Доторкнутися до мрії
Участь у “Місті професій” взяло 9 тисяч дітей і 20 тисяч дорослих львів’ян. Діти мали нагоду не тільки “приміряти” різні професії, яких тут представили понад 170, а й отримати зарплатню
фото: Катерина Птаха, Олег Огородник
Скільки у світі професій, достеменно не знає ніхто, адже одні народжуються на вимогу часу та з упровадженням нових технологій, другі відмирають. Хтось скаже, що їх тисяча, хтось – що десять тисяч. Науковці ж стверджують, що їх більш ніж 40 тисяч! А скільки з них знаємо ми – лише невелику частину. Та й тих, які знаємо, переважно небагато, крім того, вони часто не відповідають сучасним реаліям. Адже живемо в час, коли стрімко змінюються технології, виникають нові, а відтак з’являються нове обладнання, нові матеріали.
Де ж можна ознайомитися з професіями, які забезпечують нам комфортне повсякдення? Без розмаїття професій, без висококласних фахівців і добросовісних виконавців не зможемо дати собі раду! Таку нагоду, передусім дітям нашого міста, а також їхнім батькам, вже не вперше запропонували організатори міжнародного проекту “Місто професій”.“Місто професій” позиціонує себе як дитячий соціальний профорієнтаційний проект, мета якого – дати можливість дітям спробувати себе у різних професіях, відчути себе дорослими. Організатори залучають до участі в ньому представників найрізноманітніших професій, представлених у Львові: рятувальник, 
пожежник, кінолог, вибухотехнік, інспектор патрульної поліції, лікар, соціальний працівник, криміналіст, будівельник та багато інших. Заходи відбуваються в різних містах України, торік загалом у них взяло участь понад 400 тисяч відвідувачів! Ініціатором та ідеологом проекту є засновник міжнародного ділового журналу “Cоmmunity” Тетяна Люлька.
пожежник, кінолог, вибухотехнік, інспектор патрульної поліції, лікар, соціальний працівник, криміналіст, будівельник та багато інших. Заходи відбуваються в різних містах України, торік загалом у них взяло участь понад 400 тисяч відвідувачів! Ініціатором та ідеологом проекту є засновник міжнародного ділового журналу “Cоmmunity” Тетяна Люлька.“Наша мета – держава щасливих та свідомих особистостей, які роблять свій внесок у розвиток країни, сумлінно й охоче займаючись улюбленою справою. Саме зараз ми з вами формуємо світосприйняття майбутніх фахівців – бізнесменів, спортсменів, дипломатів, допомагаючи їм зробити свідомий вибір майбутньої кар’єри задля власного щасливого майбутнього, задля формування позитивного іміджу України в світі”, – кажуть організатори.
Хочу бути рятувальником!
Попри негоду в заході, який відбувся минулої неділі у Львові в Парку ім. І. Франка, взяло участь 9 тисяч маленьких і 20 тисяч дорослих містян. Львівське “Місто професій” поставило абсолютний рекорд – тут представили понад 170 професій!
У парковій зоні організатори створили імпровізоване містечко, при вході в яке кожна дитина отримала “паспорт” і карту представлених професій, аби мати можливість “влаштуватися” на роботу і отримати зарплатню. А видавали ці “паспорти” працівники львівських центрів надання адміністративних послуг. “Ми видали сьогодні в рази більше паспортів, аніж за місяць видаємо біометричних, – жартує працівниця Сихівського ЦНАПу Марія Семираз. – Тут така черга на початку була… Діти нетерпляче чекали нагоди спробувати себе в тій чи тій професії та заробити гроші. Багато з них прийшло не вперше, чимало привело зі собою друзів”.Отримавши паспорти, діти намагалися спробувати себе в щонайбільшій кількості професій, адже це збільшувало їхній заробіток – за кожну професію вони отримували “50 гривень”, за які потім могли купити сік, солодощі тощо.
