“Проводити відновне лікування дуже важливо, а в нас цим часто нехтують. У світі на нього виділяють значні кошти, адже людина з хронічним захворюванням шлунка чи кишківника три-чотири рази на рік потребує лікування. Наші ж пацієнти кажуть, що після двох тижнів у нас на відновному лікуванні мають цілий рік спокою – хвороба не турбує. Бачите, який економічний ефект для держави!” – наголошує головний лікар.

Однак лікувальний процес не завершується після цих двох тижнів, медики призначають подальше лікування. Люди набирають ропу і п’ють її вдома за схемою, призначеною лікарем. Бо оптимальний ефект досягається за 21-22 дні вживання води.

Геннадій Юкшинський пояснює, що лікує тут не тільки вода, а й повітря – поряд є ліс і парк. Цікаво, що Моршин як курорт спершу призначався для людей із хворобами дихальної системи.

“Колись ще не знали, що тут є ропа і що вона дуже помічна. У лісі, якраз навпроти нашої лікарні, тоді висадили різні дерева, які полегшують дихання. Люди, які приїжджали до нас на лікування, ходили туди гуляти. Так лікували легені, бо антибіотиків ще не було, як і відповідних лікарських засобів. Ця лісопосадка дуже ефективна для органів дихальної системи. Цікаво, що найкраще це відчувається вранці – десь перед сьомою годиною, та ввечері – у восьмій-дев’ятій. У інший час доби цей ефект не є таким відчутним. На жаль, територія нашого медзакладу належить до лісництва і не є окультурена так, як би того хотілося. Сподіваємося, що місто таки візьме її на свій баланс і відповідно осучаснить. Адже зараз дуже багато роблять для розвитку інфраструктури. До прикладу, маємо нині дуже гарний, влаштований згідно із сучасними стандартами міський парк, куди охоче приходять не тільки моршинці чи наші пацієнти. У вихідні сюди приїжджають відпочити люди зі Стрия та навколишніх сіл”, – веде далі Геннадій Юкшинський.

Років через 20, коли вже був курорт, побачили, що тут є сіль, і почали вивчати її властивості. Відтак отримали заключення, що то одна з найефективніших солей. Моршинська мінеральна вода – це соляний розчин, іншими словами – ропа, яку піднімають на поверхню і розводять до потрібної концентрації відповідно до призначеного лікування. За фізико-хімічними властивостями вона подібна до вод німецького Баден-Бадена. Тож невдовзі Моршин як курорт став більш орієнтованим на лікування недуг травного тракту і порушень обміну речовин.

“Влітку тут є можливість купатися – неподалік дуже гарне міське озеро, де вже провели рекультивацію. Воно відповідає стандартам і санітарним вимогам. А за лісом – ще одне озеро, також осучаснене. Є відповідна документація і дозволи екологічних служб”, – пояснює головний лікар.

Понад те, ця лікарня має відділення первинної допомоги і терапевтичне відділення для жителів міста і навколишніх сіл. До речі, вона ввійшла до трійки медзакладів Львівщини, які у визначений термін, до 5 червня, зареєстровані в єдиному державному реєстрі та уклали угоду з Національною службою здоров’я України (НСЗУ). До слова, в державі це зробили всього 143 заклади. Для цього були проведені відповідні організаційні зміни, придбана необхідна оргтехніка.  

“Без цього ми не змогли б укласти  угоду з НСЗУ, завдяки якій фінансуватимуть усю медичну галузь в нашій державі. Важливо відзначити активність міської влади, особливо міського голови Руслана Ільницького. Міські служби нам допомогли з виготовленням документації, в інших питаннях. Першим завжди нелегко, є чимало питань, які з’ясовуються вже у процесі. Багато чого робили методом проби. Тепер мені телефонують колеги і просять поради, – каже Геннадій Юкшинський. – Маємо найкращий показник в області щодо підписаних декларацій – понад 70%. Щодня 70-90 осіб підписують декларації з лікарями, отже, на рахунок лікарні надійдуть кошти, які будуть використані виключно на надання первинної медичної допомоги”.

На медичну реформу Геннадій Юкшинський покладає великі надії, бо переконаний, що докорінні зміни конче потрібні: “Я вже у тому віці, коли не літають попід хмарами, а бачать речі такими, якими вони є. Але я ніяк не можу сприйняти того, що в нас така висока смертність населення, коли наші чоловіки в середньому не доживають до 60-ти, а наші сусіди живуть на 20-30 років довше… Не все, звичайно, залежить від системи охорони здоров’я, але дуже багато. Як лікар і адміністратор, я пережив різні реорганізації та реформи, які тоді здавалися перспективними. Однак людям від того легше не стало. Яка б реформа не була, важливо, як її фінансуватимуть. Медицина повинна бути серед пріоритетів! У світі прийнято, що на медицину мають виділяти не менш ніж 6% ВВП, бо інакше вона не розвиватиметься. А в нас… 3,2%. Головне, щоб людям надавали якісну медичну допомогу і щоб вона була доступною для кожного. Це показник ефективності реформи, бо наші люди варті того, аби врешті мати якісну медичну допомогу. Я вже не кажу про таку, як у Америці, а хоча б таку, як у наших сусідів – словаків, чехів, поляків. Гадаю, ми можемо це зробити.

Варто зазначити, що ми маємо і добрих фахівців, з досвідом, і кваліфікованих молодих лікарів – приходять грамотні, а головне мотивовані. Лікарі після інтернатури не тільки мають хороші знання, але, що важливо, можуть працювати з технікою, знають іноземні мови, вміють знайти необхідну інформацію і хочуть далі вчитися.

Тож спеціалісти є, а от обладнання купити нема за що. Нашому рентген-апарату вже за 30 років, і я не бачу можливості найближчим часом його замінити. Де знайти чотири-п’ять мільйонів гривень на сучасний діагностичний апарат?! Мусять бути державні програми закупівлі обладнання, бо інакше не вийдемо з того стану, оскільки багато обладнання потребує негайної заміни. Знову ж таки надії на реформу, в якій усе так гарно прописано”.