Лише поїхавши за кордон маємо можливість дізнатись, як живуть іноземці. Побачити, як одягаються француженки насправді, скуштувати справжню італійську піцу та пасту, а також спробувати хороше німецьке пиво.

Власне гастротренди цікавлять чи не найбільше, бо їмо ми щодня. А що їдять іноземці, які продукти нині популярні у Європі та Сполучених Штатах Америки? Які там заклади харчування, що цікавого? Про це розповів Валерій Поляков, мандрівник, автор багатьох путівників містами світу, креатор різноманітних ресторанних концептів на форумі гостинності HoReCa Show Lviv, який відбувся у Львові.

“Існує лише один спосіб, щоб розумітись у трендах – подорожувати. Немає жодного комітету чи міністерства трендів. Тобто немає органу, який вказував би що в тренді, а що ні. Тренди – це суб’єктивне явище. Хтось переклав статтю з іноземного журналу, хтось підслухав, підглянув тощо. Тобто тренди – це завжди погляд однієї людини на світ, її інтерпретація цих трендів. Ба більше – тренди мають регіональну прив’язку. Наприклад, у якомусь готелі у Сінгапурі туристи з Японії зранку стоять у черзі за омлетом із грибами, а туристи з Європи – за спрінг-ролами. Тобто в людей абсолютно різні смаки, вподобання. Те, що тренд для мексиканця – зовсім не тренд для українця”, – наголошує Валерій Поляков.

Один із головних і актуальних трендів – digital reality (з англ. цифрова реальність), розповідає Валерій Поляков.

“Хочемо ми цього чи ні, але ми живемо у цифровому світі. Мусимо це збагнути, бо інакше ми будемо нецікаві клієнту. Тому, по-перше, будь-який ресторан мусить пропонувати онлайн-продажі. Тобто людина не хоче йти в заклад, чекати, поки офіціант принесе меню, гортати його, обирати тощо. Людина хоче відкрити у своєму смартфоні меню, зробити вибір, вказати місце, де вона забере його і все. Так працює всесвітньовідома мережа Starbucks у Америці. Там можливо замовити каву онлайн, прийти і забрати її без черги. У такий спосіб людина економить свій час. На Заході це вже норма, без цього не уявляють існування. По-друге, усі завжди прагнуть бути онлайн. Кожен має смартфон, який має властивість розряджатися. Тому актуальними є індукційні зарядні пристрої для смартфонів. За кордоном вони часто бувають вмонтованими у стіл”, – розповідає Валерій Поляков.

Окрім цього, нині у світі неабияк популярна програма Open Table. В Україні ще такого немає, однак невдовзі неодмінно з’явиться, каже він.

“Open Table – це програма для резервації столиків. Ця програма дозволяє зібрати інформацію про клієнта. Скажімо, в Америці ця програма сьогодні посідає топові позиції, а у Європі лише набуває популярності. Щосекунди здійснюється десять замовлень через Open Table. За допомогою цієї програми ресторан може дізнатись про клієнта все. Наприклад, ви зарезервували столик у одній із кав’ярень міста, і її персонал може дізнатись ще до розмови з вами, що ви, скажімо, любите сидіти біля вікна, не їсте м’яса і п’єте чай без цукру. Отже, персонал цього закладу, зокрема офіціант, який вас обслуговуватиме, матиме вдосталь інформації про вас, щоб задовольнити ваші потреби на відповідному рівні”, – розповідає Валерій Поляков.

Другий світовий тренд – green food (з англ. корисна їжа), який нині лише набирає популярності в Україні, каже Валерій Поляков. 

