Школа, до якої хочеться ходити
“Львівська Пошта” розпочинає цикл матеріалів про львівські школи, які працюють за новою системою освіти – Нова українська школа. Першою “перевірку” пройшла початкова школа “Джерельце”, що у Франківському районі
фото: Олег Огородник
Нова українська школа (НУШ) – не в тестовому режимі, як було торік, а вже по всій Україні – відпрацювала перші півроку. За цей час першокласники мали б перегорнути чимало сторінок нових підручників, не виконувати домашніх завдань, натомість складати конструктори на уроках та вільно пересуватися класами! Чи це справді так, чи у всіх львівських школах запрацювала нова система освіти? Можливо, хтось за такою методикою працює вже не перший рік і може поділитися досвідом з іншими?
Отож “Львівська Пошта” розпочинає цикл матеріалів про місцеві школи, які працюють за новою системою освіти – НУШ. У планах – обійти щонайменше шість шкіл в кожному із шести районів Львова і з’ясувати, як воно тепер – бути першокласником, чи подобається учням їхня школа, як ставляться батьки до таких змін і з якими труднощами зіткнулися вчителі.
Першою “перевірку” пройшла львівська початкова школа “Джерельце”, що у Франківському районі.
фото: Олег Огородник
Сучасна школа для сучасних дітей
Школа без дзвінків і букварів, натомість із сучасними методами навчання. Школа, до якої хочуть ходити учні, де дослухаються до думки вчителів, де поруч із педагогом працює тьютор, де вчать кожного учня критично мислити, не боятися висловлювати свою думку та бути відповідальними громадянами. І це не просто слова, а реальність, яка присутня у початковій школі “Джерельце”! Та найцікавіше те, що за новою системою тут навчаються далеко не півроку, як решта шкіл у селах та містах нашої країни, а більш ніж 20!
Школа “Джерельце” розташована на вул. Сахарова, 80. Виявляється, саме ця будівля раніше була власністю Митрополита Андрея Шептицького. Свого часу, в 1936 році, він придбав це приміщення під монастир. А сама школа “Джерельце” запрацювала 1996-го під керівництвом Надії Оксенчук, яка запропонувала навчати дітей по-новому. Нині у школі інший директор – Світлана Мазур.
“Ми – початкова школа без номера, але з гарною назвою – “Джерельце”. У нас давно немає дзвінків, букварів, натомість застосовуємо інноваційні підходи, зокрема інтегроване навчання. Зокрема, такі методики, як “від тексту до букви”, “гостре письмо”, ранкові зустрічі, годинні прогулянки на вулиці. Тобто те, що передбачала Нова українська школа, де дитина мала йти на навчання з охотою, де цінують і поважають її думку, вчать не лише читати, писати, а насамперед життю. Це все у нас працює десятки років, – упевнено розпочала розмову директор школи Світлана Петрівна. – У нас школа повного дня, тобто дитина може перебувати тут із 8.30 до 19.00. Часто діти просто не хочуть іти додому, бо ж цікаво навчатися! 90% школярів залишаються на групі продовженого дня”.У школі “Джерельце” понад 400 учнів, більш ніж сотня з них – першокласники. Усіх “своїх” дітей очільниця закладу знає не лише в обличчя, а поіменно! “Іринко – який твій улюблений предмет?” – запитує вона першокласницю. “Тимофіє, чи подобається тобі навчатися в школі і що найкраще вдається?” – зупиняє учня на коридорі. “Софіє, чи ти вже завершила свій проект?” – цікавиться у четвертокласниці.
“Ми – як одна велика шкільна родина”, – додає Світлана Мазур.
(Не)звичайний день звичайного учня
Школа “Джерельце” справді особлива, адже під час навчального процесу ось уже більш ніж 20 років тут застосовують і сучасні методи виховання, і інноваційні підходи до навчання, активно впроваджуючи особистісно зорієнтовані принципи роботи.Наприклад, навчальний процес школярі “Джерельця” розпочинають, як і більшість українських учнів, о пів на дев’яту ранку. Але далеко не з уроків: у них щодня відбувається півгодинна ранкова зустріч. Як пояснила заступник директора з навчально-виховної роботи школи “Джерельце” Людмила Копина, вона потрібна, аби “розрухати” тих, що ще не встигли прокинутися.
