В історії українського національного руху ХХ століття професор Степан Смаль-Стоцький (1859 - 1938) відіграв дуже значну роль. Він був одним із перших професорів україністики: ще від 1885 року постійно викладав нашу мову та літературу в Чернівецькому університеті. Окрім цього, вів активну громадську діяльність: великою мірою причинився до українського відродження на Буковині, виконував цю місію і в пореволюційний період на еміґрації. Заслуги Степана Смаль-Стоцького сягають багатьох наукових, політичних та громадсько-культурних ділянок: блискучий лінгвіст, він виступав також як літературний критик і літературознавець - між іншим, автор відомої монографії "Т. Шевченко. Інтерпретації" (1934), публіцист, нарисовець (автор симпатичної книги споминів про рідне село) політик та суспільний діяч. Проте нащадки рідко згадують про цю видатну постать української науки та культури.

Нині ж - добра нагода пом'янути Степана Смаль-Стоцького, бо саме цього року минуло 150-ліття від дня його народження. Цій знаменній даті були присвячені заходи, що відбулися в Чернівцях та Кракові. Ідеться, зокрема, про наукову конференцію пам'яті вченого, що проходила в два етапи: перший відбувся 19-21 лютого в Чернівцях, а другий - 23-24 квітня у Кракові. Ідею спільного міжнародного заходу вдалося реалізувати завдяки співпраці Черні­вецького національного університету імені Ю. Федьковича та кафедри україністики Яґеллонського університету, що в Кракові. На конференцію до Кракова прибула група чернівецьких науковців на чолі з проф. Богданом Мельничуком та проф. Ніною Гуйванюк. 

Якщо з Чернівцями, яким віддав так багато сил та енергії професор С. Смаль-Стоцький, усе зрозуміло, то Краків може викликати здивування невтаємничених. Справді, довгий час не вдавалося з'ясувати деталі пов'язаності Смаль-Стоцького з цим містом. Відвідувачів Раковицького кладовища нерідко дивувала стела з білого каменя, оздоблена написом "Смаль-Стоцькі", однак установити точну інформацію про поховання вдалося лише нині. Виявляється, в цьому місці ще в 1916 році була захоронена дружина професора Емілія, яка передчасно пішла з життя внаслідок хвороби. Сам же Степан Смаль-Стоцький помер та був похований у Празі 1938 року, однак через рік, виконуючи заповіт покійного, родичі перенесли його прах у цю могилу.