– Маленький Олесь Патер – пречудова дитина. Його мама працює хормейстером, а старший братик співає у нашій капелі. Тому коли ця сім’я звернулася до нас по допомогу, відмовити ми не могли. Я б навіть сказав, у нас не було варіантів… Ми залюбки долучилися до роботи. Три місяці тому на концерті хорової капели “Дударик” ми перші закликали людей допомогти маленькому Олесеві та його родині і тим самим розпочали цілий благодійний марафон “Подаруй Олесю життя”. Упродовж цього часу задля порятунку п’ятирічного Олеся Патера об’єдналося чимало небайдужих артистів і музикантів, які спричинили цілу лавину благодійності. На наших концертах, а також інших музикантів стояли скриньки, де небайдужі могли долучитися до доброї справи. Знаю, що чимало коштів надходило й з-за кордону. Для всіх нас це була справа доброї волі. Я радий за наших львів’ян, що ми не черстві, ми живі! Гадаю, багато речей пішло назустріч сім’ї. Я б сказав, сам Бог добрий до цієї дитини, бо за короткий термін часу пощастило зібрати таку колосальну суму. Під час концерту “ШЕВЧЕНКО REVOLUTION”, який відбувся у неділю, 11 березня, з дозволу батьків ми оголосили про завершення марафону, оскільки сім’ї вдалося зібрати потрібну суму для здійснення операції. Зараз чекатимемо щасливого повернення здорової дитини. Звісно, якщо б і надалі виникла потреба допомогти в зборі коштів чи для Олеся, чи для іншої хворої дитини, ми радо долучимося! Це не перша наша благодійна акція і, вірю, не остання.

– У моєму житті так склалося, що уже в другої близької мені подруги дуже хвора дитина. Спочатку це була Мар’яна – мама Назарчика Трегуба, а тепер Настя – мама Олеся Патера. Разом із ними ми свого часу пластували! Спочатку я не знала, що в сім’ї Насті є проблеми, що в неї хворіє син. Дізналася це через “дудариків”… І коли на початку грудня розпочався благодійний марафон “Подаруй Олесю життя”, то директор “Дударика” Дмитро Кацал відразу ж запропонував мені долучитися до такої доброї справи. Звісно, я не відмовилася. А коли дізналася, що збір коштів проводитимуть для молодшого братика одного із хористів “Дударика” і що його мама Настя, то й поготів. Я дуже часто долучаюся до таких заходів, де просять допомогти хворим. Звісно, я не в змозі усім допомогти, тому іноді просто розводжу руками і розумію, що на всіх розпорошитися неможливо... Тому виходить так: за кого першого взявся, за того вже до кінця й борешся. З Олесем вийшло усе дуже швидко. Насамперед вдалося провести гарні і потужні концерти разом із “Дудариком”. Крім цього, на моїх різдвяних сольних концертах вдалося зібрати колосальні суми. Звичайно, не можу судити про всіх людей, але є такі, яким байдужа доля інших, а є такі, що готові допомагати. Знаю, що люди, які до мене приходять, завжди дуже щедрі й співчутливі. Я щоразу це бачу по зібраному в скриньках. Бачу також, яка публіка приходить на концерти “Дударика”, –достойні та щедрі люди, які роблять аукціони, виставляють лоти, купують картини. Львів’яни – особливі і, дякувати Богові, у нас ще не зникла співчутливість! Звісно, за потреби й надалі братиму участь в різних благодійних заходах, особливо задля порятунку чийогось життя. А щодо маленького Олеся Патера, то знаю, що сім’я уже зібрала достатню суму для проведення операції, тому бажаю йому щонайшвидшого одужання!