Із перших слів спілкування з 28­річною співрозмовницею стає зрозуміло: це дуже добра, духовно багата та мудра жінка. За освітою вона медик, зокрема, спеціалізується на нетрадиційній медицині. З чоловіком у неї різниця у віці 25 років, але це зовсім не заважає міцному подружжю, де є взаємне та щире кохання, панують гармонія та порозуміння. У листопаді вони відсвяткують п'ятиріччя шлюбу. Обоє вважають себе щасливими. Виховують спільну доньку­красуню Юстинку, якій виповниться 4 рочки. Загалом у їх великій родині вісім дітей та троє внуків. "Пошта" побувала в гостях в Оксани Писарчук - дружини народного депутата Петра Писарчука.

Історія кохання

- Ваша зустріч із Петром Івановичем - це подарунок долі, Бога чи випадкова зустріч, яка переросла у велике кохання?

- Це дарунок від Бога! Одного дня разом із мамою поїхали на Закарпаття, у Джублик (місце, де з'явилася Матір Божа двом дівчаткам - "Пошта"). Там щиро молилася, аби Бог послав мені взаємне кохання та мудрого чоловіка. Наступного дня познайомилася з Петром.

- Оксано, розкажіть і нам історію Вашого кохання.

- У той самий час Петро просив Бога про вихід зі свого стану, адже тоді перебував у депресії. Він жив сам, не мав близької людини. Відповідно, був самотній. У нього були проблеми зі здоров'ям, зокрема, мав високий тиск. Йому порекомендували ставити п'явки. Порадили звернутися до мене. Ось так ми й познайомилися. Пам'ятаю, тоді йому сказала: ефект від лікування буде, якщо слухатиметеся мене. Не знаю, що більше допомогло -  мій метод лікування нетрадиційною медициною чи, можливо, що він закохався і побачив світло в кінці тунелю. Так сталося, що нам обом у той момент була потрібна близька людина. Думаю, що нас поєднало спілкування, адже це у житті дуже важливо. Пролікувався Петро два тижні і поїхав відпочивати. Згодом шукав приводу мені зателефонувати. На його дзвінок чекала і я.

- Це було кохання з першого погляду?

- Усе відбувалося поступово. Він мене постійно дивував. Чоловіків сприймаю за вчинками, розумом та добротою, але не за красою. Власне своїми поглядами на життя, розумом та добротою мене і захопив. Я зрозуміла - це моє ! У мені ж він побачив, що зможу йому дати любов, лагідність, тепло та затишок. Певна, що зробила все, щоб дати чоловікові те, чого йому бракувало. Власне сім'я та дім і є тією гаванню для Петра. Спочатку ми взяли шлюб у Зарваниці, що на Тернопільщині (до речі, це перший шлюб Петра Писарчука - "Пошта"), а вже опісля розписалися. На весіллі були лише наші рідні.

- Як батьки поставилися до того, що чоловік є старшим від Вас на 25 років?

- Вважала, що буде легше, але було важко. Спочатку мене не дуже розуміли. Мовляв, він і набагато старший за мене, і був одружений.  З батьками спілкувався Петро, який сказав, що мене дуже любить. Зрештою, вони усвідомили - це велике взаємне кохання! Зараз за нас дуже щасливі.

Із чоловіком комфортно

- Традиційне запитання усім співрозмовницям "Сімейної Пошти" - як воно бути дружиною відомої людини та політика? 

- Як і дружиною чоловіка будь­якої професії! Від чоловіка ж ніякі сімейні обов'язки не забираються. Його ж не сприймаю як політика, а як свого чоловіка Петра.

- Наскільки Вам комфортно бути дружиною Петра Івановича?

- Комфортно! Я ж його кохаю! І знаю, що він мене любить і я йому потрібна. Наші почуття стали ще більш довірливими. Спершу, як і всі подружні пари, притиралися один до одного. Спочатку Петро дуже ревнував мене. Згодом усе це минуло. Зараз більше відчуваємо та знаємо один одного. У мене добрий чоловік! Мені з ним цікаво. Він мене не розчаровує. Сама ж у нього багато чого навчилася. Єдине, що нам бракує часу на спілкування через зайнятість. Звісно, ціную, що він працює, розвивається.

- Вам хтось допомагає у хатніх справах? За донькою дивитеся самі чи маєте няню?

- Маємо двох хатніх робітниць. Принципово не брали няню, бо вважаю, що дитину має виховувати мама. Хоча Юстину можу залишити і на хатніх робітниць. Звісно, готувати можу і я. Петрові подобається, як це роблю.

- А що для Вас може приготувати чоловік?

- Його коронна страва - смажена свинина з картоплею. Полюбляє це готувати, коли хоче розслабитися. 

Маленька принцеса

- Найважливіша подія у сімейному житті - це, звісно, народження дитини. Чим особливою є Ваша доця Юстина?

