Діти – наше майбутнє, і саме ми, дорослі, маємо забезпечити їм гідні умови для зростання та розвитку. Однак перша потреба дитини – зростати в сім’ї, з мамою і татом. На жаль, не всі діти в Україні нині відчувають належну підтримку своєї сім’ї, понад сто тисяч перебувають у інтернатах. Буває так, що перебування дітей у родині стає нестерпним. Причин, які приводять сім’ю до складних життєвих обставин і унеможливлюють проживання в ній дитини, безліч. Тоді перед службами в справах дітей постає питання вилучення дитини з біологічної сім’ї.

Саме з метою забезпечення прав дитини, яка через скрутні життєві обставини тимчасово не може проживати разом із батьками, надання їй та її сім’ї послуг, спрямованих на повернення в сім’ю, в Україні створюють сім’ї патронатних вихователів. Це поняття для нас нове, але в багатьох країнах Європи та в США патронатні родини – вже звичний соціальний інститут.

Зі слів начальника відділу “Служба у справах дітей” департаменту гуманітарної політики Львівської міськради Ростислава Тимківа, на відміну від прийомної сім’ї, в якій дитина виховується до повноліття (або до 23 років, якщо навчається), патронатна родина – це тимчасова форма влаштування дитини, яка опинилася в складних життєвих обставинах. Коли виникає необхідність забрати дитину з сім’ї, її не відправляють одразу в притулок, де таких знедолених багато, а влаштовують у родину. Так вона переживає легшу травму: переїхати з однієї квартири в другу, хоч і до незнайомих людей, набагато легше, аніж потрапити в державну установу, де все за режимом, за графіком, плюс стереотипи – що таке “державна установа”.

Патронатна сім’я – це сім’я, в якій за згоди всіх її членів повнолітня особа, яка пройшла спеціальне навчання, виконує обов’язки патронатного вихователя на професійній основі.

Дитина в такій сім’ї перебуватиме не більш ніж три місяці. Тобто це може бути два місяці або три тижні, але не більше трьох місяців! Усе залежить від життєвих обставин біологічної сім’ї такої дитини. Якщо за ці три місяці дитина не повертається в свою сім’ю, до біологічних батьків, за рішенням комісії із захисту прав дитини цей термін може бути продовжений ще на три місяці. Себто крайній термін перебування дитини – шість місяців, але для цього потрібні серйозні підстави.

За цей час соціальні працівники працюватимуть з її рідною сім’єю. Коли сім’я вийшла з проблемної ситуації, дитина повертається в родину.

Під патронат може потрапити дитина з перших днів від народження до 18 років. Це може бути і дитина, яку мати покинула в пологовому будинку, і діти, які з різних причин потребують зміни обставин життя.

“Наприклад, дитина проживає з мамою, а та важко занедужала і не має родичів, які могли б опікуватися дитиною. В такому випадку сама мама чи будь-яка небайдужа людина може звернутися до нас. Тоді цю дитину передають на тимчасове перебування в патронатну родину. Так само, якщо трапилося якесь раптове нещастя: згоріла хата, стихійне лихо тощо.

Якщо це не якась раптова хвороба матері чи батька дитини, а залежність батьків від спиртного чи наркотиків, дитина, яка не отримує належного догляду і виховання, теж може бути поміщена в патронатну сім’ю.  Тоді, наприклад, тато-алкоголік перебуває на лікуванні, а мама приводить до ладу помешкання, яке внаслідок “гарного” життя стало непридатним для проживання. Тим часом дитина проживає в родині патронатного вихователя, ходить до школи (бажано в ту саму, що й раніше). Саме тому ми намагаємося створити в нашому місті мережу патронатних сімей, по кілька в кожному районі, щоб не було так, що доведеться або міняти школу, або возити дитину в інший кінець міста на навчання.

Але якщо за цей період, наприклад, батьки не виконують рекомендацій працівників центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, не йдуть на співпрацю, тобто не змінюються, тоді служба у справах дітей вирішує доцільність позбавлення їх батьківських прав та влаштування дитини в прийомну сім’ю”, – пояснює посадовець.

Однак у патронатній родині не можуть одночасно перебувати діти з різних сімей. Якщо ж у родині, яка потрапила в скрутні життєві обставини, є двоє чи більше дітей, то за згоди патронатного вихователя і за наявності умов (місця) їх можуть передати в одну патронатну сім’ю.

Патронатний вихователь разом із членами своєї сім’ї має забезпечити дитині базові потреби – їжу, одяг, житло, створити умови для навчання, фізичного та духовного розвитку, співпрацювати з батьками, іншими законними представниками дитини задля подолання складних життєвих обставин у межах та в спосіб, визначені органом опіки та піклування тощо.

