“Чернівці – місто особливе. З історією його виникнення пов’язано чимало легенд, багато з яких оповідають і досі. Так, ще в школах дітям кажуть, що назва міста походить від того, що на його пагорбах випасали багато чорних овець. Ось і вирішили назвати “Чорні вівці” – Чернівці. Так це чи ні, зараз дізнатися важко, але легенду цю в місті підтримують і всіляко культивують. Інша історія стосується краси міста. Подейкують, що Чернівці – це місто, “де вулиці підмітали трояндами, а книгарень було більше, ніж кав’ярень”, – провадить мініекскурсію “Львівській Пошті” Лілія Шутяк, чернівчанка, прес-секретарка Міжнародної літературної корпорації MERIDIAN CZERNOWITZ, викладачка.

Вона розповідає, що сьогодні місцеві дороги потребують численних ремонтів, та й з книгарнями не все так просто. Але, на щастя, місто й досі зберегло свою старовинну атмосферу, австрійську бруківку й дивовижні фасади будинків. А ще тут майже ніхто нікуди не поспішає, тож з цього погляду Чернівці доволі комфортні для прогулянок та гарного проведення часу.

“У Чернівцях є кілька місць, які обов’язково варто відвідати. Це Площа Пресвятої Марії або Турецька площа, яка нагадує про роки окупації Буковини турками. Тут розташована криниця, яку вирили, щоб забезпечити потребу міста у воді. Неподалік знаходиться Площа Філармонії – простора і затишна локація, яку можна вивчати до дрібниць. Тут же розташована двоповерхова кам’яниця на розі вулиць Бетховена та Заньковецької, прикрашена куполом. Над ним – флюгер із символом так званого собачого ока. Також поруч стоїть п’ятиповерховий будинок готелю “Брістоль”, де нині мешкають студенти Буковинського медичного університету. До речі, колись на цій площі записували до австрійського війська (саме тут рекрутом став письменник Юрій Федькович) та торгували борошном”, – додає Лілія.

А ще, з її слів, у місті обов’язково варто помилуватися будівлею залізничного вокзалу, Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (улюбленою локацією всіх молодят), відвідати неймовірної краси Чернівецький музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської та прогулятися Театральною площею, що перед ним. Лілія каже, що саме тут розташована алея зірок діячів мистецтва й культури, які народилися і творили на Буковині.

“Не оминіть увагою й центральну вулицю міста – Ольги Кобилянської. Саме тут ви знайдете чимало кав’ярень і кілька книгарень, які варто відвідати. Одна з них – Літературний целанівський центр, де щотижня відбуваються презентації книжок, поетичні читання, виставки та концерти”, – підсумовує Лілія Шутяк.

У Луцьку минуле переплітається з сьогоденням, історичні факти з міськими легендами, а кожен гість цього міста знайде для себе щось цікаве, що запам’ятається надовго. Перша письмова згадка про Луцьк датується 1085 роком і впродовж багатьох років це місто у різні епохи творили різні народи. А сучасна атмосфера Луцька також різноманітна: дух старого міста можна відчути на центральних вуличках, історичне минуле опишуть тамтешня архітектура і чимало пам’яток, а мистецький бік Луцька демонструють картинні галереї, концерти та фестивалі.

Перш за все туристам у Луцьку варто прогулятися вул. Лесі Українки – серцем старого міста. Тут є величезна кількість різноманітних кав’ярень, галерей і крамниць. А поблизу розташований сквер і книжковий вернісаж.

Оксана Гузь, культурна та громадська діячка, засновниця ГО “Львівський культурний центр”, розповіла “Львівській Пошті”, що кожному туристові в Луцьку спершу варто відвідати Замок Любарта. Замок є одним із найстаріших та найбільших замків України. Незважаючи на поважний вік (а фортеця збудована в ХІV ст.), замок Любарта чудово зберігся. Він входить до складу історико-культурного заповідника “Старий Луцьк”. На території замку діє музей книги, де можна побачити старовинні друкарські верстати, один із них виготовлений у XV ст. Також тут зберігаються книги, надруковані у XVII-XX століттях. Гордістю музейної колекції є Службове Євангеліє, надруковане у Львові в 1644 році, і “Требник” Петра Могили, виданий у 1646 році.

