Саміт "Східного партнерства" засвідчив існування нової вісі протистояння у Європі

Учора в Празі відбувся перший за час існування Євросоюзу саміт, до участі в якому запросили одразу шість колишніх республік СРСР. Головний підсумок здибанки - офіційний старт проекту "Східне партнерство". Поль­сько-шведська ініціатива ставить за мету встановлення тісніших відносин з шістьма пострадянськими країнами: Азербайджаном, Вірменією, Грузією, Молдовою, Україною та Білоруссю.

На програму "Східного партнерства" заплановано до 2013 року витратити 800 мільйонів доларів. Гроші підуть в основному на поліпшення співпраці у сфері енергетики і оптимізацію умов торгівлі. Щоправда, європейці відразу наголосили, що мова не йде про потенційне членство в ЄС, як того бажають Україна і Молдова, чи про запровадження безвізового режиму з ЄС.

Шестеро нестабільних

Тим часом напередодні Празького саміту багато експертів висували доволі неприємну для нас версію започаткування "Східного партнерства", ключовою позицією якої є нестабільність. Війна Росії та Грузії минулого літа; російсько-українські газові суперечки (що ускладнюються внутрішньополітичними сварками між президентом і прем'єром), які призвели до відключення посеред зими газу в багатьох європейських країнах; антиурядові виступи в Молдові та Грузії - усі ці події не можуть не турбувати ЄС, адже колотнеча йде просто біля його кордонів. А економічна криза тільки підсилює цю стурбованість.

Додала олії до вогню й позиція Москви. Російський міністр МЗС Сєргєй Лавров звинувачував Євросоюз у спробі захопити нову сферу впливу в регіоні, який Москва визначає як область своїх "особливих інтересів".

Араби важливіші за українців та грузинів

Як на мене, значно показо­вішим є те, що до Праги не приїхали ні французький президент Ніколя Саркозі, ні британський прем'єр Гордон Браун, ні його іспанський колега Хосе Луїс Сапатеро. "Це поганий сигнал. Ми не повинні створювати враження, ніби тільки східноєвропейські члени ЄС підтримують цю політику", - прокоментував ситуацію один із представників Євросоюзу.

Причина відсутності цих "зубрів" - звичайно ж, не брак вільного часу чи нестача коштів на відрядження до Праги. Багато експертів ще перед початком "Східного партнерства" припускали, що воно покликане не тільки поміняти доволі неефективну політику сусідства ЄС з пострадянськими країнами, але також врівноважити появу Союзу заради Середземномор'я (Union for Mediterranean), ініціативу створення якого лобіював Ніколя Саркозі й метою якого є зміцнення відносин ЄС з країнами передусім Магрибу. Про всяк випадок нагадаємо, що іммігранти з Північної Африки становлять значну частину населення Франції.

Союз заради Середземномор'я перебрав на себе всю спадщину Барселонського процесу, розпочатого 1995-го, метою якого було сприяти регіональному співробітництву в Середземноморському регіоні, створенню режиму вільної торгівлі, економічним реформам, зростанню інвестицій, подоланню актуальних місцевих проблем, таких як бідність та нелегальна імміграція.

Зазначимо, що Середземноморське співробітництво - непроста тема для ЄС. З одного боку, ці держави після відмови Марокко далекого 1987 року (ця країна подавала офіційну заявку на членство в ЄС, яка була відхилена за "географічним критерієм") вже не мають наміру і підстав ставити питання про можливість членства в ЄС навіть у віддаленій перспективі. З іншого боку, амбітний Барселонський процес не привів до очікуваних позитивних результатів: реформи в країнах Магрибу є несистемними й вибірковими, бідності не подолано, стабільності не додалося, зони вільної торгівлі фактично не створено.

Судячи з усього, Саркозі вирішив за рахунок Союзу заради Середземномор'я облаштувати собі спокійне життя, експлуатуючи образ "друга арабів" для мінімізації акцій протесту іммігрантів з Півночі Африки. Тож польсько-шведська ініціатива "Східного партнерства" йому не те що не цікава, а просто шкідлива, оскільки відво­лікає кошти та зусилля, які можна було б скерувати на користь Магрибу. І не тільки...

Буквально напередодні са­міту в Празі Ніколя Саркозі запропонував Європі створити з Туреччиною й Росією концепцію "привілейованого партнерства, що передбачала б загальний економічний простір і простір безпеки". Зрештою, в Європі давно шукають шляхів "пом'якшення" небажання прийняття Туреччини до ЄС. Однак Саркозі спробував хитро поєднати головний аргумент турецьких симпатиків - створення простору, що володітиме достатнім потенціалом (у тому числі й людським) для протистояння таким гігантам, як Індія й Китай - з антитурецькою позицією. Суть нової ідеї в тому, щоб розглядати Росію й Туреччину в єдиній площині й говорити не тільки про економіку, але й про загальну безпеку, що, однак, не передбачає членства в ЄС. "Це може зацікавити Кремль, але і стривожити Білий дім", - пише у "Le Figaro" оглядач П'єр Русселен.

А поза тією глобальною по­літикою українці разом з жителями решти п'яти країн-учасників "Східного партнерства" опинилися на манівцях. Араби з турками важливіші...

P. S. До Праги не прибула офіційно запрошена Юлія Тимошенко. Прем'єрка терміново вилетіла до Дніпропетровська, де сталася пожежа з численними людськими жертвами.