Скандал у Британії: депутати за кошт держави купували меблі та ремонтували унітази

Першим у халепу вскочив прем'єр-міністр Гордон Браун. Журналісти з "The Daily Telegraph" довідалися, що він виплатив рідному братові Ендрю 6,5 тисячі бюджетних фунтів "за прибирання помешкання" (саме так вказано у платіжці). Журналісти здивувалися: чого б то Ендрю Браун - топ-менеджер EDF Energy - лазив навкарачки з ганчіркою в руках.

Даунінг-стрит почало виправдовуватися: мовляв лад у квартирах обидвох братів наводив один прибиральник, гроші йому платив Ендрю, а Гордон потім повертав свою частку братові. Щоправда, з бюджетних коштів. Криміналу, однак, тут немає - за британськими законами, члени уряду та парламенту можуть на законних підставах компенсувати частину свої видатків за рахунок держави. Для цього їм слід лише звернутися у спеціальний комітет парламенту. Хлопці з "The Daily Telegraph" цим не вдовольнилися і почали "копати" далі. У результаті, за останні два тижні британці довідалися про своїх політиків стільки, скільки, мабуть, не знали ніколи. Так, найбагатший член кабінету міністрів Шон Вудворд узяв з бюджету сто тисяч фунтів, щоб компенсувати іпотечні видатки: він якраз придбав собі сьому (!) квартиру за 1,35 мільйона. Ліз Блекмен, колишній парламентський організатор лейбористів, наприкінці кожного фінансового року гарячково скуповувала побутову техніку, щоб витратити всі гроші, які могла одержати за законом. Причому хитрій жіночці жодного разу не довелося звітувати за це перед скарбницею: усі предмети коштували менше як 250 фунтів, а такі видатки парламентаріям компенсують без надання товарного чека. П'ятеро членів парламенту від партії "Шинн Фейн" цілком законно витратили на своє житло приблизно 500 тисяч фунтів бюджетних грошей. Варто, щоправда, зазначити, що "Шинн Фейн" - це політичне крило Ірландської республіканської армії і депутати від цієї партії на засідання парламенту не ходять ніколи. Принципово.

Ліберальний демократ Ендрю Джордж мало того, що платив державними грошима за квартиру для дочки, так ще й двічі ночував з дружиною в розкішному готелі в центрі Лондона. Член Консервативної партії Девід Маклін витратив тисячі бюджетних фунтів на ремонт свого сільського будиночка. Після ремонту нерухомість вигідно продали - за 750 тисяч.

Проте найбільшими нахабами виявилися колишній віце-прем'єр Джон Прескотт та ліберал-демократ Кріс Хун. Перший двічі за два роки коштом платників податків лагодив унітаз, другий - офіційний мільйонер - просив компенсувати йому видатки на знежирене молоко (62 пенси), шоколадне печиво (79 пенсів) і чайні пакетики (89 пенсів). Ото дійсно атракціон жадібності: маючи мільйони, домагатися відшкодування кількох жалюгідних пенсів!

Проте ще раз наголосимо - усі ці люди не зробили нічого такого, що могло б вважатися порушенням британського законодавства. Але, їм можна дорікнути з морального боку - всі ж люди не бідні, на ремонт унітазів та прибирання помешкань грошей точно не бракує.

Щоправда, дещо іншої точки зору дотримується Скотленд-Ярд, чий шеф, сер Пол Стівенсон заявив, що поліція готова провести офіційне розслідування щодо законодавців, які використовували кошти не за призначенням. А такі були. Так, консерватор Роберт Сімс витратив більш як дві тисячі фунтів на меблі для своєї лондонської квартири. Принаймні він так сказав; насправді всі меблі депутат, як турботливий син, відправив батькам до Вілтшира. А лейборист Еліот Морлі взагалі діяв у стилі незабутнього Остапа Бендера - він брав гроші з бюджету, щоб компенсувати видатки на...  іпотеку, якої не існувало.

У Британії, на відміну від України, де жоден публічний скандал не здатен змусити "слуг народу" добровільно вступитися від годівниці, ще не забули про кодекс джентльмена. Заяви про відставку вже написали спікер Палати громад, міністр юстиції, радник лідера Консервативної партії. І, судячи з усьо­го, це лише початок, адже загалом скомпрометованими виявилися більше сотні членів кабінету міністрів та парламенту.

Мабуть, у результаті скандалу виграв лише один його учасник - часопис "The Daily Telegraph", який і розкрутив цю історію. Видання різко збіль­шило наклад, його журналісти забезпечені роботою на багато місяців наперед, причому виконувати її вони будуть абсолютно безкарно: глава Скотленд-Ярду пообіцяв, що за розкриття відомостей про неправильні видатки британських політиків їм нічого не буде.

P. S. Наостанок хотілося б нагадати історію, яка трапилася півтора місяця тому з міністром внутрішніх справ Британії. Джекі Сміт викрили в тому, що вона за бюджетні гроші скористалася послугами платного телеканалу. Причому загальне обурення було викликано не стільки невиправданою витратою десяти фунтів, скільки тим, що переглянуті за ці гроші фільми виявилися... порнографічними. Сміт довелося попросити вибачення й повернути гроші. На своє виправдання жіночка розповіла, що насправді "доросле кіно" дивилася не вона, а її чоловік, і за це міністр "влаштувала йому грандіозну істерику". Щоб знав, яке кіно треба дивитися...