– Дуже важливо, аби щонайбільше людей довідалося, що рак – це хвороба, яку нині успішно лікують, яка не є вироком для чиєїсь доньки, мами, сестри, дружини, подруги. Зі встановленням діагнозу життя не закінчується, а навпаки, варто мислити позитивно і сприйняти це як початок зцілення, новий шанс. Проблема не в діагнозі, але саме він вказує, у чому вона полягає. А тому дає змогу її подолати. Зустріч із людьми, які побороли цю недугу, дає змогу зрозуміти, наскільки це саме хвороба, а не вирок. З мого досвіду, недовіра до офіційної медицини, самолікування за “інструкціями” з інтернету, звернення до різного роду цілителів – найгірше, що може бути, що стосується раку молочної залози. Це проблема тільки медичного аспекту! На жаль, звернення до нетрадиційних методів має наслідком занедбані форми раку, коли ми же не можемо допомогти… Чомусь так склалося, що будь-яку проблему наші люди намагаються “вигріти”: прикладають капустяне листя з медом чи якимсь іншим чином. Щодо молочної залози, то це справді “пригріти змію на грудях”, бо створюється парниковий ефект для пухлини, яка починає швидко рости, ділитися і має тенденцію до метастазування, до поширення лімфатичною системою на різні органи. Тобто за короткий час можна довести пухлину від ранньої стадії до четвертої! Тож потрібно щороку ходити на профілактичні огляди, а за найменшої підозри щонайшвидше звертатися до лікаря. До 45 років хоча б раз на рік належить пройти УЗД, після 45-ти – робити мамографію. Це методи, які дають можливість вчасно виявити не тільки саму хворобу, а й передпухлинний стан. Близьким треба навчитися підтримувати жінку, яка зіткнулася з такою проблемою, у жодному разі не відвертатися! Це може спровокувати такий сильний депресивний стан, при якому, навіть вилікувавши хворобу, можна втратити людину, якщо від неї відвернулися близькі, особливо зважаючи на те, що може постати питання втрати органу привабливості. Дуже важливою є й підтримка партнера, з яким жінка сподівалася прожити все життя. Дуже тішуся, що в нас на Львівщині так практично підійшли до питання онкопревенції. Це можливість раннього виявлення хвороби і лікування її тільки хірургічним методом. То найдешевший метод, який дає змогу цілковито позбутися цієї недуги! Якщо є можливість вчасно виявити і оперувати, то можна вилікуватися, уникнувши дорогого лікування – гормонотерапії, хіміотерапії, особливо таргетної терапії. Тому якщо є можливість позбутися недуги лише за допомоги оперативного втручання – це ідеальний варіант. Причиною такого поширення канцерофобії, коли слова “Броньова”, “Гашека”, “онкоцентр” дуже страшні, а саме скерування на обстеження до нас є важким психологічним ударом, має за причину те, що ми дуже мало знаємо про те, що рак виліковний! Треба позбутися стереотипу, що рак – це кінець, що ти віддаси усе, але намарне. Тому ми, лікарі-онкологи, дуже тішимося з таких заходів. Не треба боятися. Це хвороба, яка потребує часом дуже складного і тривалого лікування, але її можна приборкати. Тому боятися лікарні не потрібно, треба тішитися, що ця лікарня є однією з кращих в Україні. Вона добре оснащена. Зараз завдяки коштам Світового банку ми маємо новітні методи обстеження: два комп’ютерні томографи, МРТ, чотири апарати УЗД, два мамографи, сучасну рентген-установку. І всі ці обстеження безкоштовні! У нашому онкоцентрі діє єдине в Західній Україні відділення, яке займається виключно проблемою раку молочної залози. Тому раджу у випадку найменшої підозри звертатися в поліклінічне відділення нашого онкоцентру, звідки вас скерують до нас. Важливо, аби люди знали, що є можливість обстежитися безкоштовно! В наш час це дуже важливо. Якщо завдяки цій акції кілька жінок пройдуть обстеження – це вже буде велике досягнення. Тож я хотів би, щоб цю виставку відвідали щонайбільше людей, передусім ті, кому поставили діагноз – рак, щоб вони набралися сили духа. Бо тут витає цей дух перемоги над хворобою. Не всі вже одужали, але навчилися жити попри все, перемогли хворобу тим, що не скорилися їй. Також прошу прийти сюди тих, чиї близькі перебувають у боротьбі з недугою, адже бути поруч у такий час нелегко, усіх тих, що мають змогу підтримати цих жінок, які не тільки щодня борються з хворобою, а й допомагають іншим робити це!