Майже 28 мільярдів гривень становить обсяг протермінованих банківських кредитів за підсумками першого кварталу цього року

Банківське життя в країні, попри всі світові негаразди, ви­рує. Ба більше, фінансова система країни, яку політики, наближені до неї, люблять порівнювати із кровоносною (принаймні для економіки), не тільки засвідчила cпромож­ність протистояти кризі, а й зберегла функціональну здат­ність. Хоча й не без втрат, які до того ж спричинені не лише зовнішніми тенденціями.

Фінанси співають романси

Ми наважимося стверджувати, що властиво у фінансовому секторі, на відміну від виробничо-економічного, життя трохи пожвавилося. Словом, може видатися, що країна впевнено крокує шляхом загального оздоровлення банківського сектору. Тим паче, що на стан справ у фінансовому секторі прискіпливо кинула оком сама держава в особі  відповідних владних структур.

В очікуванні чергового валютного траншу від Міжнародного валютного фонду уряд підготував нечувану досі програму рекапіталізації провідних банків (принаймні тих, які цього потребують) загальною вартістю 44 млрд грн. Щоправда, лише на умовах входження держави в такі фінустанови із контрольним пакетом акцій: не викидати ж гроші на приватний вільний вітерець, який може занести їх невідь-куди, як минулого року.

Що казати - під невтомним керівництвом особисто прем'єра Кабмін зумів здолати спротив парламенту щодо ухвалення урядових антикризових законопроектів. Він просто обійшов парламентарів, вдавшись до урядових розпоряджень.

Словом, для отримання другої порції іноземних валютних ін'єкцій, які в основному пі­дуть на оздоровлення власне бан­ківської системи, уряд зробив усе, що міг. І навіть неможливе (читай - непотрібне). Бо економічний ефект від урядових нововведень, які мають забезпечити додаткові надходження до держбюджету, доволі сум­нівний. Але то до слова.

Відрадні новини не втомлюється повідомляти і головний фінансовий регулятор. У квітні на валютному ринку Україна зауважили диво: попит на іноземні грошові знаки впав! Натомість пропозиція має чітко окреслену тенденцію до невпинного зростання. Принаймні так вважають у Нацбанку.

Засвідчують це й відповідні цифри. Дефіцит валюти на ринку станом на 16  квітня зменшився до якихось 83,1 млн дол. проти 417,8 млн дол. у березні. Така ситуація, звісно, позитивно вплинула на курс готівкової гривні, який, з невеличкими відхиленнями, впевнено тримається біля позначки у 8 грн за "зелену" одиницю.

І комерційні банки відтепер пропонуватимуть для продажу більше "зелені", оскільки НБУ подав низку нормативних механізмів щодо банківських резервів, яка, за задумом, сприятиме саме такому розвитку ситуації. Як порахували в Нацбанку, вже найближчим часом на торги на міжбанківському валютному ринку виставлять до 3 млрд дол. Хоча самі банкіри наголошують, що масово позбуватися валютних запасів намірів не мають. Максимум, на що готові піти - це перекредитувати клієнтів із валютних позик у гривневі. Але й це вже добре.

Проте головний позитив - в іншому.

Соломинка для потопельників

У головних елементах внут­рішніх банківських негараздів - відтоку грошей з депозитних рахунків клієнтів та перспектив повернення кредитів - окреслилися позитивні зрушення. Майже удвічі зменшився відтік депозитів. У березні з них забрали 4,9 млрд грн проти 11,4 млрд у лютому. Отже, банки мають додатковий ресурс для фінансових маневрів. Зокрема, для реструктуризації боргів клієнтів.

Постанову НБУ про впровадження цієї процедури прийняли 5 лютого 2009 року, а її перші наслідки можна відчути вже. Завдяки впровадженню різноманітних програм, що полегшують позичальникам кредитне навантаження, банкам, за оцінками експертів, вдалося в середньому на 20% реструктуризувати кредитні портфелі. Враховуючи, що кредитів видано майже на 700 млрд грн, - сума чимала.

Немає особливої потреби зупинятися на умовах реструктуризації, у більшості випадків й справді привабливих для позичальника. Особливо враховуючи ту обставину, що борги повертати потрібно. Тим паче, кожен банк підходить до ситуації з урахуванням власних інтересів в кожному конкретному випадку. Зрештою, інформація про це відкрита і отримати її можна без проблем.

Та насторожує інше. Хоча постанова Нацбанку визначила часові терміни реструктуризації - до 1 січня 2011 року, у більшості банків запропоновані клієнтам програми цієї процедури обмежуються кінцем квітня - початком травня 2009 року.

Попри зиск від того насамперед для фі­нансових установ, які ці кредити видавали. Адже для чималої кількості позичальників повернути борги без цього справді важко. Й не тільки громадянам.

Щоправда,  є обнадійливі тен­денції й у цій неприємній борговій справі. Зазвичай, у банках, де запроваджене тимчасове державне адміністрування, на реструктуризацію боргів позичальникам йдуть з більшим бажанням. Навіть умови пропонують кращі. А оскільки подальшу рекапіталізацію банків передбачено вже за безпосередньої участі держави, у власності якої зосередиться контрольний пакет, є підстави сподіватися, що реструктуризація кредитних зобов'язань клієнтів триватиме й надалі. Хоча навряд чи варто гаяти час. Фінансова прірва, як відомо, найглибша - падати в неї можна все життя.