– За кожним із шести районів Львова закріплений шкільний офіцер патрульної поліції, який систематично відвідує школи. Одним із напрямків його роботи є саме протидія булінгу. Офіцери зустрічаються зі школярами, вчать їх бути толерантними, розповідають, як діяти в ситуації, якщо є знущання, і наголошують, що про це не можна мовчати. Якщо випадок булінгу нам відомий, намагаємося разом зі шкільним психологом усе з’ясувати і вирішити. Як би булінг не називали – залякування, цькування, знущання – в першу чергу це насильство! І про це не можна мовчати. Та у нас часто буває навпаки: випадки булінгу можуть навмисне приховувати як батьки (соромно про це комусь казати або “якось воно буде”), так і вчителі чи директори (не хочуть, аби знали, що в їхній школі існують такі проблеми). Зазвичай про випадки булінгу нам розповідають або самі жертви, або ті, що є його спостерігачами. Загалом у школах Львова булінг не є поширеним явищем, та все ж такі випадки трапляються. Діти переважно ображають одні одних, забирають, приміром, булочки, змушують носити до школи наплічники, обзивають дурнем або “заучкою”. Буває, що хлопчик закохується в дівчинку, а вона не відповідає йому взаємністю, про це дізнаються в класі і починають із нього насміхатися. Найпроблемнішим вважають вік школярів, які навчаються у 8 – 10 класах. Також може бути цькування через інтернет. Дитину десь невдало сфотографували і почали шантажувати, мовляв, якщо те чи те не зробиш, розішлемо цю фотографію. Після цього діти і гроші можуть винести з хати, і будь-що зробити, лиш би цього не сталося… Учасників булінгу є кілька: жертва, кривдник і спостерігачі. У своїй роботі шкільні офіцери намагаються поговорити з усіма учасниками інциденту, з’ясувати причини поведінки і вирішити конфлікт. Наші працівники ніколи не тицяють пальцем на кривдника, не роблять його поганим і не виводять дитину перед класом, як це було раніше! Навпаки, дають кривдникові зрозуміти, що він накоїв, до яких наслідків це могло б призвести. Отож, якщо батьки помітили, що їхня дитина прийшла зі школи засмучена, плаче, боїться, з нею варто спокійно поговорити. Бажано, аби вона про все розповіла, бо часто жертв залякують, забороняють комусь про все розповідати. Однак надміру тиснути також не варто, бо дитина може бути настільки травмована, що замкнеться в собі і просто не витримає психологічного навантаження. Далі треба намагатися спільно вирішити проблему – звернутися до шкільного психолога або до поліцейського. Якщо маєте підозри, що з вашої дитини знущаються однокласники, раджу звернутися безпосередньо в Патрульну поліцію Львівської області, зателефонувавши на номер: 068 4701674, написати на: compolicelviv@gmail.com або ж прийти особисто: вул. Городоцька, 124, 2 поверх, 16 кабінет!

– Важливо знати і пам’ятати, що одним із наслідків булінгу може стати тілесне ушкодження (125 стаття Кримінального кодексу України – “Умисне легке тілесне ушкодження”). Та оскільки до 14 років дітей не мають права притягати до відповідальності, вона лягає на батьків. На жаль, зараз, відповідно до 184 статті Кодексу України про адмінправопорушення, а саме “Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей”, серйозної відповідальності не передбачено – або попередження, або штраф. Додам, що найближчим часом мають внести зміни до статті, зараз триває обговорення. Передбачається, що за таке батьків каратимуть громадськими роботами, збільшать штрафи, а якщо дитина ще й скоїть злочин, то арештовуватимуть. Також кримінальна відповідальність може настати тоді, коли буде доведено, що через цькування був скоєний суїцид. Насправді вважаю, що відповідальність батьків має бути серйознішою, бо не школа, не поліція і не соціальні служби, а саме вони найбільш відповідальні за виховання дітей! Та чомусь наше суспільство вийшло за межі розуміння того, що, окрім прав, громадяни мають ще й обов’язки! А вони готові звинувачувати всіх, окрім себе… На щастя, у Львівській області булінг не надто виражений. Намагаємося усе тримати під контролем, особливо те, що стосується кібербулінгу (в інтернеті). Найчастіші випадки, коли діти можуть побитися, і хтось потрапив через це до лікарні. За місяць – один-два випадки. Проте варто враховувати, що багато інцидентів замовчують або з’ясовують у межах класу чи школи. Якщо ми дізнаємося про факт булінгу, то проводимо профілактичну роботу з дітьми, співпрацюємо зі шкільними психологами, вчителями, роз’яснюємо, що таке булінг і до чого він може призвести. Взагалі-то булінг був завжди, в усі роки, просто зараз діти стали набагато агресивнішими, жорстокішими. Причин багато: і нездорова ситуація в сім’ї, і частий перегляд відео, де одні учні знущаються з інших тощо. Якщо вдома нема порозуміння або діти самі зазнають насильства, то в школі свою агресивність можуть виплескувати на інших. Буває й таке, що, навпаки, саме такі діти й стають жертвами. Якщо батьки знають, що з їхньої дитини знущаються, цькують, раджу одразу ж звертатися в поліцію! Ювенальна превенція контактує з усіма службами, громадськими організаціями, тому за потреби ми самі вирішуватимемо, як діяти, чи варто залучати соцслужбу або службу в справах дітей. Факт булінгу ніколи не можна замовчувати! Це стосується і дітей, і батьків, і вчителів, і директорів. Навіть голова сільської ради має знати про все. Вчасно відреагувавши на проблему, можна запобігти страшну трагедію!