– Якщо говорити про вживання неповнолітніми психоактивних речовин, то передусім треба зазначити, що вік тих, які вперше пробують алкоголь, наркотики, надзвичайно молодшає. Якщо раніше це було в 16-17 років, то зараз у 13-ть, навіть 12 років. Якщо раніше для Львівської області перший досвід вживання психоактивних речовин був пов’язаний із етанолом, тобто алкоголем, то нині на перше місце виходять наркотичні речовини, що мають стимулювальну дію, – канабіс, амфетамін. Буквально за останній рік з’явилися так звані солі, які мають психостимулювальну дію, і, на жаль, їх продають у інтернеті за досить доступною ціною, вони дуже швидко викликають залежність, буквально після двох-трьох прийомів. Про куріння говорити складніше, але навіщо курити сигарети, якщо є марихуана? Проблема в тому, що тютюн вже не актуальний, це вже не робить підлітків героями в очах однолітків, значно цікавіші психостимулятори. На це є цілий комплекс причин. Це, зокрема, глобалізація: відкритий світ має свої недоліки та небезпеки, до нас заходять наркотрафіки, ринок урізноманітнюється. Якщо раніше в нас був лише ацетильований відвар макової соломки (так звана ширка), то зараз вибір наркотичних речовин шалений, вони різноманітні, особливо популярною стає дуже дешева «синтетика». Крім того, інтернет пропонує свої можливості у їхньому розповсюдженні. Ще одна причина – ми втратили моральні орієнтири, майже згубили інститут сім’ї, його вплив на дитину. Батьки в кращому випадку працюють з ранку до ночі, а якщо хтось на заробітках? Часто батькам здається, що про наркотики – лише в американських фільмах, а нас це не стосується. На жаль, стосується! Те, що дитина збилася з дороги, побачити легко, просто треба, щоби батьки знали своїх дітей і пильнували зміни. Не варто все списувати на підлітковий шал. Треба звернути увагу, якщо в дитини змінилися смакові пріоритети, наприклад, не їла солодкого, а зараз почала їсти багато, снідала, аж раптом перестала, довго спить, і її не можна добудитися, почала пізно приходити додому і прокрадатися в свою кімнату або ж узагалі не ночує вдома, з’явилися прояви агресії. Неповнолітні, які починають вживати солі, поводяться не просто агресивно, а неадекватно агресивно, можуть хапатися за ніж, вистрибувати з вікна навіть після другого-третього вживання цих речовин, а часом навіть першого. Тому треба бути уважним до своєї дитини, розуміти, якою вона була, що в ній змінилося і чому. Якщо ви зауважили такі зміни, час вживати заходів! Удома мама може зібрати біологічний матеріал – сечу і віднести її до нас в лабораторію (кров на наркотики не беруть). Ми з’ясуємо, яка речовина, як можна допомогти. Але якогось одного рецепта немає. Навіть без біологічного матеріалу можна звернутися до нас по консультацію, навіть без дитини. Ми фахово порадимо, як підійти до дитини, як попросити її, щоб вона звернулася до нас. Тільки так зможемо допомогти. Свідомих батьків, які приводять до нас дітей, дуже мало. До нас потрапляє дуже незначна частка дітей, які потребують допомоги. Не можна сказати, що в групі ризику – діти алкоголіків і наркоманів, часто буває навпаки: діти з благополучних сімей опиняються в глибокій залежності. Все залежить від того, наскільки довірливі взаємини в сім’ї, наскільки батьки відповідальні за дітей і як їх виховують. Наша адреса: місто Львів, вулиця Богдана Лепкого, 8. Працюємо по буднях із 08.00 до 20.00, телефон (032) 255 00 90.

– Насамперед хочу сказати: якщо в 2013 році було 13 випадків скоєння злочинів у стані алкогольного сп’яніння неповнолітніми, то у 2018-ому і в першій половині 2019-го не зафіксовано жодного такого випадку. В Україні, навіть у області, на жаль, є непоодинокі випадки алкогольних отруєнь серед підлітків, проте в місті не зафіксовано жодного такого випадку, хоча в попередні роки вони були. Справді, у нас ще є заклади, які в заборонений час торгують спиртним і продають його підліткам, але тішить, що самі підприємці беруть на себе відповідальність не продавати алкогольні напої неповнолітнім. За статистикою Державної фіскальної служби, торік було анульовано шість ліцензій за продаж спиртного неповнолітнім, було накладено майже 180 тисяч гривень штрафу, який уже сплачений. Контроль за тим, чи продають у нашому місті алкогольні напої і сигарети підліткам, здійснюють як органи поліції, так і комісії, до яких входять представники районних адміністрацій, муніципальної варти, податкової служби, нашого департаменту. Ці рейди дуже часті. Про супермаркети навіть не мовиться: там є відеокамери, і працівників звільняють з роботи, якщо виявлять, що хтось продає спиртне чи сигарети, не питаючи паспорта у молодих людей. До того ж самі підприємці не хочуть клопоту і стежать за тим, щоб у їхніх закладах не було випадків продажу алкогольних напоїв чи тютюнових виробів. Окрім того, в місті добре налагоджена співпраця між різними дотичними до проблеми сферами. До прикладу, влітку у нас було велике засідання, на яке ми запросили представників освіти, релігійних організацій, охорони здоров’я, підприємців, щоб обговорити питання продажу спиртного в МАФах. Тобто задіяли різні сфери – і громадськість, і медиків, і Церкву, і правоохоронні органи, і податкову. Однак просимо львів’ян не бути байдужими! У разі, коли ви стали свідками продажу спиртного або тютюнових виробів неповнолітнім, звернутися на гарячу лінію міста 1580, в податкову службу або в наш департамент.

