Нині щораз більше людей намагаються стежити за своїм харчуванням. Замочують горіхи, купують домашні молоко, яйця, сир, споживають такі модні суперфуди, як насіння чіа, ягоди годжі, кіноа.

Здавалося б, ще кілька років тому ми не задумувалися над тим, що купуємо у магазині: що смакувало – те й клали до кошика. Сьогодні ж частіше вивчаємо склад продуктів, віддаючи перевагу тим, що мають менший вміст “хімії”.

І хоч для кожної людини правильне харчування індивідуальне, є певні продукти, які завдають шкоди абсолютно всім: цукор, копченості, фастфуд. Однак знати про їхню шкоду замало. Питання в тому, як змусити себе перестати їсти цукерки, тістечка, ковбаски.

Чому, коли ми намагаємося досягти якоїсь мети, приміром, сісти на дієту, збалансувати харчування, пробігти марафон, усе закінчується провалом? На це запитання відповіла Тетяна Комченко, фітнес-тренер із 13-річним досвідом, дієтолог, на лекції про здорове харчування, що цими вихідними відбулася у Центрі Довженка.

Мотивацію можна поділити на зовнішню та внутрішню. На зовнішню впливають різні тренінги, семінари, перегляд відеороликів тощо, розповідає Тетяна Комченко.

“Зовнішня мотивація – це швидка мотивація, яка насправді не працює. Після тренінгів, семінарів людина може залишатися вмотивованою два-три тижні, а після перегляду мотиваційного відео – один-два дні. Відтак маємо правильно себе мотивувати, працювати над внутрішньою мотивацією. Яким чином вона працює? Наведу дуже жорсткий, але зрозумілий приклад. Коли у людини гастрит, лікарі призначають їй дієту. Звичайно, така внутрішня мотивація спрацьовує. Людина усвідомлює, що повинна додержувати правильного харчування, щоби нормально жити!” – наголошує вона.

Зі слів фітнес-тренера, мусимо постійно стежити, який рівень мотивації спрацьовує. Якщо бачимо, що рівень загальної мотивації знижується, то можемо виправити це переглядом відеоролика. Але насамперед маємо стежити за рівнем внутрішньої мотивації.

“У нашому організмі є гормон дофамін (нейромедіатор, біологічно активна хімічна речовина, яка передає емоційну реакцію в мозку людини, дозволяє відчувати задоволення і не відчувати болю. – “Львівська Пошта”). Він відповідає за задоволення, яке людина отримує тут і зараз. Наприклад, коли ми з’їмо шматок шоколаду, в нас одразу покращується настрій. Насправді всі люди залежні від дофаміну. Тобто ми хочемо отримати задоволення вже і негайно. Дофамін можна умовно поділити на “довгий” і “короткий”, – веде далі Тетяна Комченко.

“Короткий” дофамін – це той же шматок шоколаду, пампух тощо, а “довгий” –регулярна праця над собою, яка з часом приносить радість, каже співрозмовниця.

“Щоб досягти поставленої мети, мусимо працювати над “довгим” дофаміном. Яким чином це працює? Якщо дівчина вирішує відзавтра зайнятися спортом, то йде у магазин, купує гарну спортивну форму, кросівки. Вона налаштована рішуче. Але наступного ранку це бажання змінюватись у неї кудись зникає… Відтак більшість дівчат можуть узагалі відмовитися від цієї ідеї або два-три рази піти у спортзал – і все. Чому це відбувається? Сам процес, коли ми обираємо, приміряємо, купуємо спортивну форму, кросівки, вже забезпечив викид дофаміну. Людина вже отримала порцію задоволення тут і зараз, тому зранку мотивація зникає”, – пояснює фітнес-тренер.

На її думку, для того, щоб досягти мети, потрібно працювати над “довгим” дофаміном. Таким чином ми навчимо організм отримувати те ж саме задоволення, але через певний проміжок часу.

