Учені та психологи  запевняють: діти, які ростуть вдома разом із тваринкою, зокрема котом чи кішкою, хворіють рідше, аніж ті, в яких нема хатніх улюбленців. Ба більше, коти і кішки дають сильну емоційну підтримку тим, що з ними спілкуються, навіть можуть стати “ліками” від багатьох недуг. Але коли в родині народжується немовля, постає питання – як ужитися кішці і дитині.

Цю тему нещодавно стали широко обговорювати і в соцмережах. Львів’яни розповідають, що у когось така “адаптація” минала успішно, а в когось супроводжувалася певними проблемами. Ось, наприклад, львів’янка Олена розповідає, що до появи доньки вона прожила з кішкою 11 років. А далі сталося щось дивне: кицька почала нападати на неї, кусати, дряпати, стрибати, коли жінка спала. Дитину повністю ігнорувала, показово обходила. Три місяці сім’я це терпіла, а потім відвезла тварину до батьків. “Я не плакала так ніколи в житті, це був страшний час і жахливий досвід. Ніколи не думала, що так буде. Кицька почала знову підпускати мене до себе, коли доньці Елі було півтора року. Згодом почала вилазити сама на руки. Вже три роки ми живемо окремо, а я досі страшенно сумую за нею”, – розповідає Олена.

Справді, зі слів ветеринара Василя Рака, часто буває так, що поява дитини в домі може викликати в домашніх тварин – котів і псів – певну неприязнь. Причина проста – через те, що увага господарів різко переключається на дитину, тварина почувається непотрібною.

Ветеринари кажуть, що дитина і кішка повинні “познайомитися” ще до того, як дитину привезуть з пологового. Адже поява немовляти може налякати тварину, спантеличити.

Зокрема, для початку можна дозволити кішці чи котові побувати в кімнаті, яку батьки приготували для малюка. Нехай тварина обнюхає ліжечко, дитячі речі, але не залазить всередину ліжечка – для неї це заборонена територія.

Також можна принести з пологового речі, які зберігають запах дитини. Тварина їх обнюхає, і це допоможе їй звикнути до запаху дитини ще до її появи в домі. Тоді й немовля вона сприйматиме як щось уже знайоме.

Чималу роль відіграють і звуки. Кішки і коти люблять звичну обстановку і не терплять змін. Тому раптова поява безлічі нових звуків – від брязкалець до звукових іграшок над ліжечком – може налякати тварину, змусити нервувати. Це стосується й дитячого плачу. “Якщо господарі бачать, що кицька чи кіт нервує, треба погладити тварину, заспокоїти, – каже Василь Рак. – Але в жодному разі не сварити, не проганяти. Господарі, які це роблять, потім приносять до ветеринарних клінік своїх улюбленців і нарікають, що ті раптово здичавіли. Проте на все є свої причини”.

А ось терапевт Оксана Рильська наголошує, що незалежно від того, кішка в домі чи собака, не варто забувати, що це насамперед – тварина. А тому батькам варто бути пильними і стежити за тим, щоби домашні улюбленці не завдали шкоди малюкові. “Вони можуть стрибнути на дитину і сильно її налякати, можуть лизнути, торкнутися лапою, подряпати. Не раджу взагалі залишати кішку чи кота з дитинкою, принаймні доти, поки вони не звикнуть одне до одного, – каже медик. – Без уваги не повинно залишатися й те, що котяча шерсть є сильним алергеном”.

Також, зі слів терапевта, господарям варто подбати і про здоров’я кота чи кішки. Вони можуть бути джерелами хвороб, які передаються людям. “Покажіть кішку ветеринару, зробіть їй усі необхідні щеплення, за необхідності виведіть глисти і блохи”, – радить лікар.

Василь Рак каже, що львів’яни своїх чотирилапих дуже люблять, тому часто приводять кішок і котів у ветклініки й тоді, коли в домі має з’явитися немовля. “Котів приводять каструвати, а кішок стерилізувати. Після цього вони стають слухнянішими, лагіднішими, але не менш грайливими та активними”, – запевняє він.