Без перебільшення можна сказати, що поряд з Інститутом журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка факультет журналістики ЛНУ впродовж усіх років свого існування є базовим у системі журналістської освіти України. Його випускниками стало близько 6 тисяч фахівців, які працюють в Україні та за її межами. Серед них лауреати Національної премії ім. Т.Г.Шевченка, заслужені журналісти, редактори газет, керівники телерадіокомпаній, директори видавництв, народні депутати. Понад 60 випускників стали кандидатами наук, 12 - докторами наук.

Нині на факультеті навчається більше тисячі студентів. Серед тих, хто веде їх дорогами науки, 9 докторів і 28 кандидатів наук. Такою є статистика одного з найстаріших в Україні факультетів журналістики.

Широко відомою є діяльність факультетської наукової школи "Теорія та історія журналістики", яку створив світлої пам'яті професор В.Й. Здоровега, а нині очолює історик­журналістикознавець професор М.Ф. Нечиталюк. У результаті роботи цієї школи були видані монографії, підручники, навчальні посібники з теорії та історії журналістики професорів В.Й.Здоровеги, С.А.Костя, І.В.Крупського, О.Д.Кузнєцової, В.В.Лизанчука, Й.Д.Лося, М.Ф.Нечиталюка, Б.В.Потятиника, О.А.Сербенської, М.Г.Яцимірської та ін. Книги викладачів факультету стають у пригоді не лише студентам факультетів і відділень журналістики вищих навчальних закладів, а й працівникам засобів масової інформації, науковцям, усім, кого цікавлять минуле і сучасне нашої журналістики, проблеми її теорії та практики. Щоб переконатися у цьому, бодай коротко охарактеризуємо видання львівських журналістикознавців, що з'явилися останнім часом.

"Організація роботи редакції газети і праці журналіста" - така назва навчального посібника, авторами якого є доценти Михайло Присяжний і Мар'ян Лозинський. У минулому вони очолювали редакційні колективи, що не могло позитивно не позначитися на стилі викладу матеріалу, архітектоніці посібника, його максимальному наближенні до практичної журналістської роботи. Це своєрідна абетка, засвоївши яку, майбутні журналісти зрозуміють природу сучасної газети, її модель, структуру редакції, закони функціонування та успішного розвитку видання. І хоча книжка призначена насамперед для студентів факультетів і відділень журналістики, до неї варто звернутися і тим, хто нині працює у пресі й ставить перед своїм виданням мету досягнути успіху на ринку інформації.

Тісний зв'язок теорії з практикою характерний і для посібника доцента Олега Романчука "Системний аналіз у журналістиці". Книга засвідчує плідність методики системного аналізу в царині журналістики, зокрема публіцистики, бо саме він дозволяє якнайповніше зрозуміти, наскільки питання моральності, екології, економіки, науки, культури й політики пов'язані між собою. Позитивно те, що автор не обмежується теоретичними твердженнями, а конкретними фактами доводить, що вагомим чинником демократизації суспільства є свобода засобів масової інформації в усіх її видах, виявах і жанрах, наголошуючи на великому значенні громадянської позиції журналістів.

Як зазначив професор Йосип Лось у передмові до своєї книги "Публіцистика й тенденції розвитку світу", для того, щоб наша журналістика, а найперше публіцистика, стала відповідальною суспільною службою, потрібний солідний орієнтаційний  фундамент; треба, щоб вона мала в науці свого порадника, який окреслював би основоположні методологічні й теоретичні параметри, орієнтири. Чи може претендувати на цю роль сам автор? Судячи з його книги, так. Крім суто навчальної мети, вона покликана стати методологічною основою для глибшого осягнення світоглядної публіцистики. Цьому сприяє запропонований автором комбінований спосіб постановки проблем, за якого текст публікацій є додатковим засобом висунення ідей, обґрунтування певних постулатів і навіть заохочення до поглибленого сприйняття роздумів.

Найважливіші поняття та терміни теорії і практики журналістики, соціальних комунікацій, мово­знавства, культури української мови подано в посібнику професора Марії Яцимірської "Термінологічно­понятійний мінімум студента­журналіста". Автор не обмежується лише самою термінологією і стисло висвітлює такі теми, як "Мова, її природа і суть", "Мова і мовлення", "Мовна особистість", "Функції мови", "Науки про мову", "Функціональні стилі сучасної  української літературної мови". Це, без сумніву, допоможе читачеві зрозуміти найважливіші чинники стилістичної організації тексту в масовій комунікації.

Історична тематика минулорічних видань львівських науковців представлена двома книгами професора Степана Костя "Історія української журналістики (західноукраїнська преса першої половини
ХХ ст.: ідейно­концептуальні засади, періодизація)" та "Історія української журналістики (західноукраїнська преса першої половини
ХХ ст.: структура, проблематика)". Автор, зокрема, з'ясовує феномен західноукраїнської преси означеного періоду як речника державницьких прагнень і національно­визвольного руху українського народу, як одного із наріжних каменів становлення української преси на сучасному етапі розбудови української державності.

Професор Василь Лизанчук - знаний в Україні та за її межами як дослідник українсько­російських відносин. Широкому загалу добре відомі його праці "Навічно кайдани кували", "Завжди пам'ятай: ти - українець", "Не лукавити словом", "Кайдани ще кують" та ін. Цю тематику продовжує нова книга професора "Геноцид, етноцид, лінгвоцид української нації: хроніка". У ній послідовно відтворено історію чужоземної агресії проти України від середини ХІ століття до наших днів з боку найближчих її сусідів - Росії, Польщі, Угорщини, Румунії. Ось як відгукнулась про це видання професор Лариса Масенко: "Значення праці В.Лизанчука важко переоцінити. Вона, безперечно, сприятиме шляхетній меті, з якою її написано, - вихованню в кожного українця духу національної самосвідомості, громадянської гідності, переконаного україноцентризму". Схвально оцінили книгу професори Олександр Пономарів з Києва, Ігор Михайлин з Харкова, Іван Крупський зі Львова та ін.

І як доречне доповнення до згаданих видань - "Енциклопедія афоризмів, крилатих фраз, цитат "Журналіст - це не професія, а звання", яку підготував доцент Анатолій Капелюшний, а видав доцент нашого ж факультету Ігор Паславський у своєму видавництві "ПАІС", причому дуже ошатно, зі смаком, за висловом поліграфістів, як подарункове видання. В енциклопедії вміщено близько 13 000 висловів про журналістику 2500 авторів. А призначена вона як для студентів, так і для журналістів­практиків, усіх тих, хто цікавиться питаннями творчості, зокрема журналістської, редакторської, письменницької.

У своєму огляді ми привернули увагу лише до окремих видань, які можуть зацікавити читачів газети. Це тільки частина друкованого масиву вчених львівської наукової школи журналістики. А в найближчих планах - нові книги з історії, теорії і практики журналістики, що, сподіваємось, стануть у пригоді працівникам ЗМІ.

Про автора:

Зенон Дмитровський, заступник декана факультету журналістики ЛНУ ім. І.Франка, доцент, заслужений працівник освіти України