Минає перший тиждень нового навчального року. Для понад 9 тисяч львівських діток розпочалося нове життя. У кожній школі постаралися, щоб ці перші дні стали особливими для першокласників і запам’яталися приємними подіями – замість звичних шкільних лінійок на них чекало справжнє свято, упродовж тижня діти знайомилися з однокласниками, з вчителями, з новими правилами.

Хтось прийшов до школи у шість років, а хтось у сім, хтось ходив у дитячий садочок, а хтось ні, хтось із нетерпінням очікував на початок навчання, а хтось ще хоче залишитися вдома…Однак кожній дитині потрібен час, щоби адаптуватися до нового середовища і свого нового статусу – учня, школяра. У кожного ця адаптація відбувається по-своєму, комусь потрібно кілька тижнів, а комусь й кілька місяців. Проте навіть дитина, яка дуже розвинута і дуже хоче до школи, потребує уважного і чуйного ставлення до неї та допомоги адаптуватися в новому середовищі, інакше її очікування можуть спричинити розчарування і нехіть. Це дуже відповідальний період для батьків, адже від того, як дитина увійде в нове життя, наскільки зацікавиться і буде орієнтована на успіх, значною мірою залежить її подальше бажання ходити до школи і докладати зусилля. Про це “Львівській Пошті” розповіла Ірина Сокіл, практичний психолог львівського ліцею “Інтелект”.

“Дуже важливо, щоб дитина усвідомила свій новий статус школяра, учня, адже вона вже подорослішала і перейшла на новий рівень, який хоч і додає обов’язків, проте й відкриває нові можливості реалізувати себе. Було б добре, щоб батьки, знаючи дитину і її мрії, підкреслювали в навчанні ті моменти, які допоможуть цій мрії здійснитися. Щира зацікавленість, серйозне ставлення до перших досягнень дитини і можливих труднощів допоможуть першокласникові усвідомити значущість нового становища і діяльності”, – каже психолог.

Водночас нове життя не позбавляє дитину звичних задоволень – забав із друзями, мультиків. Правильно організований день дасть змогу, аби часу вистачило на все. У вихідні варто постаратися надолужити “дефіцити”, на які бракує часу впродовж робочого тижня: свіжого повітря, рухливих ігор із друзями, спілкування з батьками, нових вражень (театр, похід чи поїздка з ночівлею). Не варто у вихідні навантажувати дитину додатковими заняттями з лічби чи читання. Нехай вихідний не стане ще одним робочим, тільки вдома. Однак режим дня пом’якшувати не варто, вставати і лягати спати все одно треба за графіком, бо в понеділок повернутися до потрібного розпорядку буде важко.

Якщо дитина до школи займалася спортом, танцями, малюванням чи ще чим, і якщо їй це подобається, обов’язково треба продовжувати. Якщо дитина крім садочка ніде не займалася і зараз батьки не мають змоги водити її на позашкільні заняття, то при школах діє чимало гуртків, студій, секцій, тому вона може займатися після уроків, адже кожна дитина повинна мати, окрім шкільних занять, ще й позашкільні. Це сприятиме різнобічному розвитку дитини.

Можливо, спершу буде важко. Але якщо дитині це подобається, якщо вона бачить свій поступ, вона охоче займатиметься, якщо ж ні – не треба змушувати, краще пошукати щось інше. Проте в усьому має бути міра, діти – не супермени: одного-двох гуртків достатньо. Якщо їх багато, дитина може виснажитися і втратити інтерес.

“Важливо пам’ятати, що діти в усьому наслідують батьків і переймають їхню поведінку. Тому ставлення батьків до школи дуже важливе. Дитина відчує його за інтонаціями, а також перейме напругу чи неспокій. Якщо батьки впевнені і спокійні, дитина скоріше адаптується в школі. Також треба звернути увагу на власну організованість, намагатися зорганізуватися так, щоб часу вистачало на все, а передусім на дітей, на власну здатність до порядку”, – радить співрозмовниця.

Тож налаштування має бути тільки позитивне. Про школу, про вчителів, про навчання у присутності дитини відгукуйтеся тільки добре. Якщо маєте потребу висловити якийсь негатив, припильнуйте, чи немає поряд дитини. Якщо виникла якась проблема, поговоріть із вчителем чи шкільним психологом.

Дитина йде в школу здобувати знання, це невід’ємна і дуже важлива складова її майбутнього успіху в житті, проте тут вона вчиться не тільки читати, писати, рахувати, а й комунікувати з іншими – своїми однолітками і вчителями, вчиться ретельно виконувати завдання, організовувати свій час, виходити з різних ситуацій, що можуть виникнути. І в цьому їй потрібно допомогти.

