Яке дитинство без іграшок, гойдалок на дитмайданчинку, цирку, морозива і, звісно, мультиків? Вони захоплюють, розвивають, розважають, повчають. Але якщо раніше на мультфільми по телевізору доводилося чекати ледь не півдня, то зараз дитячі канали транслюють їх цілодобово. Сучасне телебачення активно нав’язує дітям мультфільми доволі сумнівних змісту і якості, не лімітуючи термін їх перегляду. Крім цього, часто в необмеженому доступі для дітей є комп’ютери, телефони і планшети, де вони також дивляться все, що їм до вподоби. А ось психологи б’ють на сполох, застерігаючи: надмірне захоплення мультфільмами може негативно вплинути на психіку і розвиток дітей!

Син Вікторії Савіцької, якому лише рік і десять місяців, залюбки переглядає мультики. Жінка каже, що якщо робити це дозовано, шкода від них мінімальна. “Мій син дивиться мульт­фільми та слухає пісеньки англійською, французькою, польською, українською мовами. І це йому подобається. Я не певна, що це має якийсь особливий освітній вплив, але воно його займає, так йому можна, до прикладу, виміряти температуру, нагодувати, одягнути, – розповідає вона. – Однак час перегляду суворо дозований, бо боюся, що колись мультики втратять свою чарівну силу, і доведеться вигадувати якусь магічну штуку, щоб мій син не втікав від мене в одній штанці чи з капцями в руках і криками “не хоцю”. Отож, 15-20 хвилин впродовж дня перед екраном зі звірятами чи з допитливим Каю, а може, й зі свинкою Пеппою чи робокарами – це наша норма”.

Зі слів співрозмовниці “Львівської Пошти”, вона розуміє, що мультики – це пасивний розвиток і що для психіки, яка щойно починає формуватися, ця екранна реальність радше негативний досвід, аніж позитивний. “Діти переживають фрустрацію, чимало емоцій, з якими самотужки їм ще не впоратися, відтак психічно сильно травмуються. Але якщо говорити про те, що відбувається в мультику, переповідати, пояснювати, то дитина не почуватиметься самотньою у віртуальному світі, взаємодіятиме із батьком, матір’ю, краще розумітиме, що саме там відбувається. Крім цього, дитина поповнюватиме свій словниковий запас і розвиватиме емоційний інтелект”, – вважає Вікторія.

Наразі самотужки обирати мультики для перегляду її син ще не може, тож їх вмикає мама. Та жінка розуміє, що вже за рік-півтора, коли для нього більше значення матиме сюжет, над тим, що саме дивитиметься її Левчик, доведеться добре подумати.

Полюбляють мультики й діти Олени Дубровіної. Семирічного Дмитра та п’ятирічну Даринку дуже захоплюють “Баранчик Шон”, “Смішарики”, “Елвін та друзі”, а також “Майлз із майбутнього”. “Вмикаю такі канали, як “Піксель”, “Малятко”, “ПлюсПлюс”. Пильную, щоб мої діти не дивилися російські канали з мультфільмами. Якщо брати до уваги перегляд мультиків на комп’ютері, то він їх так не захоплює. Син і донька віддають перевагу відео про Lego, кіндери тощо. Але спочатку запитують мене, чи можна це дивитися, – пояснює жінка. – Загалом час перегляду мультфільмів та відео обмежую – не більш ніж година на день. Звісно, якщо діти хворіють, то більше”.

Чотирирічна Єва і дворічна Юля, як і решта дітей, також дивляться мультики. Зі слів їхньої мами Вікторії Дворянин, зараз телебачення в них немає, тому мультики, як правило, діти дивляться через інтернет. “Раніше, як було телебачення і можливість просто вмикати якийсь дитячий канал, мої доньки дивилися те, що показували ввечері. Але всілякі мультфільми про Ніндзяго чи на основі Lego дуже погано впливали на них: діти почали боятися павуків, з’явилися ще якісь невідомі страхи. Тому перестала їх вмикати, відмовилася від телепослуг, і тепер дивимося все по телевізору через YouTube , – розповідає мама. – Більшу частину дня донечки гуляють на вулиці або ж відвідують розвивальні заняття, а уже ввечері дивляться обрані ними мультфільми”.

Як каже жінка, найчастіше це “Фіксики”, “Баранчик Шон”, “Щенячий патруль” або “Робокар Поллі”. Діти Вікторії полюбляють мульт­фільми про суперрятівників, ті, що за мотивами казок, а також слухають і танцюють під різноманітні дитячі пісеньки.