-  Це наш плід любові! Вона дуже любить малювати та плавати. А ще їй до вподоби танцювати та співати. Наразі на гуртки не ходить. Юстина думає, що вона маленька принцеса (сміється). Вже дуже полюбляє сукні та каблуки. Ходить так по хаті, бо на вулицю на підборах же не вийде. Загалом вона дуже ніжна дівчинка. На неї крикнути не можна, бо одразу плаче.

- А Ви строгі батьки?

- Петро - ні. Він дозволяє їй усе. У його попередніх сім'ях завжди була строга мама. Хочу виховати доньку строго, але це не реально. Вона вже розуміє, що якщо насварю, то тато її пожаліє.

- Другу дитину не плануєте?

- Планую і хочу. Як дасть Бог, так і буде.

Повне порозуміння

- У Петра Івановича вже було сім дітей. Як відбувався процес входження у їх велику родину?

- Спочатку було дещо боязко. Та й діти переживали за батька. Якось запросили усіх дітей до себе додому. Оскільки я у батьків молодша донька, то більше вдома прибирала, а старша сестра була частіше на кухні, і я готувати не дуже вміла. У мене була паніка. Петро каже, що їжу можна замовити у ресторані, а їм скажемо, що це ти приготувала. Але розпочинати з обману я, звісно, не могла. Таки щось на кухні намудрувала. Коли всі прийшли, Петро мені допомагав. Діти ж не звикли бачити його на кухні. Їх це дуже здивувало, що він щось носить на стіл чи забирає з нього. Зрештою, діти побачили, що їх тато дуже щасливий і я також. Потім приходили до нас на свята. Коли ж народилася Юстина, то діти щодня бували у нас. Саме тоді ми найбільше й потоваришували, і зараз є повне порозуміння з ними. У родинних стосунках досить важливим є спілкування. Діти Петра Івановича називають мене Оксаною. Найстарша донька старша від мене на рік. Ми навіть ходили з нею в один садок та школу.

Про жіночу реалізацію та мудрість

- На Вашу думку, де жінка має себе реалізувати найбільше? У кожного своє розуміння. Звісно, добре, коли сім'я та робота є 50х50.

- Безперечно, має бути і сім'я, і робота. Але це залежить безпосередньо від жінки. Якщо її головною метою є лише сім'я, отже, їй так комфортно. Якщо вона хоче зробити кар'єру, значить, їй це також потрібно. Щодо мене, то у сім'ї себе реалізувала і тепер хочу підвищити свій професійний рівень. Зараз у Києві навчаюся на курсах підвищення кваліфікації із нетрадиційної медицини. Дізналася багато нового і хочу й надалі продовжувати у сфері нетрадиційної медицини.

- Запитання як до фахівця з нетрадиційної медицини. Часто лунає, що нервовість, незадоволеність життям та депресія - це є головні причини усіх хвороб у людей. Ви як гадаєте?

- Проблема є в агресивності, бездуховності та відсутності моралі. Якщо люди стануть більш духовними і у їх серці буде любов, то хвороби відступлять! Якщо є якась недуга, то треба йти до Бога каятися і молитися. Людина сама собі здобуває всі болячки і лише сама себе може вилікувати. Лікар каже лише шлях, яким людина має йти. Він підказує та показує, у чому є причина. Важливо, чи людина та її думки змінилися, чи вона навернулася до Бога та Церкви. Бездуховність мучить людей зі сере­дини, тому й з'являються хвороби. Треба часто молитися. І робити це варто вголос. Доведено: коли людина вголос читає молитву над водою, вода структурується. А людина ж на 98% є з води.

- Оксано, чого б Ви ніколи у житті не зробили? Яку б межу не переступили?

- Є така фраза: ніколи не кажи ніколи. Звісно, не хочу порушити 10 заповідей Божих.

- Що у Вашому розумінні мудра жінка?

- Це та, яка виховує добрих дітей, дбає про чоловіка та дає йому достатньо любові. Звісно, потрібно бути терплячою у сім'ї.

- Хто у Вашій сім'ї більш емоційний?

- Напевне, я.

- А буває, що можете й заплакати?

- Та звісно, як і всі жінки, плачу.

- Чоловік часто дарує Вам квіти?

- Не дуже. Хотілося б, щоб це було частіше.

- Де полюбляєте відпочивати?

- Здебільшого за кордоном. Щоразу це нові місця. Петро дуже любить подорожувати, хоче побачити якомога більше місць. Звісно, любимо й український відпочинок. Коли була вагітна, то об'їздили Карпати та Закарпаття.

- Статистика свідчить, що українські пари досить часто розлучаються. На Вашу думку, чому розпадаються сім'ї і чого бракує зараз родинам у нашій державі?

- Насамперед не хочуть йти на компроміси одне одному, розуміти. Бракує й терпіння, особливо у перший рік подружжя. Треба вміти віддати, поступитися, більше спілкуватися між собою. На жаль, не завжди одружуються з любові. Створювати сім'ю варто лише через кохання!