Вони знову переслідують Івана Дем'янюка. Вони - це Німеччина та міністерство юстиції США, які демонструють "неймовірне лицемірство", змішане з винятковим цинізмом.

Німеччина, що відмовляється видавати до інших країн своїх громадян, які скоїли нацистські воєнні злочини, таки добилася депортації Дем'янюка зі США, щоб "накинути" йому співучасть у вбивстві під час Другої світової війни 29 тисяч євреїв у таборі смерті Собібор.

Народжений в Україні Іван Дем'янюк, якому нині 89 років, і він дуже хворий, прибув до США приблизно в 1952 році. Він замешкав в Огайо, де, працюючи в Клівленді механіком на автомобільному заводі Форда, облаштував своє родинне життя. Однак його історія була неподібною до історій інших українських іммігрантів.

У 1977 році міністерство юстиції США позбавило Дем'я­нюка громадянства, коли ті, хто вцілів під час Голокосту, з фотографій ідентифікували його, як "Івана Жахливого" з табору смерті Треблінка. Ті ж самі фотографії були використані, аби ідентифікувати іншого охоронця з Треблінки, названого Федоренком.

Дем'янюк відкидав звинувачення, стверджуючи, що в 1940 році його мобілізували до Червоної армії і в 1942-му він потрапив у німецький полон. Там він дійсно співпрацював з німцями, але був лише охоронцем на зовнішньому периметрі табору, тобто не вступав у контакти з в'язнями. Тим не менше суд постановив, що він подав недостовірні дані для імміграційної влади США і що він служив охоронцем СС у Треблінці.

У 1983 році його видали Ізраїлю, а в 1986-му засудили як воєнного злочинця. Під час цього важкого випробування його зять Ед Нижник зі США невпинно прагнув довести невинність Дем'янюка. А ізраїльський адвокат Дем'янюка настільки перейнявся недостовірністю свідчень, що покінчив життя самогубством. Відтак ізраїльський суд звинуватив Дем'янюка у багатьох злочинах, засудивши його 1988 року до повішення.

Нижник відвідав Україну, де знайшов нові матеріали, щоб  апелювати до Верховного суду Ізраїлю. У 1993 році, вже у світлі нових  матеріалів, п'ять суддів ізраїльського Верховного суду скасували попереднє рішення. Вони постановили, що ізраїльське правосуддя здійснило помилку: ухвалило вирок несправжньому "Іванові Жахливому" з Треблінки. Це надовго стало свідченням відваги, чесності та справедливості ізраїльської судової системи.. 

Фактично "Іваном Жахливим" був Іван Марченко, який працював у газових камерах Треблінки та який уже помер. Визнаючи "помилкову ідентичність", Верховний суд Ізраїлю виправдав Дем'янюка та відмовився висунути йому нові звинувачення. Дем'янюка було звільнено, а федеральний суд США повернув йому американське громадянство.

Однак згодом міністерство юстиції США наново звинуватило Дем'янюка, зігнорувавши попередню помилку щодо Треблінки, і заявило, що Дем'янюк був охоронцем у Собіборі та Майданеку. Суддя виніс рішення, що Дем'янюк не подав доказів щодо свого місцезнаходження під час війни, і його знову позбавили громадянства. У 2005 році Верховний суд США відмовився від апеляції, готуючи Дем'янюка до видачі в Україну. Але Україна його не  хотіла прийняти.

Таким чином Дем'янюк залишився в США без будь-якого громадянства, доки німецький прокурор не забажав його видачі Німеччині. У березні цього року Дем'янюка звинуватили у співучасті у вбивстві 29 тисяч євреїв у таборі смерті Собібор.

Європейський фахівець Джон Розенталь наголошує на лицемірстві й цинізмі, позаяк Бундестаґ не продовжив дії закону, згідно з яким німецький персонал концтаборів мав би підлягати звинуваченню (це запобігає видачі за кордон "своїх" нацистів). Іншими словами, звинувачуючи Дем'янюка, Німеччина хоче виглядати "досконалою і пильною" у переслідуванні в судах нацистських воєнних злочинців.

Переклад з англійської Мирослави Олексюк і Марти Онуфрів.

Ориґінал статті про І. Дем'янюка авторства відомого канадського журналіста Пітера Вордінґтона можна знайти на сайті http://oxfordreview.com/ArticleDisplay.aspx?e=1501747