“Під час ранкових зустрічей намагаємося вивести дітей із напівсонного стану і привести у робочий. У цей час школярі можуть сидіти в колі, мило спілкуватися, розповідати, як минув їхній учорашній день, що їм наснилося, який у них настрій. Якщо помічаємо, що діти сумні, невдоволені чи навпаки, – чимось потішені, з’ясовуємо причину такого стану. Одна дитина може сказати, що не виспалася, друга похвалитися, що в неї народився братик або їй купили песика чи котика, – розповідає Людмила Копина. – Також на таких зустрічах можемо обговорювати різні свята або займатися творчим письмом. Тоді діти в довільній формі описують те, що їм хочеться, що найбільше подобається”.
Такі зустрічі, зі слів заступника директора школи, не лише дуже зближують дітей, додають довіри і товариськості, а й чудово налаштовують на навчальний процес. А він, як мовилося вище, особливий.
Навчання через гру
Уся команда вчителів школи “Джерельце” працює за принципом “лицем до дитини”, де домінантою є дитина зі своєю особливістю та неповторністю. Як зазначила директор школи Світлана Мазур, принцип простий, але дуже дієвий.
Основна мета такого підходу до навчання – виховати фізично та психічно здорову особистість, яка поважатиме себе та інших і зуміє бути успішною в світі змін; сформувати творчу особистість, освічену, здатну до самореалізації та 
самовдосконалення; виховати свідомого громадянина України, який поважає історичне минуле свого народу. Ці твердження поставлені в основу роботи учителя, саме від них відштовхується педагогічний колектив і застосовує їх у повсякденному житті школи, плануючи свою роботу.
самовдосконалення; виховати свідомого громадянина України, який поважає історичне минуле свого народу. Ці твердження поставлені в основу роботи учителя, саме від них відштовхується педагогічний колектив і застосовує їх у повсякденному житті школи, плануючи свою роботу.Підручник для школи “Джерельце” – не основа знань, а радше додатковий посібник, книжка, з якою просто має ознайомитися дитина. Дуже багато інформації учні дізнаються від учителів, батьків, з мережі “Інтернет”.
“Наші вчителі дуже багато працюють над навчальними матеріалами, але не за підручником, а самі шукають цікаві віршики чи тексти, використовують газетні матеріали, енциклопедії, художню літературу, інформацію, яку діти приносять із дому, – пояснює Світлана Мазур. – Наприклад, щотижня учні працюють над певною 
темою. Цього тижня це може бути сніжинка, а наступного – жовтий колір. Узявши за основу сніжинку, діти на читанні слухають чи вчать вірші про неї, на письмі пишуть про сніжинку речення, на перервах сніжинками бавляться, а на природознавстві вимірюють їхні розміри. Якщо тема стосується певного кольору, то діти вивчають усе, що з ним пов’язане, навіть до школи приходять відповідно одягнені. Тобто усе навчання в нас пов’язане з діяльністю та грою”.
темою. Цього тижня це може бути сніжинка, а наступного – жовтий колір. Узявши за основу сніжинку, діти на читанні слухають чи вчать вірші про неї, на письмі пишуть про сніжинку речення, на перервах сніжинками бавляться, а на природознавстві вимірюють їхні розміри. Якщо тема стосується певного кольору, то діти вивчають усе, що з ним пов’язане, навіть до школи приходять відповідно одягнені. Тобто усе навчання в нас пов’язане з діяльністю та грою”.Під час нашого візиту темою тижня в школі “Джерельце” був папір. У 1-А класі весело і гамірно, незважаючи на те, що триває урок. Виявляється, діти поприносили з дому різноманітні види паперу та активно їх вивчають. “Ось це – картон, а це – гофрований папір”, – впевнено відповідає першокласниця Софія.
У інших двох перших класах “Джерельця” діти під час уроків також працюють, обговорюють тему, сміливо відповідають на запитання.
Що цікаво, парти у першокласників стоять по-різному – переважно так, як зручно самим учителям. “Минулого тижня вони стояли поодинці, сьогодні групами, завтра, за потреби, поставлю їх у два ряди, – розповідає учителька Богдана Костів. – У нашому класі 38 учнів, всі дуже цікаві, щоразу прагнуть дізнаватися щось нове. Та проблем у нас не виникає, з усім даємо раду. Головне, аби вчитель умів правильно визначити пріоритети, мотивувати учнів. Вчимо дітей бути комунікабельними – працювати у групах, парами, командами, постійно між собою спілкуватися”.Тематичні тижні, зі слів учительки, дітям дуже цікаві. Неабиякого позитиву та полегшення додає те, що сам педагог може творчо підійти до теми, по-своєму її подати, висвітлити.
