Туристичні атракції поруч зі Львовом

Львівський залізничний вокзал. Допалюю останню цигарку, сідаю в “Інтерсіті” сполученням Київ – Перемишль і вже за якихось дві години із насолодженням припалюю цигарку біля кнайпи Meldujе poslusznie в місті з понад 1000-літньою історією. Поїздка до Польщі залізницею набагато комфортніша за автомобільну, митні та паспортні перевірки відбуваються просто під час руху потяга, жодних черг і затримок.

Перемишль – місто “бравих вояків”

Щоб логічно завершити рекламу Укрзалізниці, ще пригадаємо, що власне із Перемишля в 1861 році до Львова прибув перший потяг, й нарешті зосередимося на місті, перша згадка про якe походить з 981 року. Багато львів’ян знають Перемишль завдяки “Бєдронці” та “Галереї Сяновій” (що вдієш, ціни в Польщі чомусь нижчі за українські та й якість товарів краща), але повірте, перервавши шопінг лише на кілька годин і поблукавши старовинним містом, не пошкодуєте про втрачений час.

Зокрема, варто оглянути розташований трохи вище Ринку греко-католицький кафедральний собор Святого Івана Хрестителя з 1-ої половини XVII століття, замок Казимира та бодай щось зі знаменитої фортеці. Оте “щось” написано недаремно: в 1888-1914 роках навколо Перемишля було збудовано укріпрайон довжиною 45 кілометрів, який включав 44 великих форти, великі та менші насипні вали, позиції для піхоти і артилерії, броньовані каземати. Звичайно, не все збереглося, але дещо цікаве таки є, принаймні велосипедний туристичний маршрут через форти має довжину 82 км.

Але якщо вам ліньки крутити педалі, то можна здійснити екскурсію пішки, а щоб не було сумно – взяти до компанії бравого вояка Швейка. Четвертий том роману Ярослава Гашека майже повністю присвячений подіям, які чеський солдат пережив у липні 1915 року в Перемишлі, куди його за звинуваченням у шпигунстві пішки пригнали з Добромиля біля Старого Самбора.

У 1997 році група мешканців Перемишля вирішила створити товариство, метою якого було проголошено втілення в життя своєрідної життєвої філософії бравого вояка. Швейківський рух у Польщі та Європі відтоді сильно розвинувся, і виникло кілька товариств, а столицею руху став власне Перемишль. Сьогодні можна сказати, що “бравий вояк Швейк” є туристичним продуктом: виникли маршрути “слідами Швейка” – пішохідний у Перемишлі, велосипедний R63 Словаччина – Польща.

До речі, хто не знає – масивна поперечка на правому погоні Швейкового однострою з’явилася не просто так. Вояки армії Австро-Угорщини мали право на “цісарську” люльку, тож, зустрівши офіцера та віддаючи йому честь, зачіпляли гвинтівку на правому плечі за поперечку, при цьому лівою рукою спокійно тримаючи люльку.

Під Ринком Жешува – таємничий підземний лабіринт, який є частиною музею

Підземний хід починається у шафі

Залишаємо Перемишль, але не тему фортифікації. За 10 км від Перемишля розташоване дрібне село Красічин, де розташований аж ніяк не дрібний ренесансний замок. Описувати архітектурну перлину – марна справа, потрібно все побачити на власні очі, але згадати про кілька історій, які можна вважати легендами, варто. Особисто мене вразила історія Божественної вежі, де є родинна капличка власників замку. Як виявилося, “руський мір” встиг напаскудити й тут – після Другої світової радянські “освободітєлі” з якогось дива розбили гробівці та повикидали кістки похованих, а свинцеві труни використовували як ночви для напування коней. Нині гробівці відновлені, але написи на них зовсім не означають, що в крипті лежить саме ця людина.

Тепер – веселіша історія. Одна з цікавинок замку в Красічині – мисливська кімната, про існування якої багато років ніхто не здогадувався, оскільки після війни хтось замурував до неї вхід. Коли кімнату віднайшли, на дослідників чекав ще один сюприз – у шафі були потаємні двері, що вели до підземного ходу, який дозволяв непомітно покинути замок і вийти далеко у лісі, під сусіднє село. Навряд чи власники замку гасали аж так далеко, можна припустити, що таємний хід був зроблений, щоб провідувати симпатичних служниць прямо в замку, доки сварливі жінки думали, що чоловік у мисливській кімнаті під келішок-другий бімбера пихкає люлькою та пригадує останнє полювання.

Бегемоти у “возовні”

Із мисливською темою пов’язаний й замок Любомирських у Ланьцуті – один із найцінніших палацово-паркових ансамблів у Польщі й один із найбільш відвідуваних. Щоб оглянути внутрішню експозицію та відчути стиль життя найвливовіших представників шляхти треба не менше двох годин. А ще ж є ландшафтний парк довкола замку та оранжерея з колекцією орхідей.

