Християни різних гілок і напрямів християнства від початку розколу у Вселенській Церкві стурбовані браком єдності між ними. І нині щораз гостріше постає питання, як досягти єдності та сповнити заповіт Христа – щоб усі були одно. Працюють численні богословські комісії, ініціативи “згори” і “знизу”. Однак для пересічних християн, які глибоко не вникають у догми і приписи, нині часто є незрозумілим такий поділ світового християнства.

Про те, які перспективи екуменічного діалогу і взаємного порозуміння, говорили під час семінару Українського християнського академічного товариства “Єдність християн України – новий формат”, який відбувся у рамках Х Екуменічного соціального тижня, що цими днями триває у Львові.

Особливу нагоду застановитися на питанням єдності християн нам пропонують дві знаменні дати, які невдовзі відзначатимемо. Перша з них припадає на 2025 рік, коли святкуватимемо 1700-ліття Першого Вселенського собору в Нікеї. А друга ще величніша – 2000 років смерті та воскресіння Христа у 2033-ому. Щоправда, поки ще тривають дискусії щодо року відзначення, адже відомо, що початок нашого літочислення не збігається з роком народження Христа. Згідно з історичними свідченнями, Ісус народився на три роки раніше, аніж прийнято вважати. Тож і Його страта у 33-річному віці відбулася в 30 році за нашим літочисленням. Проте представники різних Церков не бачать у цьому перепон чи проблем, адже Воскресіння Христове ми святкуємо кожної неділі, і ідея святкування полягає не в якійсь конкретній даті, а передусім у приготуванні до неї, в духовному її пережитті.

Зокрема, ректор Відкритого православного університету святої Софії-Премудрості отець Георгій Коваленко зазначив, що потрібно єднатися не так навколо ідеї самої дати спільного святкування, як довкола єдності в Христі. А для того треба ставати відкритішими одні до одних, пізнавати та поважати традиції співбратів у вірі. І те, що наразі ми святкуємо наші найголовніші свята в різні дні, має чимало позитивів.

Священик поділився своїм досвідом організації Open Cristmas – вже традиційного святкування Різдва за григоріанським календарем для гостей України та її столиці, що включає низку заходів. Ідея цього святкування полягала в тому, аби бути гостинними господарями і створити свято для тих, що з певних обставин святкують Різдво в Україні. Але водночас це таке святкування дало змогу відчути себе долученим до вселенського святкування. І те, що за нашим традиційним календарем ще тривав піст, не стало на заваді святкуванню, а навпаки, допомогло перейнятися духом свята, зосередитися на таїнстві, а не на застолинах, не на споживанні їжі. Натомість святкування в один день більше зосереджує нас на власній традиції.

На думку отця Георгія, звичайно, було б дуже добре, якби християни домовилися про один спільний день ювілейного святкування Воскресіння Христового, бо за існуючими пасхаліями у 2033 році християни Сходу і Заходу святкуватимуть Пасху в різні дні. Але навіть якщо цього не станеться, маємо відвідати один одного в той день, коли кожен із нас святкуватиме Воскресіння. Та не потрібно чекати, що хтось організує святкування Пасхи в один день, бо не дата нас об’єднує, а наша віра в Христа Воскреслого, прагнення бути в єдності, поважати один одного та наші традиції! І є гарний шанс використати ці 15 років, які маємо до цієї дати, щоб відкривати і пізнавати наших співбратів у вірі. Бо не так важлива дата, як наша віра і наше серце, сповнене справді братньої любові.