Ініціативи екс-спікера Яценюка можуть обернутися трагедією для села

Колишній спікер Верховної Ради України Арсеній Яценюк, маючи сільське коріння, чомусь наполегливо демонструє зневагу до селян. Син Марії Григо­рів­ни Яценюк, уродженки села Княждвір Коломийського ра­йону Івано-Франківської області, із наполегливістю намагається уникнути свого "посполитого" походження та ліпить імідж городянина. На особисті комплекси "кіндер-сюрприза" (як Арсенія Яценюка вже давно називають у навколополітичному середовищі) можна було б і не зважати, якби він не претендував на роль глави держави.

А завтра вимкнемо газ...

Молодий та амбітний полі­тик раптом вийшов з ініціативою  припинити програму газифікації села. "Ми провели в окремі села газопроводи, села перестали платити. Має бути перехід на електроенергію, на альтернативні джерела енергії, які в Україні фактично є", - філософствує Яценюк. "Я - противник того, щоб за державні кошти проводити газопровід у село, в якому двадцять будинків, а витрачати на це мільйони", - передає слова Яценюка РІА Новости. Ідею залишити селян без газу Арсеній Петрович уперше публічно озвучив ще 2005 року в інтерв'ю виданню "Дзеркало тижня". 

Звичайно, проблема заміни газу альтернативними джерелами є актуальною. Але чи витримає село такі радикальні ініціативи? До речі, сам Арсеній Петрович чомусь не відмовився у своєму маєтку під Києвом від газу й не поставив вітряка (хоча на це в нього, на відміну від селян, грошей вистачить). Очевидно, не зовсім коректно такому європейському політику змушувати селян опалювати кізяками, а самому користуватися благами цивілізації.

...і закриємо сільські лікарні

Крім згаданої ініціативи, по­літик також хоче позакривати сільські лікарні. У це навіть важко повірити, але Яценюк цілком серйозно думає залишити лише міські лікарні. "То­му що та система, яка існує ще за Радянського Союзу, не від­повідає реаліям. Її сьогодні не можна забезпечити. Замість лікарні необхідно купити три "швидкі допомоги", які підвозитимуть пацієнта у важкому стані до регіональних лікарень", - цитує роздуми молодого депутата інтернет-видання "RUpor".

Ймовірно, лише молодість та необізнаність не дозволяють йому зрозуміти, що мережа сільських лікарень - це саме один із небагатьох позитивів, який зберігся від колишнього Союзу. Крім того, сільські лікарні будувалися ще за царя-батюшки. А ось Арсеній Петрович із Чернівців чомусь не вбачає в них сенсу. Навіщо витрачати кошти на селян, - торочить він. Зрозуміло, що заможні селяни, якщо, не дай Боже, захворіють, доїдуть і до Києва. Але скільки таких у зубожілому селі? Одиниці. А чи встигне ця "швидка" дістатися віддаленого села, щоб прийняти пологи або запобігти серцевому нападу? Навряд чи.

Усі знають, що витрати коштів на сільські лікарні вже давно стали символічними - у кращому випадку, це зарплатня лікарям і санітаркам. Умови не відповідають елементарним потребам. Але сотні людей вдалося врятувати саме завдяки тому, що поблизу була хоч і поганенька, але лікарня. Ідея везти за сотні кілометрів хвору людину нашими розбитими сільськими дорогами може народитися лише в голові непрактичного й відірваного від реалій мрійника чи жорстокого циніка.

Яценюку, як людині, яка претендує на найвищу посаду в цій країні, важливо було б зрозуміти: допомога селянам - це не благодійність, а наша плата за те, що вони нас годують. Адже навіть тим, хто не є фахів­цем у питаннях агропромислового комплексу, відомо, що ціни, за якими закуповується сільськогосподарська продукція у виробників, є просто мі­зерними. Багато десятиліть селян оббирають, а сьогодні Арсеній Петрович вирішив вкласти свою лепту у нищення українського села - забрати в лю­дей навіть надію на те, що вони колись заживуть по-людськи.