На початку тижня у Ватикані офіційно оголосили, що Папа Франциск потвердив рішення Синоду єпископів УГКЦ і призначив владику Бориса Ґудзяка архиєпископом і митрополитом Філадельфійським УГКЦ. Владика Борис стане сьомим архиєпископом і митрополитом Філадельфійської митрополії, яка була вакантною відтоді, як 16 квітня 2018 року повідомили, що Папа Франциск прийняв зречення з уряду тодішнього архиєпископа і митрополита Стефана Сороки.

Інтронізація нового митрополита відбудеться 4 червня 2019 року в соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці у Філадельфії. Її здійснить глава УГКЦ Блаженніший Святослав.

Ця новина стала і радісною, і сумною водночас для численної спільноти УКУ, греко-католиків та всіх українців у Франції, Швейцарії і країнах Бенілюксу, для  котрих останні шість із половиною років владика був єпархом, для численних вірян в Україні, які завжди чекають зустрічі з владикою, у якому форматі вона не відбувалася б, адже це завжди мудра наука, щире слово і дуже позитивний заряд.

Сумною, бо тепер владика ще рідше зможе бувати в Україні, бо буде ще далі від свого дітища – Українського католицького університету, бо не зможе опікуватися Паризькою єпархією і провадити далі розпочаті проекти (а їх було чимало), бути голосом України у Європі, адже богослужіння в соборі Паризької Богоматері відкривали Україну для світу і провадили до зацікавлення її історією та культурою. За шість років служіння владики Бориса кількість парафій і душпастирських осередків єпархії зросла із 20-ти до 44-ох, а священиків – із 9-ти до 23-ох. У 2013 році коштом українських жертводавців єпархія придбала храм у містечку Санліс неподалік Парижа, де в XI столітті мешкала донька князя Ярослава Мудрого Анна – королева Франції. Там діє парафія святих князів страстотерпців Бориса і Гліба та Культурний центр Анни Київської. Спільними зусиллями духовенство і миряни розробили душпастирський план “Христос – наша надія”, який зараз втілюють у єпархії. “Нашим найбільшим досягненням та благословенням є єпархіальна єдність і мир. Лише вони можуть забезпечити тривалість і розвиток проектів, які ми розпочали”, – зазначив владика Борис у коментарі для офіційної веб-сторінки єпархії святого Володимира.

На час, поки буде обраний новий єпископ, який очолить єпархію святого Володимира, її апостольським адміністратором стане владика Гліб Лончина, який очолює єпархію УГКЦ Пресвятої родини з осідком у Лондоні.

Радісною, бо владика Борис, піднесений до гідності архиєпископа і митрополита, отримав нове визнання від Церкви і новий мандат довіри – відтепер він пастир греко-католиків українців (і не тільки) всіх Сполучених Штатів, адже до юрисдикції митрополита Філадельфійського, окрім самої Філадельфійської архиєпархії, належать Стемфордська, Чиказька та Пармська єпархії, які охоплюють усю континентальну частину США. Без сумніву, нових викликів, можливостей і потреб для праці в цьому винограднику не бракуватиме, але, знаючи вже багато років владику Бориса, можна сказати напевно, що він не полишить у своїх турботах та молитвах і УКУ, і своїх друзів з єпархії святого Володимира та намагатиметься допомогти у становленні і зростанні започаткованих ним інституцій. Безперечно, владика Борис стане потужним авторитетним голосом України в найвпливовішій країні світу.

Владика Борис Ґудзяк народився у США в родині біженців-мігрантів з України, навчався в університеті у Сіракузах та в УКУ в Римі під проводом Патріарха Йосифа Сліпого. Докторський ступінь зі славістики та візантиністики здобув у Гарвардському університеті.

“Господь провадив мене служити в різних країнах. У свободі та мирі віддаюся цьому призначенню. Щиро бажаю служити співбратам у єпископстві, духовенству, монашеству та вірним Філадельфійської митрополії. У 58 років починати нове життя – це великий Божий дар і священний привілей, – сказав з цієї нагоди владика Борис. – Я бажаю провадити архиєпархію і митрополію слухаючи. Це земля, на якій я народився, де був охрещений, де поховані мої батьки. Однак 30 років свого дорослого життя я жив і служив у Європі. Багато всього змінилося, є багато викликів і в суспільстві, і в Церкві, однак я вірю, що Господь, який голосом Церкви мене кличе до нового служіння, провадитиме і мене, і довірених мені людей, яким я хочу бути насамперед братом, батьком і душпастирем. Мені треба багато вчитися”.