Президент Чеченської республіки Рамзан Кадиров заявив про відмову від нових амністій для бойовиків та пообіцяв "знищувати на місці" всіх захоплених зі зброєю. Крім того, він попередив ще й про можливість репресій проти родичів тих, хто бере участь у русі опору.

Приводом до такого жорсткого рішення став нещодавній напад на штаб-квартиру МВС Чечні. Минулої п'ятниці неподалік від блокпосту будівлі прогримів вибух: на місці загинуло четверо людей:  терорист-смертник, таксист, який його супроводжував, та двоє міліціонерів. Ще кількох людей, які були неподалік, контузило. У чеченському МВС одразу ж заявили, що смертником був житель Інгушетії Беслан Чабієв - людина, наближена до керівника "Кавказького емірату", останнього самопроголошеного президента так званої Ічкерії Доки Умарова. Є підстави підозрювати, що насправді підпорядковані Кадирову правоохоронні органи заздалегідь володіли інформацією про підготовку теракту: цієї ж доби було знищено ще чоти­рьох бойовиків з групи Чабієва, які теж готували диверсії.

Нагадаємо, що місяць тому президент Російської Федерації Дмітрій Мєдвєдєв скасував режим контртерористичної операції (КТО) в Чечні, який тривав 10 років. Найпалкішим прихильником цього був Рамзан Кадиров, який постійно наголошував, що правоохоронні органи республіки спроможні самостійно контролювати ситуацію та боротися проти нечисленних залишків загонів опору. Рамзан Кадиров запевняв, що на території республіки зараз діють не більше 70 бойовиків, яких обіцяв знешкодити впродовж місяця. Крім того, Кадиров-молодший був також переконаний, що після скасування режиму КТО лідери чеченських сепаратистів, які ховаються за кордоном, повернуться додому і працюватимуть "на благо чеченського народу".

Однак теперішній теракт у центрі Грозного та ще й за участю смертника (чого тут вже давно не траплялося) став відчутним ударом по репутації чеченського президента. Його обі­цянки виявились голослівними, тож не дивно, що після тер­акту він виступив із згаданою заявою про скасування амністії для бойовиків, мовляв, охочі повернутись до мирного життя  вже повернулись, а для тих, хто залишився в лісах, є лише два шляхи: або на суд, або одразу ж на розстріл.

Те, що заява Кадирова не є простим залякуванням, свідчить хоча б початок на межі Чечні та Інгушетії широкомасштабної операції з ліквідації "банди Умарова", яка, за різними даними, налічує від 15 до 50 осіб, в основному арабських та азербай­джанських найманців. У бойових діях беруть участь елітні силові підрозділи Чечні: батальйон "Сєвєр" під командуванням полковника Сурхо Делімханова, полк міліції спецпризначення імені Ахмада Кадирова та позавідомча охорона при МВС Чечні - так званий "нафтовий полк". Ці силові структури лише формально вважаються державними, насправді ж підпорядковані особисто Рамзану Кадирову, виконують лише його накази та мало переймаються тим, чи узгоджуються вони з федеральним законодавством.

Відзначимо, що ще донедавна операції чеченських силовиків на території Інгушетії викликали бурхливе обурення в керівництва останньої, однак цього разу все спокійно. Кадиров домовився з інгуським президентом Юнус-Беком Євкуровим про спільні дії проти бойовиків, незалежно від того, на чиїй території вони виявлені.

Варто також додати, що досі точиться дискусія про те, як позначиться скасування режиму КТО у Чечні на загальній ситуації в регіоні. Одні експерти наполягають, що демонстрація Кремлем довіри Кадирову дозволить йому почуватися впевненіше та довести до кінця те, що розпочали федеральні сили. Однак багато хто налаштований скептичніше. Справа в тому, що зі скасуванням режиму КТО співробітникам силових структур урізано грошове забезпечення, оскільки регіон перестав бути зоною активних бойових дій. А це, відповідно, знизило мотивацію силовиків, оскільки саме фінансова зацікавленість була для них основною причиною ризикувати своїм життям та здоров'ям. Крім того, у міністерстві оборони побоюються масового розриву контрактів військовослужбовцями, що змусить скеровувати в неспокійні регіони призовників.  

Що ж до позиції Кремля, то очевидно, що скасування режиму контртерористичної операції йому вигідне: він перекладає всі клопоти щодо боротьби із сепаратистами на самих чеченців. Не потрібно ні витрачати грошей з федерального бюджету, ні тер­піти критику за постійні людські втрати. Врешті, Чечня тепер відокремлений анклав, який формально перебуває у складі Російської Федерації, але живе за законами Рамзана Кадирова.

Режим контртерористичної операції у Чеченській республіці був встановлений восени 1999 року указом тодішнього президента Росії Боріса Єльцина. Фактично це стало початком другої чеченської війни. Приблизно рік чеченським підрозділам вдавалося вести повномасштабні бойові дії проти федеральних сил, однак поступово грандіозна перевага у живій силі та бронетехніці (про авіацію взагалі не йдеться) далася взнаки. Центр опору чеченців перемістився з рівнинних районів у гори і набув яскравих ознак партизанської війни. Російська федеральна влада почала потроху відновлювати контроль над бунтівною республікою, основними етапами якого стали затвердження референдумом нової конституції Чечні та президентські й парламентські вибори. Однак, незважаючи на всі зусилля Москви, в Чечні постійно відбувалися теракти. Внаслідок одного з них у 2004 році загинув президент Чечні, ставленик Москви Ахмат Кадиров. Під час найактивнішої фази другої чеченської війни - в 1999 - 2002 роках - загинули, за різними оцінками, від 9 до 11 тисяч російських військовослужбовців. Втрати мирного чеченського населення оцінюються в 15-24 тисячі осіб. У квітні цього року, за наполяганням Рамзана Кадирова, президент РФ Дмітрій Мєдвєдєв скасував режим КТО.