішого. Є ще книжка про його родину і походження «Завалівське коріння коріння Блаженнішого Любомира Гузара».

Вийшли в нас дві книжки про Івана Павла ІІ «Святі з почуттям гумору» і «Чудо Кароля». У першій ми підібрали цікаві історії, які свідчать про добрий гумор пап Івана Павла ІІ і Івана ХХІІІ, якого ще називають папою гумору. Друга розповідає про життя Івана Павла ІІ і про визнання його святим. Маємо й розмальовки про нього, видані спільно з Видавництвом святого Павла.

Про Митрополита Андрея була в нас книжка «Митрополит Андрей Шептицький» Кирила Королевського. Маємо  книжку «Молодість і покликання о. Романа Шептицького», написану його мамою Софією Шептицькою. У серії «Визначні постаті» вийшла в нас книжечка Оксани Думанської «Андрей Шептицький», є ще «Заклик до покаяння» – збірка творів самого Митрополита, пов’язаних з постом, а також дотичний до цієї теми дуже гарний кольоровий альбом «Листи до рідного брата Станіслава Шептицького» – це листи брата Митрополита блаженного Климентія до їх брата Станіслава.

– Недавно вийшла книжка Олександра Меня «Як читати Біблію», підготована ще до карантину. Отець Олександр Мень є шанованою і знаною постаттю як в православній, так і в католицькій Церкві. Людина широких поглядів і великого серця, і, мені здається, варто повертатися до цього автора.

Цікава книжка вийшла у співпраці зі Згромадженням сестер святого священномученика Йосафата. Це книжка єпископа Роберта Баррона «Католицизм. Мандрівка до серця віри». Автор має опінію дуже медійного єпископа, окрім книжки, він зробив дуже цікавий фільм, в якому трактує католицизм досить широко, пробує показати суть Церкви, її історію і діяльність.

– Ми хотіли зробити гарний подарунок Блаженнішому Святославу до його 50-річчя і підготували книжку «50 думок патріарха Святослава». Вона мала вийти на початку травня, але не склалося. Зараз вона вже в друкарні і за тиждень-два сподіваємося мати її в продажу. Це теж буде гарний подарунок читачам, бо Блаженніший Святослав нині справді багато робить, і щоб краще його пізнати, ми вибрали його думки з різних його листів, послань, інтерв’ю і уклали їх у 50 основних тем.

Ми зараз працюємо над оновленням видавництва, більше уваги хочемо присвятити електронній книжці, бачимо, що вона нині затребувана, хочемо, щоб читачі могли собі завантажити і читати з ґаджетів. Хочемо робити й аудіокнижки. Будемо пробувати активніше задіяти маркетинг, щоб наші книжки дійшли не тільки до церков, а й до світських книгарень.

– Найбільше люди зможуть нам допомогти, якщо купуватимуть наші книжки. Можна зайти на наш сайт, де працює інтернет-магазин, можна підійти в нашу книгарню, що біля церкви Михаїла. Зрештою церкви відкриті, можна зайти і придбати книжку. І прочитати, бо купити – замало. Асортимент є великий, кожен може знайти щось цікаве для себе, і це буде помічне і корисне як для нас, так і для читачів.