Хто не любить нюхати квіти, може відвідати дуже своєрідний музей, де зібрані найрізноманітніші карети, ландо, брички, навіть катафалки (тачанок з кулеметами, щоправда, немає). Цікаво, що стіни “возовні” прикрашені оригінальними опудалами: бегемоти, буйволи, антилопи… Власники замку були затятими мисливцями й полюбляли їздити на сафарі в екзотичну Африку. Судячи з кількості опудал, мешканці замку в Ланьцуті добряче долучилися до поповнення “Червоної книги” рідкісних тварин, що знаходяться під загрозою зникнення.

Власник перетвореного на готель замку в Дубецько (таки правдивий шляхтич, саме його родині Красицькфих-Конарських цей замок упродовж століть і належав) виявився значно толерантнішим. Кредо готелю: “Спокій і тиша”. Клієнти мають можливість насолоджуватися повним спокоєм, гуляти парком, дегустувати вина в спеціальному погребі, навіть до басейну з готелю йдуть підземним коридором.

Божественна вежа (зліва) в замку Красічина

Понад 2000 кілометрів пригод

До речі, готель Zamek Dubiecko визнаний місцем, приязним до велосипедистів на маршруті Green Velo – найдовшому велосипедному маршруті в Східній Європі. Майже 2070 км траси пролягають через п’ять воєводств Польщі. Мандрівники мають можливість проїхати через п’ять національних парків, 15 ландшафтних, уздовж (або поперек) найбільш знаних і найбільших польських річок, зокрема Вісли. Починається Green Velo в Свєнтокшиському воєводстві, далі простягається до Підкарпатського, проходить через добре знаний жителями Західної України Жешув, майже сягає Бещад, потім прямує на північ, аж до мальовничих Мазурських озер, а завершується на Віслянській затоці біля Балтійського моря.

На маршруті – понад 200 місць, приязних до велосипедистів. Кожні 5-10 км такі пункти являють собою паркінг і місце для перепочинку, а кожні 15-30 км – мають туалети, неподалік можна знайти заклади харчування, продуктові крамниці, магазини з інвентарем для велосипедів і ремонтним сервісом, а також пункти туристичної інформації. Приблизно через кожні 50 км можна знайти місце обслуговування велосипедистів з місцями для нічлігів (кемпінги, пансіонати, апартаменти, хостели, готелі). Що важливо: східна Польща далі залишається порівняно дешевою: ціни на нічліги тут на 20-30% нижчі від цін на заході країни.

“А оскільки йдеться про нічліги, то доброю новиною є те, що на всьому маршруті більше дешевших місць для ночівлі – доступніших з огляду ціни, ніж дорогих люксусових. Це виникає з досліджень, які провадимо на польському ринку, але я переконана, що український турист очікує того самого: прагне чистих, ошатних, але економних готелів, хостелів, апартаментів або кімнат в оселях зеленого туризму. Власне, таку пропозицію маємо для гостей нашого маршруту”, – каже заступник директора Департаменту промоції й економічної співпраці Уряду маршалковського Підкарпатського воєводства, через яке пролягає маршрут Green Velo, Марія Міхур-Жємба.

У відтинку маршруту, що пролягає Підкарпаттям, варто неодмінно відвідати незвичайний Арборетум у Болестрашицях поблизу Перемишля – ботанічний сад із загадковими субтропічними і тропічними рослинами. Цікаво, що “експонати” зростають у відкритому ґрунті просто неба, і кожної зими персонал героїчно захищає їх від морозу. Боротьба не завжди вдала, але влітку ефект є вражаючим.

Стіни “возовні” замку в Ланьцуті прикрашені оригінальними опудалами: бегемоти, буйволи, антилопи…

Залізничний велосипед

Але повернімося до велосипедів. Як виявилося, педалі можна крутити не лише на автобані, але й на залізничній колії. У кіно я бачив дрезини, в дитинстві ганяв на велосипеді, але їх поєднання вперше побачив в Угерцях-Мінеральних. Місцевий підприємець взяв в оренду шматок занедбаної колії та організував чудернацький атракціон. Велодрезина розрахована на чотирьох – двоє верхи на велосипедних кріслах крутять педалі, ще двійко набираються сил на сидіннях. Потім, згідно з усіма традиціями демократії, міняються місцями.

Стандартний маршрут – 6 км в один бік і ще стільки ж назад (для фанатів є траса на 40 км). Хоча на перший погляд завдання видається нездійсненним, насправді пересуватися велодрезиною зовсім не складно. Тим більше, що я примудрився перетворити велодрезину на паротяг (шлейф диму з моєї цигарки був нічим не гіршим, аніж викиди солідного бронепотяга).

Власник незвичного атракціону також виявився незвичним. Януш Демкович, який ззовні дуже нагадує Гарі Поттера, колись був звичайним учителем музики в сільській школі. Потім сольфеджіо йому набридло: в невеличкому селі Угерці-Мінеральні з’явилися не тільки велодрезини (а це приблизно тисяча відвідувачів щодня), але й незвична школа. Правильніше, вона була на цьому місці завжди – Януш Демкович, узявши кредит у банку, викупив напівзруйновану халабуду, відремонтував та облаштував тут своєрідний навчальний центр. Дітей вчать уже забутих гончарного мистецтва, випікання справжнього хліба та… каліграфії. “Нинішні діти взагалі не вміють писати. А наш учитель навчає правильно виводити кожну літеру ручкою з металевим пером, яке треба вмокнути у чорнильницю”, – каже Януш Демкович.