“Теперішні діти все бачать, усе чують, тож самі хочуть знати більше, а не сидіти рівно за партами і зубрити текст. Вони потребують постійного руху. Інколи буває, що планую на уроці подати щось одне, готую, приношу певні матеріали, а діти повністю переформатовують урок. Загалом у нашому класі учні можуть вільно пересуватися, спілкуватися, тому тут завжди гамірно. Проте це зовсім не додає мені проблем, а дітям неуважності. Навпаки – в русі та в спілкуванні вони набагато швидше запам’ятовують те, чого їх вчать”, – переконує класний керівник ще одного першого класу Тетяна Шевців.До речі, ось уже другий рік поспіль у школі “Джерельце” класоводам у навчанні першокласників допомагають особливі помічники – тьютори. В основі їхньої роботи – допомагати дітям орієнтуватися в різних предметах, сприяти правильному написанню літер, цифр. За потреби вони показують учням, як правильно вирізати, клеїти тощо.
Уже і пишуть, і читають
По особливому в “Джерельці” підходять до вивчення букв, цифр, їхнього написання. Саме завдяки інтегрованому навчанню особливу увагу тут приділяють методикам навчання дітей “від тексту до букви” та “гостре письмо”. Відтак уже за кілька місяців навчання першокласники вміють і писати, і читати!
“Використання методу цілих слів дає можливість дітям легко та швидко навчитися читати. Тобто вони асоціативно вже знають, що там написано, – зазначає заступник директора Людмила Копина. – Також уже з першого класу наші діти пишуть у зошитах зі широкою лінійкою, а не косою. Використовуємо при цьому метод “гострого письма”. Для цього в нас є різні секрети – “краплинки”, “ніжні балеринки”, “усмішки”. Ці назви допомагають швидше засвоїти написання елементів букв, а згодом слів та речень. Спрацьовує й асоціативне сприйняття: намагаючись запам’ятати літери, діти уявляють їх казковими персонажами. Скажімо, “л” схожа на дві ніжки балеринки, а королевою є літера “и” – це два гачечки”.Головним завданням “гострого письма”, зі слів педагога, є допомога дитині навчитися творити букву. В процесі навчання діти вчаться порівнювати написання літер, знаходити в них однакові елементи, робити точні розрахунки. Особливістю такої методики письма є те, що школярі швидше вчать слова, речення, добре орієнтуються в зошиті. Зростає темп письма, покращується його якість, виробляється сталий почерк. До третього класу у більшості дітей “гострота письма” зникає, хоча букви вони виводять так само ретельно, каліграфічно. Натомість помилок на письмі роблять небагато.
До речі, спочатку першокласників у школі “Джерельце” вчать писати олівцем, а не ручкою. Учителі запевняють, що так діти почуваються впевнено і не бояться, що через помилку їм доведеться переписувати цілу вправу, адже можна виправитися помилку за допомоги гумки. На психологічному рівні це теж допомагає не розгубитися.
Вітаміни мають бути!
Проте і це ще не всі нововведення у “Джерельці”. Аби діти були активні та здорові, в кожному класі запровадили так звані вітамінні перерви. Тобто щодня батьки школярів приносять до класу те, що вважають за потрібне, або те, що смакує конкретній дитині.
“Найчастіше в класах є яблука, апельсини, банани, морква, горіхи, родзинки, курага, сухофрукти. І вчителі, і батьки зауважили, що навіть ті діти, які раніше не любили моркви чи якогось фрукта, зараз смакують їх охоче!” – наголошує директор Світлана Мазур і додає, що це стосується й питного режиму. Вода в класах також є. В найближчих планах підключити молокомат. У шкільній їдальні він уже є, наразі керівництво шукає надавача послуг.Повністю налагоджена в “Джерельці” й співпраця із батьками. Вони, зі слів директора, є активними учасниками навчально-виховного процесу. “Батьки – це наші шкільні партнери. Вони радо долучаються до всього – чи то до шкільного процесу, коли треба допомогти дітям виконати якусь творчу роботу, чи до позашкільного – проведення екскурсій, квестів, майстер-класів, – веде далі Світлана Мазур. – Ми з ними завжди відкриті, і це головне. Навіть ті, що досі не були знайомі з підходами до навчання в нашій школі, радо з ними погоджуються, підтримують, бо бачать, що дітям справді цікаво вчитися. Ще жодна дитина не сказала, що не хоче йти до школи!”.
