Різдво – найбільше родинне, церковно-релігійне і громадське свято зимового календарно-обрядового циклу – посідає особливе місце в житті і творчості Івана Франка. Його він запам’ятав ще малим хлопчиною у хаті свого батька Якова.

Як влучно спостеріг франкознавець Богдан Тихолоз, «дух Святого вечора – це альфа й омега Франкової творчості, її початок і кінець. І це твердження має не лише метафоричний, а й цілком буквальний сенс». Бо найперші тексти Івана Франка, що збереглися донині, це віршовані «задачі домові» дрогобицького гімназійного періоду (за 4 клас) – «Опись зими» та «Опись Святого Вечора». Останній прижиттєвий цикл поета мав назву «Пісна вечеря…» і скомпонований був як «духова вечеря зі згадок про такі вечері в домі мойого покійного вітця, заможного селянина». Франко не лише традиційно з усіма християнами святкував Різдво, а й досліджував його як науковець-етнограф та оспівував поетично.

Святвечір і Різдво у домі Франків були одними з найбільш шанованих свят, як і в народному календарі всіх українців. У ці зимові дні родина завжди збиралася разом. Так було з правіку, так було у батьківській родині Якова-коваля, так стало і в родині Івана Франка.

Тож цієї п’ятниці, 17 січня, Дім Франка (вул. І. Франка, 150) запрошує на цікаву розмову з франкознавцями Богданом і Наталею Тихолозами про святвечірні та різдвяні традиції у Франковій родині, а також на представлення різдвяної шопки, яку спеціально для Дому Франка створив відомий іконописець Роман Зілінко.

І звісно ж, яке Різдво без дзвінкої коляди! Колядувати та щедрувати у Дім Франка прийдуть колеги з Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України.