Уже традиційно велике зацікавлення було роботою рятувальників. Тут тобі і пожежна машина із проблисковим маячком та сиреною, і канатна дорога, і диспетчерська служба. “Я сам із дитинства мріяв стати пожежником. Мене вабили 
машини, сирени, – розповідає рятувальник Петро Яцків. – Такі свята, як це, може, не так допоможуть обрати професію, як мрію, доторкнутися до неї, посилити емоційний потяг до того чи того виду діяльності: посидіти в машині, увімкнути сирену, спуститися канатною дорогою. Хлопцям це дає багато вражень, які й живлять дитячі мрії”.
машини, сирени, – розповідає рятувальник Петро Яцків. – Такі свята, як це, може, не так допоможуть обрати професію, як мрію, доторкнутися до неї, посилити емоційний потяг до того чи того виду діяльності: посидіти в машині, увімкнути сирену, спуститися канатною дорогою. Хлопцям це дає багато вражень, які й живлять дитячі мрії”.Крім того, діти мали нагоду попрацювати диспетчерами рятувальників – повідомити про пожежу чи оголосити тривогу. Тут були вже переважно дівчата. Неабияке захоплення викликала форма. Проте деякі дівчата, які хотіли б працювати в цій службі, казали, що 
саме форма стала б на заваді цьому. Мовляв, форма гарна, але надягати її на роботу щодня не цікаво.
саме форма стала б на заваді цьому. Мовляв, форма гарна, але надягати її на роботу щодня не цікаво.А от як правильно викликати “швидку” та самому надати першу допомогу, дітей вчили представники курсів першої домедичної допомоги САВ. “Дуже важливо, аби діти, навіть п’ятирічного віку, могли викликати допомогу: правильно назвати локацію, описати, що сталося, як почувається потерпілий. Це може врятувати комусь життя, передусім рідним! Адже нерідко буває так, що дитину залишають на дідуся чи бабусю, яким раптом стає зле. І дуже добре, якщо дитина знає, як зреагувати: повернути непритомного на бік (це може зробити навіть дитина – “Львівська Пошта” пересвідчилася в цьому), викликати “швидку”, – каже Дмитро Олійник. Цікаво було тут і підліткам, і дорослим, адже їм на практиці показували, як правильно робити непрямий масаж серця, штучне дихання. Діти цікавилися, ставили запитання.
Неодмінно стану директором!
Велике зацікавлення було й іншими медичними професіями. Серед опитаних дітей чимало тих, що хочуть стати лікарями: педіатрами, хірургами, стоматологами. Чимало з них бажають бути ветеринарами, зоологами, бо дуже люблять тварин, 
мають хатніх улюбленців і переконані, що саме завдяки цим професіям зможуть добре заробляти.
мають хатніх улюбленців і переконані, що саме завдяки цим професіям зможуть добре заробляти.Були й такі майданчики, звідки діти просто не хотіли йти. До прикладу, майданчик будівельників, де можна було попрацювати зі справжньою цеглою та розчином. Дітям подобалося будувати, однак з більш ніж двох десятків опитаних лише п’ятирічний Остап готовий стати будівельником. Одинадцятирічному Орестові будувати подобається, проте хлопець переконаний, що неодмінно стане директором.
Чималий інтерес мали діти й до військових. На цьому майданчику можна було приміряти шолом і бронежилет, “познайомитись” зі службовим собакою, доторкнутися до сучасного обладнання, розпитати про військову, зокрема прикордонну, службу. Чотирнадцятирічний Орест на запитання, чи хоче він стати військовим, відповів: “І так, і ні. Так – бо треба захищати Батьківщину, ні – бо часто доведеться бути далеко від рідних”.
Старші діти шукали серйозніших професій. Багато з них перебувало під враженням від юридичних спеціальностей, іншим подобалося редагувати тексти, писати статті.
Чимало дітей уже знають, ким хочуть стати. Приміром, одинадцятирічна Мілена мріє бути скрипалькою, каже, що вже має певні успіхи, проте все ж спробувала себе в кількох інших професіях. Особливо сподобалася їй канатна дорога, лише шкода, що така коротка. Чотирнадцятирічна Марічка вагається між математикою та музикою, а її на рік старша подруга хоче бути дизайнером одягу.