Також на території замку є музей дзвонів. Це єдиний подібний музей в Україні. Він розміщений у дерев’яній Владичій вежі  XV століття. У 60-х роках минулого століття саме тут зберігалися дзвони із закритих храмів Луцька. Найстарішому з них – 359 років!

У замку варто піднятися на вежу Чарторийських, що названа на честь князів, які дали кошти на її будівництво. Зведена вона у далекому XV  столітті, і збереглася вежа дуже добре. До неї прилягає оборонний мур, прикрашений готичними елементами.

Неподалік від замку, на вулиці Драгоманова, розташований будинок Косачів. Кілька місяців у ньому проживала Леся Українка. У цій будівлі працював батько поетеси – Петро Косач. Втім сьогодні тут діє меморіальна кімната “Лесина вітальня”, в якій зберігається частина луцької експозиції, пов’язаної з іменем видатної української поетеси Лесі Українки.

Оксана Гузь також зазначила, що у Луцьку діє музей Волинської ікони, де зберігається оригінальна ікона Холмської Божої Матері ХІ ст. Розташований він на вул. Ярощука, 5.

Цікаво, що у Луцьку є свій будинок із химерами. Про нього нам також розповіла наша співрозмовниця. На вул. Лютеранській, 9 на березі річки Стир розташований будинок архітектора Миколи Голованя, який здобув назву для будинку своїми креативними рішеннями у екстер’єрі споруди. Химер тут небагато, проте загалом дах будинку прикрашає понад 500 скульптур.

А ще у Луцьку, зі слів співрозмовниці, можна відвідати чудовий парк, через який протікає річка Стрир. До слова, на території парку розташований зоопарк. “Смачно поїсти у Луцьку можна в ресторані Mojo, ресторані болгарської кухні “Чевермето” і ресторані української кухні “Курінь”, – додає Оксана Гузь.

Файне місто – це не лише назва фестивалю, який проводять щоліта в Тернополі, а ще й влучний і лаконічний опис цього міста. Сюди можна приїхати зі Львова на прогулянку по-домашньому затишними вуличками, побачити чимало цікавих локацій і зустріти захід сонця на Тернопільскому ставі.

У файному місті нашим гідом стала студентка Юля Різничок. Тернополянка каже: у Тернопіль треба їхати, якщо вам остаточно набридли постійні затори, гамірні вулиці і буденність вашого міста.

“Тернопіль – по-справжньому галицьке місто, у якому багато цікавого, але тут почуваєш себе дуже затишно. Складається враження, що тут всі один одного знають і знають кожен закуток свого міста. У Тернопіль варто їхати, бо тут є чимало затишних недорогих кав’ярень, де можна випити смачної кави, прогулятися парками, відвідати найдавнішу будівлю міста – Тернопільський замок ХVII століття, церкву Різдва Христового і, звичайно, наш величний став, на якому можна поплавати на катері чи автобусі-амфібії”, – розповідає Юля.

Тернопіль особливий своїми атмосферними вуличками, як от Музейною. Туди завжди приходять художники, які продають свої особливі картини. Улюбленим місцем дівчина називає сходи біля Старого замку. Вона каже, що з них ввечері видно всю красу міста: у ставі відблискують вогні вуличних ліхтарів, де-не-де курсує катер, а попереду височіють і мерехтять світлом вікна багатоповерхівок.

“Тернопіль варто відвідати через його простоту на неквапливість. Це місто – маленька Італія, де на центральних вулицях під будинками люди вранці розставляють свої вазони із квітами і, ліниво позіхаючи, йдуть у справах, насолоджуючись літом у Тернополі”, – додає Юля Різничок.

Івано-Франківськ – це колоритне галицько-гуцульське місто, яке омивають бурхливі гірські річки. На вихідних у цьому місті влаштуйте прогулянку і огляньте пам’ятки, яких тут чимало, підніміться на ратушу, влаштуйте пікнік на березі річки, послухайте вечірні виступи місцевих вуличних музикантів чи розпочніть гостро-тур по франківських закладах і спробуйте суміш галицької і гуцульської кухонь.

Франківчанка Богдана Деркач вважає своє місто молодіжним і дуже атмосферним, проте й для сімейного вікенду воно підходить також.