“Наприклад, якщо людина все ж змусила себе піти у спортзал, то спершу її організм чинитиме спротив. Однак щойно ми побачимо перші результати, як у організмі відбуватиметься постійний викид дофаміну. Щоправда, не в такій кількості, як від споживання солодкого. “Довгий” дофамін виділятиметься у дещо менших кількостях, але частіше. Тобто, щоб досягти цілі, мусимо відстежувати “швидкий” дофамін і працювати над виробленням “довгого”. Це дуже цікавий і важливий процес. Тому коли кажуть, що мотивація зникла, бажання щось змінювати немає, це неправда! Ми просто дофамінозалежні. Це такий хімічний процес. Якщо раптом людина “збилася з курсу”, це означає, що вона не відстежила процес одержання дофаміну!” – наголошує Тетяна Комченко.

Що стосується харчування, у інтернеті нині можна знайти величезну кількість статей на тему споживання цукру. Насправді цукор – це зло. І важливо пояснити, що це зло робить із нашим організмом, каже фітнес-тренер.

“Насамперед цукор впливає на підшлункову залозу. Підшлункова залоза має три відділи, і саме в хлистовій частині виробляється гормон під назвою “інсулін”. Щоб зрозуміти, як цукор впливає на підшлункову, насамперед розберемо складники їжі – білки, жири та вуглеводи. Вуглеводи – це енергетичний компонент, тож у нашому харчуванні вони мають бути присутні обов’язково! Вуглеводи бувають складні та прості. Вони відрізняються своєю хімічною формулою. У чому різниця між ними? Коли до нашого організму потрапляють складні вуглеводи, то організм витрачає енергію, щоб розщепити ці молекули. Тому перетравлювання складних вуглеводів триває дві – чотири години. Відповідно інсуліновий стрибок не буде таким різким, як при споживанні простих вуглеводів. Тобто людина не хотітиме їсти впродовж декількох годин”, – переконує Тетяна Комченко.

А як прості вуглеводи впливають на підшлункову залозу? “Як уже мовилося, наша підшлункова виробляє гормон інсулін, який знижує рівень цукру в крові. І коли ми регулярно вживаємо прості вуглеводи, підшлункова до цього звикає. Це може призвести до того, що зранку, щойно ми прокинемось, наша підшлункова “натщесерце” уже починає виробляти інсулін. І коли у людини постійно підвищений рівень інсуліну, це призводить до того, що підшлункова “втомлюється” і починає виробляти щораз менше інсуліну. Такий процес називається “інсулінорезистентність”. А коли бета-клітини підшлункової залози відмирають, це призводить до цукрового діабету першого типу”, – каже вона.

Тобто цукор надзвичайно шкідливий. І якщо все ж таки дозволяємо собі час до часу з’їдати шматок шоколаду чи кавалок пляцка – це має бути вкрай рідко!

“Для того, щоб наша лімфатична система працювала оптимально – виводилися шлаки, токсини, маємо пити достатню кількість води. Чому? Бо вода, потрапляючи в організм, сприяє кровообігу. Що ж стосується добової норми, то для кожної людини вона індивідуальна. Тут доречно скористатися формулою: помножити вагу тіла на 0,03 мл води. Скажімо, при вазі 55 кг людині потрібно випивати 1л 650 мл чистої води на добу. Влітку цей показник може бути більший. Люди, які займаються спортом, можуть випивати трішки більше води на день”, – каже Тетяна Комченко.

З її слів, коли завдяки воді ми “розганяємо” токсини, то потім вони мають якось вийти із організму.

“Недарма радять робити 10 тисяч кроків на день. Наша шкіра – найбільший орган, що виводить токсини. І коли ми рухаємося, лімфа теж рухається, і всі токсини під час руху випаровуються через шкіру. Тож рухатися також дуже корисно, особливо в процесі схуднення, при переході на правильне харчування тощо”, – підсумовує фітнес-тренер.