“Вважаю, що цей тренд має перспективу, бо, по-перше, ми – те, що ми їмо. Що свідоміше ми обиратимемо те, що їсти, то здоровішими будемо. Тим паче, є різниця, чи з’їсти салат і шматок риби, чи з’їсти жирний стейк. По-друге, green food – це переважно овочі, яких в Україні вдосталь за відносно доступними цінами. Наприклад, одна королівська креветка коштує вісім гривень, тоді як кілограм кабачків можна купити за ті ж гроші. Загалом тренд на здорову їжу з’явився у 2015-ому, коли відомий американський шеф-кухар Мішель Ентоні написав книгу V is for Vegetables з метою змінити структуру раціону харчування для американців. Щоб замість порцій, де багато м’яса і трішки зелені, американці обирали багато зелені і шматок м’яса. Зокрема, там стали дуже відомими вегетаріанські заклади The Butcher’s Daughter, тобто донька м’ясника. Філософія ресторану зрозуміла: донька м’ясника вже стільки цієї крові бачила, що більше не хоче”, – розповідає Валерій Поляков.

В Україні цей тренд доволі легко просувати. Головне для закладів навчитись правильно працювати з овочами. Є доволі багато цікавих рецептів страв із овочами. Тобто потрібно поїздити світом, знайти цікаві рецепти і привезти їх до нас, зазначає Валерій Поляков.

Третій тренд – local food (з англ. місцева їжа). Звісно, більшості з нас хочеться вживати імпортні продукти. Однак у світі нині тренд власне на ту їжу, яка вирощена у відповідному регіоні. 

“Місцевій їжі все ж більше довіряють. Коли кажуть, що цей помідор із Чилі, то одразу виникають запитання: а як цей помідор взагалі до нас потрапив, як його везли, зберігали тощо. Інша справа – помідор із Закарпаття, до якого все ж більше довіри. Зрештою, з місцевої їжі можна творити справжні кулінарні шедеври. Усе залежить від вашої фантазії. Наприклад, курятина в соусі теріякі, баклажани з місо-соусом, гарбузовий суп, свинячі ребра з теріякі, суп рамен. Для того ж соусу теріякі нічого імпортного не потрібно, його цілком можна зробити з місцевих продуктів”, – наголошує Валерій Поляков.

“Коли людина чує назву “Узбецький ресторан” або “Ресторан азербайджанської кухні”, то вона приблизно розуміє, що там у меню. Коли ж людина чує назву “Ельдорадо”, то невідомо, чи там буде піца або суші. Тобто за етнічною продуктовою ідеєю стоїть культура. Коли пропонуємо друзям пообідати пловом, то одразу виникають асоціації зі східною культурою. Знову ж таки, іноді правильно подати цю культурну орієнтацію не так легко. Скажімо, мало хто знає різницю між азербайджанським і узбецьким пловом. Насправді це дві різні страви. Якщо прийдете у азербайджанський ресторан і замовите плов, то ваша вечеря зіпсована. Азербайджанці готують не такий плов, як ми звикли їсти. Вони рис та м’ясо готують і подають окремо”, – розповідає Валерій Поляков.

Зрештою, людям цікаво спробувати польську, італійську, узбецьку кухні. Тож гарною ідеєю є проведення фестивалів кухні окремих народів, каже Валерій Поляков.

Ще одним актуальним трендом є кафе у стилі сasual (з англ. щоденний). Такий стиль передбачає насамперед простоту дизайну, обслуговування, розповідає Валерій Поляков.

“У закладах, зроблених у стилі кежуал, немає окремого столу для кожного. Здебільшого відвідувачі сидять один біля одного. Тож незнайомі люди можуть більше комунікувати, що теж є неабиякою перевагою. Загалом такий стиль є цікавим власникові бізнесу і споживачеві. Оскільки не передбачає додаткових витрат на дорогий посуд, дизайнерські люстри, меблі, штори. Отже, вартість страв у таких закладах є значно меншою ніж у інших ресторанах”, – каже Валерій Поляков.

Зазвичай у закладах у стилі кежуал їжу розносять на тацях. Також у деяких із них може працювати система самообслуговування, зазначає співрозмовник.