– У Львові проводять дуже велику роботу в школах, у тому числі спільно з громадськими організаціями, спрямовану на протидію наркотикам, алкоголю, тютюну, як захід превентивного характеру для всіх учнів відповідної вікової групи і для груп ризику. Зокрема, мандрівний театр «Докудейс» проводить різноманітні превентивні заходи за допомоги документальних фільмів. Один із розділів його програми стосується впливу на людину алкоголю і тютюну. На фестиваль запрошують дітей, які дивляться фільм, обговорюють його з учителем та психологом. Ще один із превентивних заходів називається «Екзиттур», під час якого в чотирьох обраних школах (їх обирають що два місяці) за програмою, затвердженою МОН, організовують зустрічі, на яких навчають, як уникати конфліктів, як протистояти алкоголю, інтернет-небезпеці чи тютюну. За допомоги вчителів і волонтерів діти проживають ці ситуації. Крім цього, наші психологи разом із психологами шкіл мають «Форум-театр», в якому діти з груп ризику (їх відбирає шкільний психолог) розігрують вистави на відповідну тематику: три роки тому – проти куріння, торік – проти булінгу, а цього року – проти наркотиків, алкоголю і тютюну. Тобто діти разом із вчителями та психологом ставлять такі вистави, а фіналісти з районів потім показують свої дійства в наших театрах або, як торік, коли ми «Форум-театр» проводили у великій сесійній залі міськради. Діти отримали нагороди за кращі сценарії. Також ми проводили спільні превентивні заходи з УКУ та Українською академією лідерства. Навіть у садочках в нас є превентивна казкотерапія, одна з казок називається «Втрачене щастя». У школах міста переважно не курять та й поза школою вже значно менше. Хоча ми не можемо стверджувати, що такої проблеми, як алкоголь, наркотики, тютюн, нема, є ще багато інших чинників, які впливають на дитину: сім’я, вулиця… Щораз більшу небезпеку становить для дітей залежність від інтернету. Розповідати дітям про небезпеки потрібно, однак значно важливіше запропонувати альтернативу для самоствердження, для реалізації потенціалу, можливості знайти друзів. Тому зараз дуже великий акцент змістився на спортивне і творче виховання. У спортивних заходах та творчих ярмарках бере участь дуже велика кількість дітей та їхніх батьків. Минулий тиждень ми мали півмарафон, до цього дійства долучилося 56 шкіл, причому якихось наказів про обов’язкову участь не було. Понад тисячу дітей зголосилися, прийшли разом із батьками, разом із ними бігали, грали в різноманітні ігри, де не треба надзвичайних здібностей чи сили. Їм це було цікаво. Сам факт, що до 16.00 ніхто не розбігся, свідчить про успішність заходу.

– Що стосується нашої школи, то станом на 1 вересня ми через перенасичення дітьми винесли 10-11 класи за межі школи. Вони вчаться на базі банківського вишу, з яким маємо договір про співпрацю. Їх пильнують учителі, які туди ходять викладати. Питання куріння чи вживання спиртного було і є табу в цілій школі, а там тим паче. Щодо наших дітей, то в нас дуже хороші цьогорічні випускники. Не чую щодо них жодних нарікань від учителів, зокрема в цьому питанні. Коли сім років тому я прийшла у цю школу, був один випадок: учні справляли закінчення першого семестру, і святкування закінчилося алкогольним отруєнням. Зараз такого нема, це просто неможливо. Так само в нас нема випадків куріння. У нас закрита школа, домофон, просто так не потрапиш. Ми зробили все, щоб дітям у нас було комфортно і щоб до школи вони ходили вчитися. У нашій школі нема поняття перекуру, з учителів ніхто не курить, це виключено! У 90 відсотків випадків діти вперше пробують спиртне, яке їм дають батьки, нерідко в дошкільному віці. Першокласники мені заявляли: «Ой, що то – шампанське? А я вже горілку пробував». Є діти, які все розкажуть, зокрема на уроках основ здоров’я, які я веду. У нас організовують різні конференції, бесіди. Запрошуємо представників громадських організацій, які проводять профілактичні заходи, спрямовані проти куріння, вживання алкогольних напоїв і наркотиків. Водимо дітей на екскурсію в тюрму, де вони мають нагоду поспілкуватися з людьми, які саме через спиртне чи наркотики потрапили за ґрати.