Як зазначає Вікторія, перед тим, як вмикати інтернет, вона чітко домовляється з дітьми, що саме і скільки часу вони дивитимуться. “Мої доньки дивляться мультики по півгодини на день. Найчастіше одну-дві серії, а потім таймер вимикає телевізор”, – запевняє вона.

Зі слів психотерапевта, коуча Романа Лобая, мульт­фільми мають важливий вплив на формування дитячої свідомості, психіки, моделі поведінки, закладання життєвих цінностей. “Установки та програмування дітей можуть формуватися через мультики. Спрацьовує аудіо- і відеоканал, завдяки якому діти дізнаються, про що мовиться в тому чи тому мультику. Згодом це може формувати майбутню модель їхньої поведінки, – пояснює психотерапевт. – Дитина відображатиме все побачене й почуте у мультику. До прикладу, як герой досягає в ньому своїх цілей”.

Однак із переглядом мультфільмів не варто легковажити. На пораду фахівця, при їх виборі батьки спочатку самі повинні все проаналізувати: ким є головний герой, яка його місія і як закінчується мульт­фільм. “Якщо в мультику закладена суть – це одне. А якщо її нема, присутня агресія, як це часто трапляється в сучасних мультиках, тоді не варто дивуватися, що згодом серед дітей в реальності часто присутні цькування, несприйняття, залякування!” – наголошує Роман Лобай.

У тому, що мультики можуть інколи нашкодити психіці дитини, переконана і дитячий психолог, ведуча онлайн-курсів для батьків Антоніна Скоромна. “Є діти, в яких під впливом великої кількості переглянутих мультфільмів змінюється поведінка. Уже в дошкільному віці є ознаки залежності! Розпізнати цей момент дуже просто: під час чи після їх перегляду дитина робиться агресивною, кричить, плаче, істерить. Зазвичай це буває тоді, коли батьки дозволяють дітям дивитися багато мульт­фільмів, і для них планшет, комп’ютер, телефон чи телевізор стає “нянькою”. Відтак діти копіюють поведінку героїв, говорять їхніми словами”, – переконує співрозмовниця.

Скільки часу дозволяти дітям дивитися мультики, залежить від вікової категорії. Після двох років вистачить 15-20 хвилин на день, до 10 років – до години. Але варто пам’ятати: що менша дитина, то простішим має бути сюжет мультика, чіткість і простота мови! Бажано, аби мультфільми були інтерактивні, спонукали дітей на дії та відповіді. Якщо цього не буде – страждатиме увага.

Набагато важливіше, на думку фахівців, аби батьки стежили, що саме дивляться їхні діти. Для початку дорослим досить попередньо переглянути мультик самим і визначити його мету. Далі, після перегляду дітьми, бажано обговорити його з ними: чим саме сподобався, що захопило, як би дитина вчинила в ситуації, що розгорталася, і чому саме сподобався той чи той герой.

“Багато дітей полюбляють дивитися мультфільм “Маша та Ведмідь”. Але як психотерапевт скажу, що він формує в дитини розуміння вседозволеності й безкарності. Подумайте тільки – великий і дорослий ведмідь постійно страждає від примх маленької дівчинки. Вона робить йому різні прикрощі і… постійно тішиться з того. Питання в іншому: чи батьки хочуть, аби дитина була веселою через те, що завдає шкоди іншим? – пояснює співрозмовник. – Краще обирати мультфільми, де перемагає добро. Наприклад, такою є більшість диснеївських. Там герої мають м’які риси обличчя, часто усміхаються. Також багато позитивних і хороших мультфільмів були створені в СРСР. У них було інше смислове навантаження – завжди перемагала справедливість і позитивний герой. А сьогодні ми навіть не можемо достеменно зрозуміти, хто переміг у тому чи тому мультику, як герої здобувають перемогу і взагалі – якої вони статі. Особисто я досі не знаю, якої статі покемон”.

А ось Антоніна Скоромна переконана, що інколи можна подивитися й негативний мультик, але при цьому варто відразу його обговорити. “Наприклад, від запитання “Бачиш, як цей герой повівся, правда, погано?” шкода буде мінімальною, – каже вона. – Загалом бажано дивитися розвивальні та виховні мультики – “Професор Карапуз”, “Фіксики”, “Смішарики”, “Чаггінгтон”, а також “Казки з татом” на одному з телеканалів. Не радила б дивитися аніме і трансформери, де спотворене бачення людей і багато агресії”.

Замінити мультики цілком можливо казками та книгами. Зі слів психотерапевта, це набагато краща пожива для мозку.