Декрет для них став поштовхом до творчості. Одна займається власною справою вже майже десять років, друга – лише кілька місяців. Одна – економістка за фахом, друга – журналістка. Обидві працьовиті та креативні. Зроблено майстерно, якісно та з любов’ю – ось те, що притаманне кожній із них у творчості!

Таня Сало, ще перебуваючи в декреті по догляду синочка, створює красивий  декор до новорічно-різдвяних свят – затишний і теплий. Жінка ризикнула і розпочала восени цього року власну маленьку справу. Оля Тесляк після другого декрету (відтоді минуло вже майже десять років) стала справжньою солодкою феєю: пече неймовірно гарні та смачні торти, тістечка і вже має у Львові, на Сихові, свою власну кондитерську «Крем & Джем». Для обох майстринь усе починалося з хобі. Тепер вони тішаться і пишаються, що це їхня власна справа!

«Декрет є чудовою можливістю краще пізнати і зрозуміти себе. Тож не втрачайте такого шансу!» – радить жінкам Таня Сало.

«Саме другий декрет дав мені можливість зрозуміти, чого мені так сильно бракувало для повноцінного щастя. Коли сини спали, я вирішила дістати книгу з рецептами ще своєї бабусі, тортівниці та почати пекти. І ось печу вже майже десять років», – каже Оля Тесляк.

«Львівська Пошта» продовжує започатковану рубрику «Власна справа». На шпальтах нашого видання читачі вже могли прочитати кілька історій, які мотивують. Наші співрозмовники знайшли справу, яка їм до душі. Наважились ризикнути – і їм вдалося задумане. Вони роблять те, що люблять. Вам також вдасться – варто лише почати!

«У кожного є хобі. А якщо це хобі, окрім задоволення, приносить ще й дохід, то ви щасливець. Отже, і я вирішила ризикнути та розпочати маленьку власну справу – створюю декор до новорічно-різдвяних свят. Я журналістка, три роки тому пішла в декрет, народила чудового синочка і почала опановувати нову професію – професію мами. Час минув швидко, Матвій пішов у дитсадок. І якось у дитсадку батькам дали завдання зробити через вихідні саморобку з природних матеріалів. Тоді у мене й виникла ідея зайнятися декором. Згодом створила кілька святкових підсвічників. Багато експериментувала, бо не хотіла, аби було так, як у всіх, шукала щось нове. Уночі клеїла, а зранку дивлюсь – не подобається. Розбираю, переробляю. Витратила намарно чимало матеріалу», – розповідає Таня Сало.

«Декор мене врівноважує, дає час подумати і приносить задоволення. Коли я закінчую роботу і вона мені до вподоби, тішуся, як мала дитина. Так тепло стає на душі. Для мене дуже важливим є, щоб виріб був якісний. Я вчилася робити якісно», – веде далі співрозмовниця, яка, до речі, у журналістській практиці завше робила якісні та цікаві матеріали у «Львівській Пошті». – Якість – це відповідальність за виріб. Людина замовляє виріб, платить за нього гроші, тож він повинен бути якісний! Певна, що в житті усе потрібно робити на совість».

Матвійко підростає, і Тані захотілося створити для нього різдвяну казку, щоб як виросте, мав приємні спогади про дитинство. Так виникла ідея самотужки зробити ялинку. «Покликали на допомогу дідуся. Він знайшов нам міцного пенька, вирізав зі старих меблів круг, допоміг прикріпити планки і зробити з них конус. У полі нарізали гілок берези, і я сплела з них ялинку. Коли ж син прийшов зі садка, думала, він буде у захваті від неї. Але малий критик сказав: «Мамо, вона ще не гарна, тут ще чогось бракує». Витягли стару скриню з іграшками, насушили соснових гілок, пофарбували і почали декорувати нашу ялинку. На святкове деревце пішло 30 метрів світлодіодів і тиждень праці. Аж тоді мій синочок сказав, що в нас найгарніша ялинка у світі», – каже Таня Сало.

Опісля виникла ідея робити ялинки-топіарії. Майстриня дуже ними захопилася. «Навіщо рубати живі ялинки, якщо можна зробити чудову різдвяну красуню самотужки?» – запитує співрозмовниця, яка вже змайструвала кілька ялинок, від яких очей не відвести. Що ближче до свят, то більше хочеться, щоб виріб був теплий, м’який, пухнастий, щоби приносив у дім затишок», – пояснює Таня. Майстриня обожнює шишки: вони їй нагадують квіти. Віддає перевагу пастельним, теплим тонам – білий, молочний, беж, золотисто-коричневий. «Але люди до Різдва хочуть чогось яскравого, зокрема, в тренді червоний і зелений кольори», – каже жінка.

А ще в її творчому доробку є декоративні ангелики – різні: один бовтає ногами, сидячи на пеньку, другий не може підняти мішок із подарунками, третій несе ялинкову кульку … Ідей у Тані багато.

Особливо тішиться вона тим, що синові цікаво спостерігати за її роботою. «Ввечері за столом щось нове клею-вирізаю, а малий біля мене бавиться. Ми розмовляємо про все, що його цікавить. Дитині не потрібен ні телевізор з мультиками, ні телефон. Матвійко фантазує, придумуємо історії. Такі моменти незабутні та найдорожчі!» – наголошує співрозмовниця.