Мислячі діти – розумні діти
А оскільки “Джерельце” – інноваційна школа, тут викладають предмети, яких немає в навчальному плані. Це так звані додаткові освітні послуги, за які батьки платять у підсумку до 100 гривень за місяць. Серед них такі предмети, як “Мислення”, “Пізнавальна діяльність” і та сама ранкова зустріч. Як пояснила директор, на початку навчального року з кожним із батьків укладають угоду, в якій прописано, за що саме і за скільки годин доведеться заплатити. Усе обліковується, за все доплачують учителям.
Директор переконує, що саме завдяки таким заняттям діти після “Джерельця” легше вступають до інших навчальних закладів. Як кажуть, стають пізнаваними. А оскільки ця школа лише початкова, її випускники продовжують навчання переважно в престижних гімназіях Львова.
До речі, вступних іспитів у перші класи в “Джерельці” немає. Світлана Мазур запевняє, що вони зайві для першокласників. “У нас немає іспитів, але ми віддаємо перевагу тим батькам, діти яких в нас уже вчилися, а тепер підросли молодші. Далі – беремо вчительських дітей, дітей переміщених осіб та тих, що мешкають поблизу”, – додала наостанок Світлана Мазур.
Школярики про “Джерельце”
Софія, першокласниця: “Я дуже люблю вчитися. Мою учительку звати пані Наталя. Саме вона навчила мене розуму”.
Тимофій, першокласник: “Дуже люблю писати букви. Ще не навчився добре читати, але буду старанним”.
Максим, першокласник: “У нас на уроках завжди весело. Люблю їсти вітаміни, особливо апельсини”.
Юстина, першокласниця: “Я люблю свою школу, бо тут цікаво і багато друзів”.
Данило, третьокласник: “Найбільше у школі мені подобається те, що тут легко вчитися. Люблю, коли парти стоять по-різному. Це так цікаво”.
Мілена, третьокласниця: “Вдячна своїй учительці, що вона навчила мене читати і писати. А ще мені цікаво працювати за комп’ютером. Тут легко і вільно навчатися!”
Іринка, четвертокласниця: “У школі весь час дізнаєшся щось цікаве. Любов до родини, сім’ї та країни тут виховують на високому рівні. Тому мій найулюбленіший предмет – українська мова. Багато домашніх завдань не задають, тому, окрім шахів і карате, на які я ходжу при школі, ще встигаю відвідувати театральний гурток і гурток малювання”.
Найцікавіше про школу “Джерельце”
* Школа заснована у 1996 р., розташована на вул. Сахарова, 80.
* У школі навчається 400 дітей.
* Школа – початкова, тут навчаються лише з першого по четвертий клас.
* Школа працює за принципом “лицем до дитини”.
* Практикується інтегроване навчання.
* Увага зосереджена на методиках навчання дітей “від тексту до букви” і “гостре письмо”, активно використовується проектне навчання.
* З першого класу діти пишуть у зошитах зі широкою лінійкою, а не косою.
* У школі два педагоги – основний учитель і тьютор (помічник).
* Щодня у школі проводять півгодинні ранкові зустрічі.
* Є обов’язкові вітамінні перерви.
* Школа надає додаткові освітні послуги.
* Батьки – активні учасники шкільного процесу.
* Щотижня школа працює за іншим тематичним напрямком.
* Школа використовує інтерактивну дошку.
* Третій рік поспіль учні під час навчання користуються планшетами. Діти працюють за програмою “Розумники”.
* Стіни школи кольорові, прикрашені дитячими малюнками.
* Вчителі спільно з батьками та учнями видали чимало збірок із дитячими творами.
* У чотирьох класах школи стоять освіжувачі повітря.
* У коридорах практикують роздільне сортування сміття.
Нова українська школа: що варто знати
Нова українська школа (НУШ) – це реформа загальної середньої освіти, яку зараз реалізовує Міністерство освіти і науки спільно із сотнями вчителів та управлінців з освіти по всій Україні.
Реформа НУШ в українських школах запрацювала у 2018/2019 навчальному році, а це означає, що українські першокласники вже отримують якісно нову освіту.
* НУШ – це освіта нових сенсів, дитиноцентризму і поваги до кожної людини. Це цікава, практикоорієнтована, безпечна і дружня до дитини школа. А для батьків вона – відкрита, чесна і націлена на співпрацю.
* Головна ідея Нової української школи – компетентнісне навчання. Учні не просто здобувають знання, а вчаться використовувати їх на практиці та опановують навички.