Менше черг і більше часу
Задоволені заходом і дорослі учасники, адже їхні діти мали нагоду провести дозвілля цікаво і з користю. “Дуже гарний проект, дітей вчать заробляти гроші. Моїм хлопцям сім і десять років. Вони пройшли 14 професій і заробили приблизно 750 умовних грошей. Цей проект має майбутнє! Синам сподобалося в юристів, на вітамінному заводі, де вони складали 
коробки, малювати”, – ділиться враженнями тато Юрій.
коробки, малювати”, – ділиться враженнями тато Юрій.Мама Наталя каже, що її меншим дітям тут було цікаво, а от п’ятнадцятирічному синові не дуже – очікував більшого, хотів справді про щось довідатися, бо вже серйозно задумується над майбутнім фахом. А тут… “все для маленьких”. Жінка каже, що такі заходи дуже потрібні, але було б добре, якби на них було більше часу, щоб не було такої гонитви і черг. А то замість довідатися про професії діти радше дбали про те, як більше стендів оббігти.
“Це добре, що такі заходити проводять у нашому місті, що діти отримують зарплатню, що робота – це цікаво. Бо вдома від батьків вони більше чують лише про негатив на роботі. Але хотілося б, щоб таких заходів було більше, можливо, в різних локаціях. Приміром, у Львові часто проводять різноманітні заходи з нагоди професійних свят – до Дня медика, Дня будівельника тощо. Організатори цих свят могли б запозичити чимало ідей з нинішнього заходу. Наприклад, до Дня 
будівельника можна було б представити професії, необхідні на будові, ознайомити дітей з тим, як тепер відбувається зведення будівель, скільки за що платять, дати можливість “попрацювати” і “заробити”. Важливо, щоби дітям розповідали, що не так важливо, наскільки престижна нині твоя професія, бо все швидко змінюється, а хто ти в цій професії – чи добрий ти фахівець, чи подобається тобі твоя робота. Так само до Дня працівників легкої промисловості, Дня працівників житлово-комунального господарства. Адже чи не щотижня в нас якесь професійне свято. Або ж щоби в нашому місті був стаціонарний дитячий розважально-пізнавальний центр, де діти могли б на практиці ознайомитися з різними професіями. Може, якийсь торговий центр взявся б утілити таку ідею. Як мама, я переконана: він був би дуже популярний серед батьків і користь від нього була б неоціненна”, – каже Наталя.
будівельника можна було б представити професії, необхідні на будові, ознайомити дітей з тим, як тепер відбувається зведення будівель, скільки за що платять, дати можливість “попрацювати” і “заробити”. Важливо, щоби дітям розповідали, що не так важливо, наскільки престижна нині твоя професія, бо все швидко змінюється, а хто ти в цій професії – чи добрий ти фахівець, чи подобається тобі твоя робота. Так само до Дня працівників легкої промисловості, Дня працівників житлово-комунального господарства. Адже чи не щотижня в нас якесь професійне свято. Або ж щоби в нашому місті був стаціонарний дитячий розважально-пізнавальний центр, де діти могли б на практиці ознайомитися з різними професіями. Може, якийсь торговий центр взявся б утілити таку ідею. Як мама, я переконана: він був би дуже популярний серед батьків і користь від нього була б неоціненна”, – каже Наталя.Сімейний день надзвичайних ситуацій
Це простір, де діти та дорослі зможуть побачити й зрозуміти, в чому полягає робота пожежника-рятувальника. У цей день всі охочі матимуть змогу познайомитися зі справжніми героями! На гостей свята чекає безліч сюрпризів і незабутніх емоцій. А головне багато корисної та необхідної інформації від професіональних рятувальників.
Програма заходу: змагання пожежників за звання “Найсильніший рятувальник Львівщини”; виставка сучасної пожежно-рятувальної техніки та обладнання, конкурси і вікторини.