“Пошту” шанують і в Перемишлі. Одним iз елементів пам’ятника на Ринку є угорський гонвед, який готується вкинути листа до поштової скриньки. Угорці складали основу гарнізону фортеці в Перемишлі, в боях за яку під час Першої світової понад 115 тисяч солдатів

Підземний лабіринт під Ринком

Нарешті ми в столиці Підкарпатського воєводства – Жешуві (Ряшеві). Історична частина міста зосереджена навколо середньовічного Ринку, на якому стоять перебудована у XIX столітті Ратуша та стародавня криниця. До цінних пам’яток також належать: готичний костел (фара) із XIV століття з дзвіницею, замок і ренесансний літній палац Любомирських (які були власниками Жешува до половини XIX століття), дві синагоги.

Під ринком і сусідніми кам’яницями тягнуться коридори і підвали, сьогодні цей таємничий лабіринт є частиною музею, і його можна відвідати з екскурсоводом. Підземна туристична траса має близько 340 метрів довжини і складається з приблизно 50 підвалів, а найнижчий знаходиться на глибині 10 метрів. За місцевою легендою, вже після Другої світової в одному з підземних закапелків знайшли кістяк крамаря-єврея, який сховався від нацистів й помер від голодної смерті.

І насамкінець – ще кілька цікавинок Підкарпатського воєводства. Не варто оминати найбільше в Польщі водосховище Соліна (довжина – 25 км, ширина – до 2,5 км, середня глибина – 25 м, максимальна – 60 м). Якщо потрапите на його береги не в купальний сезон – не біда, можна здійснити прогулянковий круїз на борту симпатичного кораблика.

Hotel Arlamow – шикарний відпочинковий комплекс, споруджений поруч з колишньою мисливською базою комуністичної верхівки Польщі. Свого часу ця місцевість у Бещадах була строго засекречена, сюди приїжджали вищі партійні діячі постріляти козуль, випити горілки під добру сигару (можливо, й за прикладом власників замку в Красічині, “обговорити” партійну політику з котроюсь симпатичною покоївкою).

Отож, на цій грайливій ноті ми й завершимо розповідь про туристичні атракції поруч зі Львовом. Підкарпатське воєводство – дуже близько, будь-якого вікенду можна його відвідати та вибрати відпочинок на свій смак.

Львів – Підкарпатське воєводство Республіки Польща – Львів

Фото: bolestraszyce.com, drezynyrowerowe.pl,
dubiecko.com, krasiczyn.com.pl, polscha.travel/uk,
przemysl.pl, zamek-lancut.pl

Як повідомляє Закордонний осередок Польської туристичної організації в Києві, із 16 жовтня цього року стане доступним для відвідування підземний туристичний маршрут замку Ксьонж поблизу міста Валбжих у Нижній Сілезії. Під час екскурсії підземними галереями на глибині 50 метрів можна буде побачити, зокрема, підземну залу уявного залізничного вокзалу, технічні комори бункера, засипану шахту ліфта, та почути теорії про мету їх виникнення і дізнатися трагічну історію ув’язнених, які копали ці тунелі власними руками.

Варто нагадати, що в серпні 2015 року світ приголомшила сенсація – в околицях замку Ксьонж у закинутому підземному тунелі нібито знайшли схований нацистами наприкінці Другої світової потяг. Тоді шпальти світових часописів зарясніли прикметником “золотий”, мовляв, сховані під землею вагони аж тріщать від награбованих лідерами Третього райху коштовностей.

Хоча з того часу історія забулася, і ніякого скарбу так і не знайшли, але від того величний замок Ксьонж не став менш привабливим для туристів. Колишня резиденція знаменитого баронського роду фон Гохберґів була практично знищена в часи війни, але зараз про це мало що нагадує. Тепер це одна з туристичних перлин цілої Польщі.

Під замком дійсно існує розгалужена мережа споруджених нацистами підземель, оскільки Ксьонж мав стати черговою штаб-квартирою Гітлера. У самому замку можна побачити доволі скромну кімнату, що призначалася як спальня фюреру. А щоб його, бува, не прибило ворожою бомбою, поруч спорудили ліфт (який, на жаль, не зберігся), що опускався на 15 метрів углиб гори, на якій стоїть замок. Унизу – просторий бункер з командним центром, солдатськими казармами, залами для нарад та навіть недобудований підземний вокзал, де мав стояти напоготові особистий потяг фюрера.

Організатори поїздки: Закордонний осередок Польської туристичної організації в Києві, Східний велосипедний маршрут Green Velo, а також Уряд маршалковський Підкарпатського воєводства РП (заступник директора Департаменту промоції й економічної співпраці Марія Міхур-Жємба).

Редакція “Пошти” висловлює особисту подяку за організацію прес-туру директору Закордонного осередку Польської туристичної організації в Києві Влодзімєжу Щуреку та прес-менеджеру Юлії Косинській

коментарі відсутні

Для того щоб залишити коментар необхідно увійти