– Україна нині перебуває на одному з перших місць у світі за вживанням спиртного серед дітей та підлітків. Для мене ця ситуація критична. В самому місті Львові ми робили дослідження, яке показало, що 60% молоді, яка вживала алкогольні напої, зазначили, що вперше спробували їх удома з батьками. Проблема полягає насамперед у тому, що ми собі дали на це дозвіл, мовляв, хіба це проблема, є й більші. От щойно говорив зі священником із Сихова. Поблизу його дому, на відстані якихось ста метрів, стоїть чотири заклади, в яких продають спиртне. Тобто алкогольні напої дуже доступні. Якщо пляшка стоїть перед нами на столі, то набагато легше її випити, аніж якщо вона захована в коморі чи пивниці. Але це вже наслідки. Причина ж полягає у тому, що ми прийняли алкоголь як норму, як звичний продукт споживання. Алкогольні напої не є ані молоком, ані хлібом, ані маслом! Без них можна обійтися, їх можна вживати як ліки, але доза має бути зовсім маленькою, має бути культура споживання, а в нас її, на жаль, нема… Ми – узалежнене суспільство. Для нас майже норма вживання алкогольних напоїв неповнолітніми, вагітними. Навіть дошкільнята мають знати, яке на смак пиво чи вино. Алкоголь є на кожному святі, зустрічі, вечірці. Третина смертей в Україні так чи так пов’язана з алкоголем. У Дрогобичі ми провели такий експеримент: чотирирічним дітям у садочку запропонували побавитися в день народження. Діти позсували стільці, сіли довкола столу, взяли до рук горнятка, вигукнули «за жінок» і почати «стукатися». Вони нас наслідують! Тож перше, що треба робити, не пити при дітях, не ставити спиртне як щось центральне на святковий стіл. Я би пропонував, щоб кожен на своєму місці усвідомив цю проблему і сказав собі: стоп, ми через алкоголь втрачаємо більше людей, аніж на війні, тому я відмовляюся від алкоголю, якщо він так шкодить людям і всьому нашому суспільству, я не буду його вживати і не буду давати поганий приклад своїм дітям! Також треба перестати буди байдужими і почати звертати увагу на це інших – що не можна продавати алкогольні напої неповнолітнім, пригощати ними дітей тощо. Навесні матимемо традиційні випускні. А чи хоч один із них обходиться без спиртного? Випускники у нас майже всі вважаються неповнолітніми, їм по 16-17 років. Доступ до алкоголю має бути обмежений. Немає державних, освітніх та церковних програм, які виховували б правильне ставлення до алкоголю, показували, чим насправді є алкоголь та інші засоби узалежнень. Також бракує програм, які підносили б особисту гідність і вартість дитини, бо коли хтось пропонує, вони не вміють відмовитися, сказати: «Я не буду пити, бо мені того не треба». Зазвичай на це можна почути: «Ти що, слабак, хворий, мене не поважаєш?». Якщо є такий тиск, то людина, особливо молода, часто не вміє протистояти. Є програми європейські, американські, які вчать дітей бути ефективними і переконливими в цьому питанні – «ні, я не буду пити». Вивчаємо можливості запровадження їх у нас. У Львівській області ми вже третій рік проводимо пілотний проєкт співпраці Церкви, державних структур та громадських організацій у напрацюванні програми протидії всякого роду узалежненням і радо запрошуємо долучатися всіх тих, що хочуть щось робити в цій ділянці. Опрацьовуємо світовий досвід, шукаємо найкращі варіанти, які могли б бути ефективними й у нас. У парафіях УГКЦ широко практикують «Золоту книгу тверезості». Людина, яка хоче пожертвувати свій піст за узалежнену особу, вписується в цю книгу, складає присягу не вживати ніякого алкоголю в наміренні звільнення від узалежнення певної особи й усильно молиться. Є також час до часу літургії, молитви, чування, на які можуть прийти як узалежнені, так і співузалежнені (проживають разом із залежними) особи. УГКЦ має загальноцерковний реабілітаційний центр для узалежнених від алкоголю і наркотиків «Назарет», розташований поблизу Дрогобича. У Львові є дві амбулаторії, так званий денний стаціонар, куди можна прийти на кілька годин і отримати допомогу психолога та інших фахівців, як допомогти собі, своїм дітям чи близьким. Можна зателефонувати і заздалегідь домовитися про зустріч – індивідуальну чи групову. Також діють, у тому числі при церквах, групи анонімних алкоголіків чи наркоманів. Вони вже довели свою ефективність. Є й добрі книжки, наприклад, «Свічадо» видало «Шлях переможця», де описані 12 кроків, як можна, навіть самому, якщо глибоко і щиро читати та дослухатися до порад, вийти із узалежнення чи допомогти комусь зробити це. Потребуємо волонтерів і радо знайдемо працю для охочих працювати в цій ділянці! Прошу телефонувати мені на номер 067 380 80 98.