Розпочнеться свято 24 червня на площі ім. А. Міцкевича о 12.00 і триватиме до 16.00.
Тетяна Люлька, ідеолог проекту “Місто професій”:
– Насамперед хочу зазначити, що “Місто професій” – це проект, який проводять уже п’ятий рік поспіль, і у Львові зокрема. Для нас, оргкомітету, для мене як для ідеолога кожний приїзд до Львова – не так робота, як відпочинок, бо тут працює потужна команда партнерів, які нам дуже допомагають! Із кожним роком проект стає щораз масштабнішим. Цього року у Львові ми поставили рекорд і підняли планку для всієї України – на проекті було представлено більш ніж 170 професій. Навіть у Києві такого не було. І кожна професія була дуже добре представлена. Усі партнери дуже серйозно поставилися, було багато техніки. Попри те, що накрапав дощ, батьки з дітьми прийшли, і по паспорти стояла черга. Але все спокійно, без нарікань. Паспорти отримали понад 9 тисяч дітей. Це також рекорд. У Києві було трошки більше, але для регіонів це рекорд.
Найбільше мене потішило загальне враження: все чемно, спокійно, діти в магазині намагалися зробити самостійний вибір, батьки не втручалися, діти дуже прискіпливо ставились до того, що роблять. Львів завжди задає певну планку – в професіях, у поведінці батьків і дітей. Створюються певні шаблони, які хочемо поширювати в інших регіонах. І цей рік не став винятком.
Наш проект соціальний, безкоштовний для дітей і батьків. Щойно постає питання створення локального центру, як він вимагає грошей. І як показує київський досвід, де є кілька таких центрів, середня ціна за три-чотири години з двома-трьома дітьми коштують близько тисячі гривень. Не кожна сім’я може собі це дозволити. Тому цей проект залишатиметься в тому форматі, в якому є. Але ми хочемо розвивати його. Я переконана, що через 10-15 років поняття “професія” зникне як таке. Світові експерти стверджують, що ключовим поняттям буде людина з набором скіл-навиків, тому маємо вчити дітей не професію обирати, а цікавитися довколишнім світом, прагнути пізнати і спробувати щонайбільше, вчити здобувати якнайбільше навиків.
Торік ми організували “Місто професій” у 32 містах України, залучивши до участі понад 400 тисяч дітей. Цього року поставили більш амбіційну мету – 70 міст і понад мільйон дітей. Минулого року ми здійснили цей проект в Казахстані, у Астані, де взяло участь 20 тисяч дітей. Цього року також готуємося до виїзду в Астану. Це важливий аспект нашого проекту, в якому українські бренди розповідають про Україну.
А в Україні хочемо здійснювати такий проект у великих містах двічі на рік. І цілком імовірно, що восени знову організуємо його у Львові.
Наша найбільша проблема – як пояснити компаніям, що для них важливо брати участь в таких проектах, бо це маркетинг, популяризація, створення лояльного ставлення дітей до своєї професії. Багато компаній не розуміють, навіщо їм це, вісім із десяти, до яких ми зверталися, відмовилися… Ті ж компанії, з якими вже працюємо, самі просять нас організувати їм професійне свято. Я готова долучатися до таких ініціатив. І якщо якась компанія хоче на своє професійне свято створити цікавий захід для дітей, для сімей на кшталт “Міста професій”, ми долучимося, допоможемо досвідом, допоможемо згенерувати ідеї.
Компаніям важливо усвідомити, що емоційний зв’язок, який виникає на таких заходах, є дуже потужним засобом впливу на клієнтів. Дитина ще довго впізнає логотип і звертає увагу батьків, пригадує їм ту чи ту компанію. Наприклад, наші головні цьогорічні партнери у Львові з Avalon Inc довго вагалися, ми їх довго переконували, але щойно порозходилися діти, вони підійшли до нас зі словами: “Це просто неймовірно! Ми зібрали понад тисячу відгуків батьків і зрозуміли який шанс дотепер втрачали!”.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
