Тема здорового харчування цікавить нині ледь не кожного. Усі ми знаємо, що корисно їсти, яких продуктів слід уникати, маємо бодай поверхові знання про те, що тістечка, копченості, фаст-фуд – це зло. Та все ж таки знову і знову споживаємо цю некорисну їжу, коли переживаємо чергове емоційне потрясіння.

“Львівська Пошта” уже писала про те, чому ми переїдаємо та як із цим боротися, в матеріалі “Схуднути до літа легко!” (№24 (2139) за 27.03.2019 р.). А як щодо наших емоційних станів, які змушують зайвий раз відчинити холодильник, та які принципи допоможуть нам перестати шукати втіху у їжі? На ці запитання відповіла Наталія Гродзь, психолог і арт-терапевт, під час тренінгу “Психологія схуднення”, який нещодавно відбувся у львівському центрі практичної психології “Ладаниця”.

Загалом відомо близько 15 емоційних станів, які змушують нас переїдати. “Перший – нудьга. Коли нам нудно, хочеться чимось зайнятися, повеселитися. Тоді, до прикладу, ми вмикаємо якийсь цікавий фільм і беремо тарілку з канапками або тістечками.  Другий – невдоволення собою або своїм життям. Коли людині не подобається те, що вона бачить у дзеркалі, або ті умови, в яких вона живе чи працює, тоді також починає шукати втіху у їжі. Із невдоволенням собою, своїм життям потрібно розібратися. Доки людина не вирішить усі свої внутрішні конфлікти, доти “заїдатиме” їх!” – наголошує Наталія Гродзь.

Третій емоційний стан, що провокує переїдання, – відчуття внутрішньої спустошеності, порожнечі. Особливо це проявляється у людей, які в дитинстві страждали від браку уваги батьків, їх часто залишали самих, а також якщо  дитина переживала емоційне відсторонення від мами, каже психолог.

 “Четвертий – утома. Коли ми втомлені, то намагаємось розслабитися за допомоги їжі. П’ятий емоційний стан, що провокує переїдання, – смуток. Саме солодка їжа спричиняє швидке покращення настрою, бо коли ми її споживаємо, в наш мозок, зокрема в центр задоволення, виділяється дофамін (нейромедіатор, біологічно активна хімічна речовина, яка передає емоційну реакцію в мозку людини і дозволяє відчувати задоволення та не відчувати біль. – “Львівська Пошта”). Тому коли нам погано, нам хочеться тістечок, вафель, морозива тощо. Шостий – передменструальний синдром (ПМС). Це стосується жінок, зокрема в останній тиждень перед менструацією, коли в організмі відбуваються гормональні зміни і в кров виділяється гормон пролактин, що спричиняє набряклість тіла, перепади настрою, підвищену дратівливість тощо. У цей період жінці може хотітися то солодкого, то солоного, то кислого”, – пояснює психолог.

Сьомий емоційний стан, що провокує переїдання, – агресія. Цей стан сприяє покращенню апетиту і породжує бажання “напасти” на когось. До слова, стан агресії більше притаманний чоловікам.

“Восьмий стан – стрес. Коли людина перебуває в стресовому стані, у її кров виділяється кортизол (природний глюкокортикоїдний гормон, що виробляється корою наднирників. – “Львівська Пошта”). Коли у кров виділяється кортизол, мозок потребує дофаміну. І найлегший шлях отримати його – з’їсти щось смачненьке. Дев’ятий емоційний стан, що провокує переїдання, – пригнічування емоцій, яких не схвалює соціум. Серед основних – гнів, агресія, сором, почуття провини. Коли людина відчуває їх, то часто намагається “заїсти”. Десятий стан – відсутність значущих стосунків. Коли людина не відчує любові від іншої особи, почувається самотньою, то також починає шукати розраду в їжі”, – веде далі Наталія Гродзь.

Одинадцятий емоційний стан – відсутність життєвих досягнень. Коли людині довго щось не вдається, коли вона не має за що похвалити себе, тоді починає “хвалити” й “винагороджувати” себе їжею, розповідає психолог.

“Дванадцятий стан – кризові стани й періоди життя. Коли в житті людини переважає невизначеність, нестабільність, як-от, наприклад, закінчення школи, університету чи звільнення з роботи, в такі періоди життя вона теж може їсти надміру. Тринадцятий стан – відсутність розуміння, для чого людина живе і куди рухається. Чотирнадцятий емоційний стан, що провокує переїдання, – відсутність радісних моментів у житті. П’ятнадцятий – страхи. Коли людині страшно, вона хоче звільнитися від цього почуття і намагається розслабитись за допомоги їжі”, – каже психолог.

З її слів, на кожен із цих 15 пунктів людині варто виробити стратегію – як вона долатиме цей емоційний стан без “походу” до холодильника.

Узяти на себе відповідальність за власні рішення, життя і вагу буває непросто. Однак щойно ви це зробите, як одразу зрозумієте, як можете змінити своє життя, наголошує Наталія Гродзь.

