Плани російської влади загнати гральний бізнес у спеціальні зони фактично провалилися

День Х, призначений на 1 липня, коли всі казино й салони ігрових автоматів у Росії (крім тоталізаторів і букмекерских контор) повинні переїхати у спеціальні гральні зони, може... не настати. Міністерство економічного розвитку звернулося до прем'єр­міністра з листом, у якому запропонувало переглянути необхідність створення таких зон.

Нуль замість чотирьох

Уперше ідею докорінної зміни правил гри щодо грального бізнесу (вибачайте за тавтологію) висловив ще у жовтні 2006 року тодішній президент Владімір Путін. Він традиційно відзначив, що проблеми, пов'язані з азартними іграми, завдають матеріальної й моральної шкоди, та виніс на розгляд Держдуми поправки до законодавства в цій сфері. Через два місяці депутати ухвалили відповідний закон. Згідно з ним, на території Росії до 1 липня 2009 року планувалося створити чотири гральні зони: в Алтайському й Приморському краях, Калінінградській області, а також на кордоні Ростовської області й Краснодарського краю. За їх межами діяльність казино й салонів ігрових автоматів мала б бути під забороною.

Формально покер як вид спорту виведений із сфери регулювання федерального закону РФ “Про державне регулювання діяльності з організації та проведення азартних ігор і про внесення змін у деякі законодавчі акти Російської Федерації”. Відповідно, у системному зв’язку з положеннями федерального закону РФ “Про фізичну культуру й спорт у Російській Федерації” діяльність юридичної особи, що є акредитованим Федерацією спортивного покеру Росії покерним клубом, з організації турнірів зі спортивного покеру не може розглядатися як діяльність з організації азартних ігор”. Дєніс Товкайло, старший юрист юридичної фірми “Падва, Хеслам­Джонс і Партнери”, Москва (www.lenta.ru)

Однак тепер з'ясувалося, що переїжджати... просто нікуди. Тільки нещодавно на кордоні Ростовської області та Краснодарського краю нарешті розпочато монтаж конструкцій першого грального закладу. Влада Калінінградської області лише наприкінці травня 2009го підготувала до продажу першу ділянку під будівництво казино, готелів і розважальних центрів у гральній зоні "Бурштинова" і пообіцяла виставити його на аукціон "найближчим часом". Однак охочих узяти участь в аукціоні, судячи з публікацій в російських мас­медіа, наразі немає. Уряд Алтайського краю теж заявив, що відкриття гральної зони "Сибірська монета" відкладається, й перший об'єкт з'явиться там не раніше 2013 року. А найбільші складності виникли з гральною зоною у Примор'ї, урядового розпорядження про будівництво якої немає досі.

Саме за таких умов російське міністерство економічного розвитку й звернулося до Владіміра Путіна (тепер уже не президента, а прем'єра) з пропозицією переглянути доцільність створення таких зон. З проханням відкласти переїзд у гральні зони до кінця 2012 року звернулися до влади й самі представники грального бізнесу.

Відповіді прем'єр поки що не дав. Утім, позиція російської влади нібито залишається незмінною: гральні зони мусять бути. Наприкінці травня президент РФ Дмітрій Мєдвєдєв на зустрічі з керівником Федеральної податкової служби Міхаїлом Мокрєцовим ще раз наголосив, що законопроект таки набуде чинності з 1 липня. Доказом рішучості влади є той факт, що, незважаючи на те, що до переїзду в спеціалізовані зони нічого не готово, більшість салонів ігрових автоматів і казино вже отримали повідомлення податкової інспекції про зняття їх з обліку саме з 1 липня.

Дві з чотирьох

Тим часом деякі російські мас­медіа пишуть, що гральні зони виникли не просто так. Мовляв, Владімір Путін колись давно, коли після звільнення з КДБ СРСР він ще працював юрисконсультом міського голови Ленінграда Анатолія Собчака, мав безпосередній стосунок до грального бізнесу, зокрема, долучився до відкриття у північній столиці комунального (!) казино. А потім з'явилася ідея підім'яти цей дохідний сегмент бізнесу під себе. За неофіційними даними, прем'єр підготував усе, щоб контролювати принаймні дві із чотирьох гральних зон.

А коли російські гральні оператори спробували перенести бізнес на територію Казахстану та України, в хід пішли політичні можливості екс­президента, а тепер прем'єра. Результат такий: у Казахстані залишилася однаєдина гральна зона, де й місцевим тісно, не те що росіян пускати. А в Україні 15 травня Верховна Рада прийняла Закон "Про заборону грального бізнесу в Україні", за який проголосували 340 народних депутатів. Привід був - пожежа у залі ігрових автоматів у Дніпропетровську, причину якої співробітники місцевого управління внутрішніх справ оприлюднили щойно вчора - підпал.

Щоправда, 4 червня Президент Віктор Ющенко ветував цей закон і запропонував парламенту доопрацювати його. Але главу держави не послухали - 11 червня парламент подолав президентське вето.

Тож тепер російським операторам грального бізнесу тісно і в Україні - тут свої мізки сушать, куди працевлаштувати понад 200 тисяч працівників, які фактично втратили роботу і можливість годувати родини.

Поза зоною...

Тим часом російські власники казино знайшли оригінальний вихід із ситуації: більшість закладів такого типу готова перепрофілюватись на ресторани та... клуби спортивного покеру, який в 2007 році був визнаний у Росії видом спорту. Власники казино наполягають, що тепер про гральний бізнес не йтиметься, адже гравці змагатимуться за гроші між собою, а не з казино, яке лише забезпечуватиме їх відповідними умовами. Тобто відвідувачі платитимуть лише за сервіс, а азартні ігри між окремо взятими громадянами законодавство не забороняє.

Є й інший вихід - банально піти "в тінь". До прикладу, вже зараз у Примор'ї нелегально функціонує більше чотирьох тисяч гральних автоматів (легально - 5300). Зрозуміло, що зі збільшенням кількості "тіньовиків" російський бюджет не дорахується величезних сум доходів від податку на гральний бізнес. Втрати лише бюджету Москви можуть сягнути п'яти мільярдів рублів. Зрозуміло, що український бюджет після заборони грального бізнесу також суттєво всохне. Але хто б на те зважав...