– Діти, як дівчатка, так і хлопчики, однозначно повинні допомагати батькам. І привчати їх до хатніх обов’язків потрібно змалку! Але не варто забувати, що діти – дзеркало сім’ї. Якщо вони бачитимуть, що вдома всі один одному допомагають, то й самі вчитимуться робити це. Якщо ж батьки між собою часто сваряться, наприклад, хто готуватиме, прибиратиме чи пратиме, то хіба дітей можна буде чогось навчити? Щоб дітей легше було привчити до виконання хатніх обов’язків, у домі завжди має бути порядок – іграшки та книжки стояти на своєму місці, речі бути поскладані, в шухлядах прибрано. Тобто ще змалку діти мають знати, де що лежить. Починайте долучати дітей до хатньої роботи через найелементарніші речі. Наприклад, дитину, яка має два-три роки, у вигляді гри попросіть поскладати іграшки або книжечки. Крім того, в такому віці діти вже повинні вміти віднести на кухню посуд, одяг для прання, допомагати ліпити вареники, повитирати вологою ганчіркою стіл, підлогу, навіть якщо мокрим стане все навколо. У п’ять-шість років діти вже розуміють, що прибирання – не гра, що в такій роботі є мало цікавого, тому їх треба якось заохотити до цього. Наприклад, складіть графік роботи і повісьте його на стіну. Зазначте, що в понеділок треба зробити порядок на поличці з іграшками, у вівторок – прибрати книжки, у середу – полити квіти, в четвер – допомогти з приготуванням їжі і так далі. Наприкінці тижня можете підбити підсумки: що вдалося зробити, а що ні. У дев’ять-десять років діти вже мають самостійно ходити в магазин, виносити сміття, застеляти ліжко, робити вологе прибирання в кімнаті. Що стосується миття унітаза, то тут усе індивідуально: одна дитина виконає таку роботу легко, а друга не зможе. Для початку попросіть її спробувати зробити це або хоча б подивитися, як це робиться. Та якого віку не були б діти, їх завжди потрібно заохочувати. Не матеріальними винагородами, а словами! Зокрема, постійно дякуйте їм, частіше обіймайте, кажіть, що без них ви б не впоралися, і раді, що маєте таких помічників. Коли ж за ту чи ту роботу кожного разу щось обіцятимете, діти просто так нічого не робитимуть – їхні вимоги лише зростатимуть. У жодному разі не сваріться з дітьми і не ставте їм когось у приклад, мовляв, он сусідська дитина все робить, а ти нічого. Наберіться терпцю. Час до часу нагадуйте, що побут є невід’ємною частиною життя і що хатню роботу виконують усі. Але навіть якщо у вас мало часу, не варто всю домашню роботу виконувати замість дітей, бо так буде швидше. Нехай вони хоч трохи вам допоможуть. Почніть просити, скажіть, що ви дуже втомилися і потребуєте допомоги. Діти відчують, що потрібні вам, що без їхньої допомоги вам буде важко. Якщо ж ніяк не вдається умовити дітей допомогти вам, не наполягайте. Але зробіть це наступного дня. Скажіть, щоб діти сіли, відпочили, а ви все зробите самі. Та вже завтра їм таки доведеться допомогти, бо разом ви впораєтеся з роботою швидше. Мине день-два – і дитині стане вас просто шкода або ж гризтиме совість за те, що вона вам не допомагає.