“Почати прогулянку Івано-Франківськом варто з площі Ринок, а саме – з ратуші. Звідти ви побачите місто і зможете обрати кілька цікавих локацій для подальшого маршруту. Особисто я люблю своє місто за охайні парки та вечірні недільні театрально-музичні дійства”, – зазначає дівчина.

Співрозмовниця радить кожному туристові у Івано-Франківську відвідати місцевий Палац Потоцьких, побудований наприкінці XVII ст. Зверніть увагу на бруківку перед брамою палацу (перехрестя вул. Шпитальної та вул. Старозамкової). Це річкові камені з річок Солотвинської і Надвірнянської Бистриць, якими укладали вулиці Станіславова, що знаходився всередині фортеці. До слова, Богдана рекомендує поглянути фортечні стіни і вали (залишки старовинної міської фортеці).

“Відвідайте “Простір Інноваційних Креацій” на вулиці Шпитальній у самому центрі міста. Тут часто відбуваються кінопокази просто неба, театральні виступи, концерти та просто атмосферні творчі вечори, які привертають увагу до необхідності реставрації історичних споруд Палацу Потоцьких”, – зазначає франківчанка.

Улюбленими закладами співрозмовниці у Івано-Франківську є Copper Head, який вподобають поціновувачі крафтового пива чи авторських коктейлів. Смачно і недорого поїсти можна у Пивному клубі та бістро “Десятка”.

“Особливими у місті є недільні вечори. Саме у цей день тижня, близько 19.00 одна з центральних вулиць міста, названа на честь Леся Курбаса, перетворюється на справжній театральний перформанс, – захоплено розповідає Богдана. – Лише уявіть собі вулицю, яку з усіх сторін заповнює жива музика, під яку танцюристи виконують вражаючі па. Доповнюють картину різноманітні візуалізації та виступи. Організатори дуже стараються, щоб влаштувати максимально затишну атмосферу для кожного гостя, тому навіть виносять зручні домашні меблі просто на дорогу. Такому “карнавалу” не зможе завадити ніхто, бо на час проведення вулицю Курбаса перекривають”.

Церкви, замок і кав’ярні на березі річки в Ужгороді – місті, куди хочеться повертатися. Не одну сотню років тут уживалися різні народи, змішувалися культури і традиції. Тому місто дуже яскраве, хоча і компактне. Варто провести тут вікенд, аби оглянути усе найцікавіше.

“Одразу скажу, що Ужгород – це одне з небагатьох міст України, куди я залюбки повертаюсь, мені подобається його атмосфера. Обов’язково відвідайте тутешні кав’ярні. Цікаво, що навіть у найбільш непримітній вам приготують чудову каву. Зізнаюсь, що кращої поки ніде не куштувала. Можна зайти у кав’ярню “Меделін”, їх в Ужгороді є декілька. Там можна навіть замовити каву на свій смак: обираєте сорт або кілька сортів кави, бариста одразу перемелює зерна та готує з них ароматний напій”, – розповідає Ольга Семенюк, літературний редактор і часта гостя Ужгорода.

Також співрозмовниця радить туристам завітати у Antresol by Mrs Greenwich на площі Корятовича, де печуть дуже смачну піцу.

“Ще однією родзинкою міста є мініскульптури. Їх можна шукати або самостійно, або замовити екскурсію, щоб вам докладно про них розповіли. Важливо знати, що кожна присвячена відомій людині або події з історії Закарпаття, – зазначає Ольга Семенюк. – Наприклад, мініскульптура “Малий Уж” – це згадка про притоку Ужа, яку засипали у 30-х роках минулого століття. Нині на цьому місці розташовані житлові будинки”.

У цього міста, на думку Олі, є лише один недолік – кострубаті вивіски на магазинах та недолугі білборди, за якими деколи неможливо роздивитись будинки.

Найцікавіші локації Ужгорода, які пропонують туристам у туристичному центрі, – це Ужгородський замок (вул. Капітульна), Закарпатський музей народної архітектури (вул. Капітульна, 33-а), найдовша липова алея в Європі (вздовж р. Уж), Христовоздвиженський собор (пл. Бачинського, 1), пішохідний міст над Ужем, Горянську церкву-ротонду (провулок Музейний, 2).