* Значну частину навчального часу в НУШ присвячено роботі в групі. Дітей вчать вчитися, тому саме навчання побудоване на дослідженнях: дитина самостійно шукає відповіді на запитання, осмислює вивчене, а вчитель допомагає їй у цьому.
* У НУШ діти навчаються граючись. Через гру (тобто моделювання ситуацій із додаванням руху, гумору і творчих завдань) учні дізнаються набагато більше.
* Інтегроване (об’єднане) навчання. Це означає, що, наприклад, рослини вивчають не тільки з точки зору ботаніки, а й додають до цієї теми знання з географії, екології, математики, хімії, мови та літератури.
* Спонукальне, а не каральне оцінювання. Оцінка – це не покарання, а фіксування, на якому рівні перебуває дитина, і ціль, до якої вона має прямувати. У першому і другому класах бали не ставлять, лише використовують вербальне оцінювання.
Право на помилку. Відсутність страху помилки – це запорука того, що дитина залишатиметься вмотивованою, навіть якщо їй щось не вдаватиметься.
* Інклюзивне навчання. НУШ – школа, доступна для всіх, у тому числі для дітей із особливими освітніми потребами.
* Новий учитель. З ретранслятора він має перетворитися на помічника, ментора дитини, який супроводжує її в процесі пізнання і досліджує світ разом із нею. Учитель і дитина – це партнери, тому рішення щодо роботи на уроці вони приймають спільно.
* Педагогіка партнерства. Батьки разом з учителями та адміністрацією школи мають спільну мету – щаслива і успішна дитина. Стосунки між ними побудовані насамперед на співпраці, взаєморозумінні та бажанні разом іти до мети.
Наталя Гвоздик, учителька 1-В класу:
– У школі “Джерельце” працюю вже 25 років. І якщо в інших школах нашого міста та цілої країни нова освітня програма запрацювала лише в цьому навчальному році, то “по-новому” ми працюємо вже давно. Насправді працювати за такою системою дуже цікаво та ефективно. Із кожним набором учнів ми, вчителі, вчимося самі. Хтось може сказати, що ми бавимося, та це далеко не так – просто навчання у нас триває в ігровій формі. Тобто ми граючись вчимося! Це означає, що ми можемо сидіти на підлозі, перебирати кубики, але водночас учитися. Просто так рівно ми ніколи не сидимо за партами: рухаємо ними – то групами ставимо, то поодинці, то колом. Дітям це все дуже подобається.
Насправді у першому класі учні отримують дуже багато знань. Ми працюємо за стандартами державної освітньої програми, але методи навчання в нас дещо інші. До нас приходили діточки, які не знали навіть букв. І це нормально, бо я, як учитель і мама, якраз за те, щоб діти, йдучи до школи, не вміли читати і писати. Цього всього ми їх навчимо тут! Якщо ж батьки приводять дитину уже “всезнаючу”, то часто їй стає просто нецікаво.
На кінець першого класу діти нашої школи уже вміють читати цілі слова та рахувати в межах десяти. Дуже подобається і легко дається їм писання у зошитах зі широкою лінійкою “гострим письмом”. Це в них виходить дуже гарно!
Дуже помічною для нас є тьютор – вона з ними і на уроках, і на перерві. Роздає зошити, щось вклеює, виводить на прогулянку, підводить до туалету. Це, можна сказати, права рука вчителя.
Загалом батьки до освітнього процесу ставляться по-різному. Особливо з пересторогою на початку навчального року дивилися на нас “новачки”, тобто ті, які не водили раніше до нашої школи своїх дітей. Я ж кажу, аби трохи зачекали, і вже тоді самі побачать кінцевий результат. А коли вони бачать, що їхні діти не лише бавляться, а й уже вміють писати-читати, то заспокоюються.
Ірина Гриців, мама четвертокласниці:
– Моя донька Софія Колос навчається у школі “Джерельце” вже чотири роки, тож маємо гарний досвід навчання за новою системою освіти.
Обирали школу для доньки дуже ретельно. Спочатку брали до уваги різні відгуки, і перше та, мабуть, найголовніше, що мене захопило, це новий підхід до навчання, до кожного учня. В школі “Джерельце” дитина не просто одна з ланок суспільства, яка за наказом має виконувати все те, що їй скажуть, а насамперед людина, особистість! Дуже сподобалося, що діти, які вже там навчалися, були впевнені у своїх силах. Було помітно, що їм цікаво навчатися, вони не боялися змін.