“Людині буває складно узяти відповідальність за своє життя. Часто люди перекладають цю відповідальність із себе на свою надлишкову вагу. Мовляв, через неї й життя не вдається. Узяти на себе відповідальність, визнати, що надлишкова вага є результатом власних рішень, страшно і болісно, але водночас дуже корисно. Тоді людина усвідомить, що може приймати зовсім інші рішення і прийти до іншого результату. Також прийде усвідомлення того, що життя – це результат наших щоденних рішень”, – пояснює співрозмовниця.

Загалом є декілька причин, які дозволяють людині отримувати вторинну вигоду від своєї надлишкової ваги. Зазвичай люди цього можуть навіть не усвідомлювати. “Рухатися вперед, ставити перед собою високі цілі, долати перешкоди справді важко. А ось з’їсти канапку із ковбасою, порцію морозива і шматок пирога із солодким чаєм значно простіше. Тому люди часто ухиляються від руху вперед, натомість обирають страждання через надлишкову вагу. Ще буває таке, що людина підсвідомо боїться стосунків із протилежною статтю. Тоді вона спотворює свою зовнішність і таким чином має причину для виправдання. Мовляв, у мене нема стосунків, бо я товста, а не тому, що я не вмію чи боюся їх будувати”, – пояснює Наталія Гродзь.

Деяким людям надлишкова вага може слугувати “коконом” психологічного захисту від почуття дискомфорту і певних зовнішніх обставин. Також деякі люди намагаються привернути до себе увагу своєю надлишковою вагою. Бо негативна увага – це ж також увага, каже психолог.

“Окрім того, надлишкова вага дає людині причину не любити себе. Буває, що люди використовують цей прийом, бо просто не навчені любити себе. А загалом це результат неправильних “стосунків” людини зі своїм тілом та своїм внутрішнім Я!” – наголошує фахівець.

“По-перше, важливо знати міру в споживанні їжі. Особисто мені до вподоби японська культура. Японські довгожителі віддають перевагу якості їжі, а не кількості. По-друге, потрібно знати, які продукти корисні для нашого організму, а які ні. Бо далеко не вся їжа потрібна нашому організму. По-третє, важливо підтримувати лужно-кислотний баланс в організмі. Залуження організму дає ресурс для саморегуляції та оздоровлення. На жаль, про це мало розповідають. Загалом кожен продукт, який ми з’їдаємо, після перетравлювання дає кислотну або лужну реакцію. Наприклад, цукор, м’ясо сприяють “закисленню”  організму. Натомість вода з лимоном та медом, зеленина, ягоди підсилюють лужний чинник”, – зазначає Наталія Гродзь.

З її слів, у 1931 році Отто Варбург отримав Нобелівську премію за теорію “Порушення енергетичного метаболізму клітини”, згідно з якою ракові клітини зароджуються в кислому середовищі. Також ця теорія доводить, що рак не може прогресувати при рівні pH крові 7, 36 – 7, 43.

“По-четверте, важливо споживати їжу невеличкими порціями. Ідеально харчуватися за принципом йогів, згідно з яким розмір вашої порції дорівнює розміру вашої долоні. Насправді люди часто навіть не помічають, що з’їдають більше, аніж їм потрібно. По-п’яте, треба навчитися відкладати задоволення, переживати фрустрацію (незадоволене бажання. – “Львівська Пошта”). Тобто потрібно навчитися домовлятися зі собою. Коли о дев’ятій вечора хочеться шматочка шоколаду, варто домовитися зі собою, що з’їсте його, але завтра зранку. Однак наголошу, що домовлятися зі собою варто лагідно! Не “ти така-сяка, не їж цього, бо й так товста”, а “ти така молодець, сьогодні потерпиш, а завтра зранку з’їси шматочок шоколаду, який буде тобі на користь, і водночас залишатимешся стрункою”. Лише таким чином уникнете зриву на їжу!” – наголошує Наталія Гродзь.

По-шосте, важливо харчуватися без жорстких заборон: варто ставитися до себе без насилля. Бо, як кажуть, заборонений плід солодкий.

“Коли ви жорстко щось собі забороняєте, то це діє лише короткий проміжок часу, а далі ви все одно зірветеся. Тому жодні дієти не працюють. Важливо, щоб здорове харчування стало стилем життя. По-сьоме, варто цікавитися системою інтервального голодування, бо голод – наш друг і лікар, а ще він сприяє залуженню крові. Цікаво, що у Швейцарії є приватні клініки, де лікують голодом, і це дає позитивні результати. Суть однієї з найпоширеніших версій інтервального голодування полягає у тому, що ви харчуєтеся впродовж восьми годин на добу, а решту часу ваш організм відпочиває від їжі. До слова, є й інші модифікації інтервального голодування. По-восьме, важливо робити те, що сповнює вас позитивних емоцій і відганяє нудьгу. По-дев’яте, пам’ятайте, що ваше тіло любить рух, тож важливо харчуватися так, щоб не зникало бажання фізичних навантажень. Адже рух передбачає викид ендорфінів (хімічні речовини, що виробляються нашим мозком, які мають знеболювальний і емоційно збудливий ефект. – “Львівська Пошта”)”, – каже психолог.

Також важливо сформувати власний світогляд таким чином, щоб у нашому житті було місце для радісних моментів, любові та щастя. Ось це і стане найкращою профілактикою переїдання!