Там, де починаються сходи до Неба...

...Одне зі святих місць на Землі, де людина може від­новити свій первозданний зв'язок з Богом - невеличке хорватське селище в Боснії та Герцеговині, що носить назву Меджугір'є. Це - місце останнього, постійного (протягом 26 років) об'явлення Діви Марії, де Вона через свої послання повчає і просить людей прийняти мир і любов у свої серця, і жити з молитвою та живою присутністю Ісуса Христа. Це місце, де серед мальовничих гір "небо поєднується з землею", де наша свідомість переходить в інший вимір і в хаосі наших думок та переживань вибудовується порядок і розуміння речей. Ти, ніби в шпаринку привідчинених дверей, зазирнув до Царства Небесного, і почуття незбагненної радості та благодаті переповнює твої емоції. Меджугір'є ніколи не хочеться покидати і завжди хочеться туди повернутися знову. Там трапляється безліч чудес, що навіть найбільш цинічні люди починають вірити в них і у правдивість присутності Богородиці й Ісуса у цьому місці. Але найбільшим чудом є те, що ми знову починаємо усвідомлювати себе дітьми Божими, сотвореними на Його образ і подобу.

І хоча у своїх посланнях Пречиста Діва Марія звертається з закликом до людей усього світу і запрошує відві­дати це благодатне місце, та в Меджугір'є вважають, що потрапити туди кожен паломник може тільки з особистого Її запрошення і благословення. Існує навіть легенда, ніби колись діти з Меджу­гір'є запитали у Божої Матері: "Богородице, а чому ти така красива?" "Тому що багато люблю", - відповіла Ді­ва Марія. Хочете бути такими, як я, і ви вчіться любити"...

Краса і здоров'я душі та тіла людини й справді  залежать від нашої здатності любити. Коли людина втрачає внутрішню рівновагу, мир і любов у своєму серці, в неї спочатку починає хворіти душа, потім свідомість, розум, а після цього починають проявлятися хвороби та інші біди та негаразди на фізичному плані. І марно витрачати величезні зусилля і гроші на лікарів, знахарів, психотерапевтів та різні філософсько-оздоровчі системи, шукаючи можливість позбутися усіх лих, що на нас навалюються.

Врешті-решт, ми змушені будемо визнати, що панацея є тільки одна - відновити зв'язок з Творцем і поставити Його в центрі свого життя. І для цього не потрібно від людини чогось надзвичайного, бо Господь завжди простягає свою руку помочі першим. Треба тільки переступити через "я" людської гордині і сказати: "Отче наш, наповни моє серце Твоєю безконечною любов'ю. Дай мені цілковито віддатися на волю Твою святу. Навчи мене молитися, вірити, надіятися, терпіти, прощати й любити". Відтак в особливий, незбагненний для нас спосіб в нашому житті відбудуться зміни. Ми отримаємо внут­рішній стрижень і опору під ногами, відчуємо упев­не­ність, і до нас повернеться душевний спокій, радість і любов. Водночас від­чуємо незриму присут­ність Бога в усьому навколишньому світі, а найголовніше - у найпотаємніших глибинах нашої душі. У наше життя прийде повноцінне людське щастя. Біди, страждання і хвороби полишать нас, а ті, що залишаться, перейдуть в іншу категорію, у свідомий акт терпіння за наші гріхи...

Володимир Клименко, організатор численної кількості  прощ по всьому світу.