Відколи моя донька стала ученицею “Джерельця”, враження від школи лише позитивні. За чотири роки навчання ще жодного разу не чула від Софії, що вона чимось невдоволена, їй щось не подобається, що вона не хоче йти до школи. Дитина йде туди не тому, що треба, а тому, що їй там цікаво!
Атмосфера у “Джерельці” загалом і в класі зокрема лише позитивна, налаштована на навчання в легкому вигляді.
Вчитися по-новому – бавлячись чи готуючи проекти – не лише нескладно, а й набагато дієвіше, цікавіше, пізнавальніше.
Умови в школі чудові. Директор, учителі часто спілкуються з дітьми. Головне, що вони чують наших дітей і роблять все для того, аби навіть невеличкі труднощі долалися із найкращими результатами для дитини.
Знаю, що наша школа переймає успішний досвід інших країн. Він спрацював там, то чому б і нам до цього не прагнути? Те, що було в нас колись, залишилося в минулому. Часто наша освіта залишалася тільки на словах. До прикладу, економіку викладали і викладають ті, що читали про неї лише в книжках, з іноземною мовою аналогічно.
У школі “Джерельце” дітям вчитися легко. Так, можливо, комусь зручно посадити свою дитину перед телевізором і не працювати з нею. Тут усе по-іншому: з дітьми працюють, дітям пояснюють, і є результат! Донька вчиться, у неї хороші оцінки – 11-12 балів, вона не перепрацьовується, в неї чудове дитинство попри те, що вона встигає виконувати купу додаткових завдань, відвідує інші заняття.
Тож можу з упевненістю сказати, що для моєї Софії школа – не тортури, а можливість розвиватися! У школі дитина не переживає з приводу оцінювання знань. Дітям прищеплюють думку про те, щоб вони не переймалися оцінками, а думали про знання. Навіть якщо щось не вдасться виконати із якогось предмета, конкретної теми – її завжди можна перездати, і все буде гаразд. Батьків також на це налаштовують, тому і зворотна комунікація налагоджена.
Дуже шкода, що школа “Джерельце” тільки початкова. Донька охоче залишилась би в ній. Та оскільки моя Софія вже випускниця, куди піде навчатися далі, точно не скажу. Десь поближче до дому. А оскільки ми мешкаємо поблизу Погулянки, то думаю, що й навчальний заклад оберемо в цьому районі.
Я добре пам’ятаю свою школу. Враження були далеко не такі приємні, як зараз… Щиро заздрю своїй доньці, яка навчається в “Джерельці”, де через гру можна опанувати цікаві предмети!
Оксана Попко, мама першокласниці:
– Свою доньку Даринку віддала в цю школу, бо нам її дуже рекомендували. Відразу казали, що школа цікава, працює за новою системою.
Навчання для моєї дитини в ній – одне задоволення. Збираючись до школи, дитина завжди усміхається, поспішає, боїться спізнитися. Ввечері також не перестає повторювати, що хоче йти до школи. Для мене це показник. У мене такого не було, в деяких моїх друзів також. Головне, що донька хоче йти до школи, чекає того ранку і дуже любить свою учительку пані Богдану. Одного разу я зайшла до класу, розмовляю з учителькою, а Даринка в цей час на дошці малює сердечко і вписує у нього ім’я улюбленої вчительки. Це було так приємно – і мені, і вчительці! Сподіваюся, що так буде й надалі – до кінця четвертого класу.
Навчання у школі “Джерельце” зовсім не складне, матеріал подають доступно, а головне цікаво. Загалом день у нас дуже насичений: після школи донька ще ходить на шахи, танці, малювання, музику. Все встигаємо – і до школи, і на позаурочні заняття.
Особливо Даринці до вподоби тематичні тижні. Пригадую, як на тему “книжка” донька захоплено шукала нову книжку, яку понесе до школи, хотіла щонайбільше про неї дізнатися. З неабияким ентузіазмом робила аплікації, малювала.
Ранкові зустрічі виправдовують себе. Діти, розслаблено досліджуючи навколишній світ, налаштовуються на навчання. Ніколи на тих зустрічах не була, але донька розповідала, що під час них вони можуть розповісти одне одному про свій учорашній день, про свій настрій. Що стосується вітамінних перерв, то тут узагалі все чудово! Яка мама не хотіла б, щоби її дитина щодня їла фрукти?!
Ми так прив’язалися до цієї школи, що вже зараз мене не покидає думка, що робитимемо, коли минуть чотири роки. Дуже прикро, що школа лише початкова…
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
