У будинку чи не кожного львів’янина, мабуть, є речі, які вийшли з моди, стали тісні чи, навпаки, заширокі або просто жодного разу не ношені. Їх, як то кажуть, і викинути шкода, і тримати нема де. Багато людей пропонують цей одяг друзям, виставляють у соцмережах, несуть у комісійні магазини з надією отримати за светр або черевики бодай кілька гривень. Але віддати одяг задарма та ще й тим, що його справді потребують, мабуть, один із найпростіших та найприємніших способів допомоги.

У Львові багато людей, які з певних причин не можуть купити собі обновку. Серед тих, що безплатно пропонують неімущим одяг, взуття та інші необхідні речі, є благодійний фонд “Християнський центр допомоги Анни-Марії”. Створило його лише рік тому подружжя Гупалів. Відтоді у приміщенні ЦУМу, що на вул. Княгині Ольги, 106, де облаштований склад організації, щодня кипить робота: одні речі приносять, інші їх забирають.

“Центр допомоги потребуючим ми створили в грудні 2016-го. Розуміли, що є багато людей, які через певні сімейні обставини, соціальні умови потребують нашої допомоги. Спочатку речі, які приносили друзі та знайомі, збирали у себе вдома, а далі розвозили чи роздавали потребуючим або вихованцям дитбудинків, – розповідає “Львівській Пошті” одна із засновниць благодійного фонду “Християнський центр допомоги Анни-Марії” Христина Гупало. – Згодом, коли зрозуміли, що речі вже ніде складати, бо їх були тонни, взялися за пошук приміщення. Спершу орендували приміщення площею 50 квадратних метрів, але й цього стало замало, тому розширилися до 150-ти”.

Христина Гупало закликає: якщо у когось є хороші речі – одяг, взуття, засоби гігієни, медикаменти, побутова хімія, посуд, постільна білизна, рушники, усе можна приносити їм! Серед найбільших потреб – продукти, а також чоловіче та дитяче взуття.

“Наша організація допомагає багатодітним сім’ям, одиноким матерям, інвалідам, дитбудинкам, кризовим центрам, центрам матері і дитини, будинкам для літніх людей, безхатькам, сім’ям учасників АТО, переселенцям і просто тим, що опинилися в скрутному становищі, – веде далі співрозмовниця “Львівської Пошти”. – Часто буває так, що допомоги потребують нормальні, повноцінні сім’ї, просто зараз у них певні тимчасові труднощі – хтось захворів, хтось залишився без роботи і так далі. Загалом за один день до нас по допомогу можуть прийти до 50-60 осіб”.

Нерідко тут допомагають дітям із зимовим взуттям, тим, що далі ходять у холодному осінньому, а дорослим – одягом. Христина Гупало пригадує, як одного разу прийшла бабуся, якій конче були потрібні теплі чоботи. Просто на очах волонтерів вона стала їх цілувати і щиро дякувати. “Якщо таке бачиш, то розумієш, що все це ми робимо недарма”, – каже жінка.

Окрім роботи складу і допомоги сім’ям, представники благодійників їздять у дитячі будинки, будинки для літніх людей, госпіси, психдиспансери, організовують різні свята та акції для дітей, тож запрошують долучатися до команди волонтерів і робити разом із ними ще більше добрих справ!

Але у фонді існують певні правила при отриманні речей: щоб скористатися допомогою, потрібно не лише самому прийти на склад, а й подати копії документів, що засвідчують особу, довідку про склад сім’ї, про те, що вона малозабезпечена, або довідку про хворобу – що вона справді є. “Ми ведемо чіткий облік, людина звертається, пише заяву про допомогу, надає відповідні документи, аж тоді складаємо акт прийому-передачі. Звісно, трапляються випадки, що людина не має жодного підтверджувального документа, але її хтось до нас скерував чи хтось про неї розповів. Таким людям також не відмовляємо в допомозі. А жителям інших міст і сіл України відправляємо допомогу поштою, також із дотриманням правил її надання”, – пояснює  Христина Гупало.

Зараз найбільші проблеми благодійної організації – мале приміщення і дефіцит кадрів. Принесені речі потрібно спочатку прийняти, потім посортувати, оцінити їхній стан, поскладати, аж тоді пропонувати потребуючим.

Допомога речами – це маленький відсоток справ, які подружжя Гупалів хоче робити. “Кожна людина має бути одягнена і нагодована. Ми не прагнемо просто спакувати людині речі і відпустити, залишивши наодинці з проблемами. Хочемо з’ясувати причину такого її стану чи біди, щоб допомогти подолати труднощі. Для цього в наших планах залучати до роботи психологів, юристів, різних консультантів. Але для цього потрібне більше приміщення, – веде далі співрозмовниця. – Велику надію покладаємо на місто, віримо, що воно допоможе вирішити це питання. Але наразі все на рівні обіцянок. Мріємо запустити проект “Соціальна комора”, навіть подавали його для участі в громадському бюджеті. Однак, на жаль, він не набрав достатньої кількості голосів, щоб отримати фінансування з бюджету міста… Хоча в міській раді одноголосно заявляють, що проект цей добрий, потрібний. Для такої справи уже навіть підшукали приміщення на Левандівці. Плануємо створити осередок благодійності у Львові – величезний соціальний центр. Наразі чекаємо відповіді, але рук не опускатимемо”.

---