“Перше завдання патронатного вихователя – заспокоїти дитину. Вона має відчути, що тут немає для неї загрози. Якщо вона заспокоїться, то можна говорити про її навчання і все інше. Головне, щоб дитина не зазнала психологічної травми. За цей період, коли дитина перебуватиме в патронатній сім’ї, вихователь спостерігатиме за нею (можуть виявитися речі, які раніше ніхто не зауважив). Може, дитина потребує додаткової медичної допомоги, може, потрібно провести якісь додаткові обстеження… Назагал на цей час ця людина має замінити їй тата і маму, ставитись до прийнятої під патронат дитини як до власної. Вихователь веде щоденник спостережень за дитиною, який передає до служби у справах дітей”, – розповідає Ростислав Тимків.

Патронатним вихователем може бути громадянин України, який має досвід виховання дитини, відповідні житлові умови для надання послуг з догляду, виховання та реабілітації дитини в своєму помешканні. Щодо досвіду виховання, то це може бути як успішне виховання власних дітей, так і педагогічний досвід.

Патронатним вихователем не може бути особа, зазначена в статті 212 Сімейного кодексу України (визнані недієздатними чи обмеженими в дієздатності, позбавлені батьківських прав, судимі, ті, що перебувають на обліку в психоневрологічному чи наркодиспансері, не мають постійного місця проживання тощо).

Важливо, що патронат – це професія, а отже, офіційне працевлаштування. Тому кандидат має бути безробітним або готовим звільнитися з роботи. Якщо, наприклад, чоловік готовий стати патронатним вихователем, то його дружина чи повнолітня дитина можуть бути його помічником. Щоб стати ним, потрібно передусім подати заявку до служби у справах дітей.

Зі слів Ростислава Тимківа, кожна заявка буде дуже ретельно розглянута, кандидат спершу пройде співбесіду, збере необхідний пакет документів, що серед іншого включає письмову згоду всіх членів родини, що з ним проживають, довідки про стан здоров’я та про несудимість як кандидата, так і решти членів родини, документ, що підтверджує право власності чи користування житлом тощо.

Опісля кандидат у патронатні вихователі разом зі своїм помічником пройдуть відповідне навчання, яке проводитимуть на базі Львівського обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. В процесі навчання також визначатимуть, чи можуть ці люди прийняти під патронат у свою сім’ю дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах, а по завершенні навчання кандидат отримає рекомендацію. На її підставі та всього наданого пакету документів прийматимуть рішення про укладання з ним договору про надання послуг патронатного вихователя.

“Хочу наголосити, що кандидатів у патронатні вихователі будуть дуже ретельно перевіряти. Головне маємо побачити мотивацію, чому людина хоче це робити і як вона собі це уявляє. Щоб це не стало способом заробляння грошей чи простої наживи за рахунок чиєїсь біди, бо то вже кримінальна відповідальність! Хочемо побачити виховний потенціал людини. Бо одна річ, коли влаштують до неї трирічну дитину, а зовсім інша – шістнадцятирічну чи двох відразу, наприклад, брата і сестру. Тому прописано, що має бути досвід виховання дітей. Того, що в когось є племінники, яких час до часу кандидат прові­дує і добре з ними ладить, замало. Звичайно, найкраще, щоб ця людина виховала власну дитину”, – веде далі посадовець.

Так само здійснюватимуть контроль за належним виконанням патронатними вихователями своїх обов’язків. Якщо людина спробує зловживати – це відразу виявлять!

“З одного боку, патронат – це складно, а з другого – якщо людина має добре серце, навички виховання власних дітей – це дуже легко. Бо це переважно одна дитина. Якщо людина має таке покликання, бажання допомогти, має розуміння психологічного підходу до дитини, щоб її почути, співпереживати їй, а не, як у армії, встановити рамки: це можна, це ні, туди не заходь, то така людина зможе і себе реалізувати, і багато доброго зробити. Ми ж зі свого боку гарантуємо підтримку та допомогу Центру соціальних служб. Тобто якщо виникли якісь питання, якась ситуація, в якій вони не знають, як повестися, то можуть зателефонувати соціальному працівникові, і він їм пояснить, як діяти в тому чи тому випадку”, – зазначив Ростислав Тимків.

Розмір грошового забезпечення для патронатного вихователя становить п’ять прожиткових мінімумів для працездатних осіб на місяць (нині це  8810 грн). Оплата здійснюється за кожен відпрацьований день включно із днями, передбаченими на перерву, коли дитина вибула із сім’ї (а це сім днів).

На дітей, влаштованих у сім’ю, виплачують допомогу на їх утримання, на продукти харчування, одяг, інші потреби.  Для дітей віком до шести років вона становить 2984 грн, а від 6 до 18 років – 3720 грн.

“Це не якась волонтерська робота. Це реальне працевлаштування із непоганою зарплатнею!” – наголошує Ростислав Тимків.

---