Не треба проводжати дитину до школи, як на війну, а зустрічати, як після битви. Це може дезорієнтувати дитину, а навіть спричинити підсвідомий страх і нехіть ходити до школи. Також не варто метушитися і підганяти дитину “Скоріше, ми запізнюємося”. Це може подіяти навпаки – дитина рухатиметься ще повільніше. А напруга щоранку під час збирання до школи може стати однією з причин важкої адаптації у школі, адже до школи дитина приходить вже після значного навантаження. Безперечною умовою спокійного ранку стануть зібрані звечора речі та наплічник.

Коли зустрічаєте дитину після школи, найперше обійміть її і дайте виговоритися, нехай вона сама викладе все, що вона хоче сказати. Можливо, не все здасться для мами аж таким важливим. Але це те, що важливо для дитини! Опісля розпитайте те, що цікаво вам. Однак варто мати на увазі, що своїми питаннями ви формуєте уявлення дитини про те, що важливе, про пріоритети. Тому запитання: “А що ти їла?”, “Чи ти був чемний” тощо можуть призвести до того, що дитина не цілком розумітиме, що у школі найголовніше. Тому перші питання нехай будуть про навчання і враження дитини, про її успіхи, що цікавого вона нині довідалася. Якщо дитина не хоче говорити, не треба вимагати від неї відповіді. Мама доросла і добре знає свою дитину, тож може відчути, коли треба розпитати, а коли варто зачекати. Якщо дитина хоче відпочити, дайте їй таку можливість. З ваших запитань про школу дитина повинна зрозуміти, що вам цікаво все, що з нею відбувається, що для батьків важливі її успіхи, але вони люблять її такою, якою вона є.

“Дуже добре, щоб батьки вранці перед школою дали синові чи доньці особливе завдання – похвалити когось чи зробити комплімент, у чомусь допомогти чи в особливий спосіб за щось подякувати. А за вечерею нехай дитина розповість, як вона це зробила, в якій ситуації, як на це реагували інші. Це допоможе дитині соціалізуватися, а водночас розвиватиме людяність, буде гарним прикладом у класі доброго ставлення один до одного”, – радить Ірина Сокіл.

Школа – це також нагода навчитися розв’язувати різні життєві ситуації, побачити, що люди є різні, що кожен може мати своє бачення в треба навчитися знаходити компроміс. Тому не варто надміру перейматися проблемними ситуаціями, якщо якісь виникли. Якщо дитина схвильована, заспокійте, пообіцяйте розібратись у всьому. З’ясуйте для себе, що сталося, що спричинило конфлікт з іншою дитиною, поговоріть з учителем. Поясніть дитині у чому річ, не вигороджуючи і не роблячи її винною, запропонуйте варіанти, як надалі уникати таких ситуацій.

Кожна мама-тато зазвичай знає свою дитину і відчуває, якої допомоги та потребує. Нині “першачки” ще не мають домашніх завдань як таких, якщо ж дитині доручили зробити щось вдома, не виконуйте за неї те, що їй під силу, тільки тому, що ви це можете зробити краще чи швидше. Так син чи донька втратять упевненість у своїх можливостях і завжди чекатимуть, що мама зробить. Це може бути й завдання на співпрацю з батьками, сприйміть це як гарну нагоду, а не з наріканнями – знову дали завдання для мами.

Нині першокласникам не ставлять оцінок. Але для дитини дуже важливо бачити свої успіхи, і допомогти в цьому мають батьки: порівняй, вчора палички були криві – сьогодні вже значно кращі; дивися, як охайно ти написала сьогодні. Словесна похвала дуже важлива для дитини. Щодня батьки мають підтверджувати і утверджувати той результат, який дитина здобула в школі. Хвалити дитину потрібно правильно, щоб дитина чітко знала, за що ця похвала, щоб це не ввійшло в звичку. Будьте щирі. Навіть маленька дитина може розрізнити, коли батьки хвалять її щиро, а коли – ні. Фальшиві компліменти змушують дитину сумніватися в щирості батьків і в собі. Якщо бачите, що щось не вдається, підтримайте дитину: сьогодні може не все вийшло так, як хотілося, завтра буде краще, я тобі допоможу. Діти довіряють батькам і  готові робити те, що їм радять дорослі.

“Головне, проявляйте повагу до дитини, до її гідності і безумовну любов. Дітям не потрібна постійна похвала, щоб почуватися добре. Але вони потребують того, щоб любили їх такими, якими вони є”, – наголосила Ірина Сокіл.

---

Поради для батьків першокласника