Едуард Шеварднадзе, екс-президент Грузії,  про національну катастрофу, недолугих учнів і про те, чому жінка не стане президентом

Учора у Тбілісі протягом кількох годин тривало пікетування будівлі Громадського телебачення Грузії. Журналісти телеканалів, які працюють у телецентрі, були змушені потрапляти на роботу через живі "коридори ганьби", вибудувані з опозиціонерів, і клітки, що символізували тюремні камери. У результаті проблеми із входом у приміщення мали не тільки співробітники державного грузинського телеканалу, але й працівники інших ЗМІ, розташованих у будинку. Опозиція звинувачує Громадське телебачення у необ'єктивній оцінці подій у Тбілісі та обіцяє продовжувати акції протесту. Нагадаємо, що виступи опозиції почалися в грузинській столиці ще 9 квітня.

Представники приблизно півтора десятка партій вимагають відставки президента Міхаїла Саакашвілі. Кореспондент "Пошти" вирішив розпитати про ситуацію в Грузії колишнього главу держави Едуарда Шеварднадзе, який досі не залишається осторонь політичного життя держави.

- Отже, Едуарде Амвросі­йовичу, що робиться у Грузії? Як Ви дивитеся на те, що грузини хочуть позбутися того, хто змусив піти Вас?

- Якщо дуже коротко, то ситуація надто напружена, радше, близька до катастрофічної. Цьому сприяли події, які передували нинішньому дню. Особливо непокоять людей результати вторгнення наших військ до Цхінвалі. Через це територія Грузії окупована російською армією. Після окупації, після втручання європейських держав, зокрема президента Франції, більшість території звільнили, але Росія вирішила оголосити Абхазію та Південну Осетію незалежними державами. Ці землі не тільки формально, але й фактично стали незалежними. Ви знаєте, що насправді це споконвічні грузинські території. Цього ніхто не очікував. Я багатьом говорю, що з визнанням Абхазії та Південної Осетії Росія зробила величезну політичну помилку. Це маленькі регіони. Якщо Абхазія може бути незалежною, чому Чечня не може? Чи Дагестан, населення якого сягає 4,5 мільйона людей і який має вихід до Каспійського моря. Чи Інгушетія, чи Татарстан, на землях якого видобувають десятки мільйонів тонн нафти, чи Башкортостан і так далі? Росія створила прецедент, який не в інтересах самої федерації.

- Грузинська опозиція вже майже місяць влаштовує акції протесту. Ви підтримуєте її вимоги. Саакашвілі мусить піти?

- Я не маю особистих контактів ні з опозицією, ні з президентом. Мені здається, що президент у цій ситуації не має права залишатися на своїй посаді. Стільки було помилок, стільки злочинів, що він не має просто морального права бути президентом. Опозиція теж так вважає.

- Ви кажете про помилки, навіть злочини. Що маєте на увазі?

- По-перше, те, що я вже згадував: нам не потрібно було вводити війська у Цхінвалі, ми не знали, що там твориться. Ми знали, що там російських військ немає. А там насправді було кілька тисяч військових росіян. По-друге, так звані листопадові події, коли демонстрантів влада розігнала, багато постраждало і то дуже серйозно. По-третє, розгін телеканалу "Імеді", майже нічого не залишили - усе розгромили. Та й багато чого іншого. Я вже мовчу про безробіття, більшість людей існує без зарплат. Ситуація справді складна.

- Едуарде Амвросійовичу, сьогоднішні протести мають шанс закінчитися так, як це було у листопаді позаминулого року. Ви допускаєте силовий варіант вирішення протистояння?

- Цього виключати не можна. Я кілька разів публічно радив президентові піти у відставку. Це - найліпший вихід. Я навіть опирався на власний приклад. У листопаді 2003-го, після народних протестів, я без вагань пішов у відставку.

- Ще б пак. Усі пам'ятають фразу президента Шеварднадзе, коли його запитали журна­лісти, куди він планує піти? Ви тоді відповіли: "Я йду додому"...

- Було таке... Це було після нашої зустрічі із Саакашвілі та Жванією.

- Саакашвілі не заспокоївся після Вашої відставки. Пригадую, у Вас були навіть проблеми із оплатою комунальних послуг...

- Це дрібниці. Тоді вирішили, що раз президент добровільно пішов, йому варто залишити для проживання державну резиденцію, гарантувати йому безпеку. Цей охоронець відтоді залишився зі мною. Інколи навіть щось підказує, якісь речі.

- Ніколи не шкодували за цим кроком?

- Навпаки. До речі, це була не перша моя добровільна відставка. Коли я був міністром закордонних справ СРСР, ситуація так склалася, що я мусив піти. І пішов...

- Саакашвілі виглядає не таким поступливим...

- Є така думка, вона інколи лунає з уст опозиції, що він повинен призначити вибори президентські та парламентські. Він пройде у парламент. А замість нього безперечно прийдуть люди, які можуть керувати державою. Що означає зараз залишитися Саакашвілі при владі? Є велика ймовірність появи неприємностей, а можливо, проллється кров. Найстрашніше, якщо так станеться.

- Ви могли собі хоча б подумати, що після вас Грузія опиниться у такому становищі?

- Якщо ти політик, мусиш бути готовий до будь-яких варіантів. Після того, як до влади прийшли молоді люди, які виховувалися і формувалися як політичні діячі при мені, у мене не було жодних підстав їм не вірити. Але все вийшло навпаки. Я впевнений, що якби Жванія залишився живий (переконаний, що його убили), цих неприємностей не було б. Він був обережним, розумним і гнучким політиком.

- Побутує думка, що розкол у лавах лідерів Революції троянд відбувся по лінії різних політичних шкіл. Вашої - від Саакашвілі та Жванії - від Бурджанадзе. Це так?

- Та ні. Я повинен наголосити, що усі вони формувалися як політики при Шеварднадзе. Бурджанадзе і при мені була головою парламенту. Саакашвілі був депутатом, головою Тбіліської міської думи, міністром юстиції. Жванія - теж був головою парламенту. Ми усі працювали разом майже десять років.

- Чому ж так сталося, що після того, як усунули свого вчителя, учні розсварилися між собою?

- Так часто буває в політиці. Сьогодні людина має одну точку зору, а коли опиняється при владі, обіймає високу посаду, світогляд змінюється. У вас теж такі приклади є.

- Не сподіваюся прямої відповіді від дипломата з таким досвідом. І все ж, кого Ви бачите на чолі держави. Є такий політик в Грузії, який зможе виправити усе. Бурджанадзе?

- Ні, президентом Бурджанадзе не виберуть. Я це виключаю. У парламент вона може балотуватися, її можуть вибрати депутатом. Вона може працювати на керівних посадах, але президентом її не виберуть. Вона разом із Саакашвілі творила ті жахіття, про які я говорив.