Грошей завжди не вистачає. Кожен старається знайти додатковий заробіток. Хтось хоче працювати на одному підприємстві, а на іншому – у вільний від основної роботи час, а хтось воліє виконати замовлення  і  отримати за це гроші. То що ж таке робота за сумісництвом? Які права на роботу і відпочинок у таких працівників? Відповіді на ці та інші запитання “Львівська Пошта” дізнавалась у начальника відділу з питань додержання законодавства застрахованих осіб, працевлаштування інвалідів, з питань дитячої праці та інших нормативно-правових актів Головного управління Держпраці у Львівській області Любові Лєсної.

З її слів, працівники, окрім основної роботи, можуть працювати за сумісництвом.  Їм гарантовані законодавством та колективним договором ті ж самі права, що їх мають і основні працівники. Це може бути робота як за внутрішнім, так і за зовнішнім сумісництвом. Якщо працівник працює на тому самому підприємстві та виконує іншу регулярно оплачувану роботу у вільний від основної роботи час, то таке сумісництво називають внутрішнім, а якщо він уклав трудовий договір з іншим роботодавцем, то в такому разі це буде зовнішнє сумісництво.

Слід розрізняти поняття “внутрішнє сумісництво” від “суміщення”. Тобто, людина під час основної роботи паралельно виконує роботу за відсутнього працівника і їй за це доплачують – суміщення. Наприклад, основна робота з 09.00 до 18.00 і в той самий час працівник виконує додаткову роботу і отримує за це додаткові гроші. У табелі обліку робочого часу робота за суміщенням професій (посад) не відображається, а для нарахування доплати за суміщення достатньо виданого наказу.

“Проте варто пам’ятати, що працювати за сумісництвом може тільки працівник, в якого є основне місце роботи (тобто місце роботи, де зберігається його трудова книжка)”, – наголошує Любов Лєсна.

Робота працівника за сумісництвом (як зовнішнім, так і внутрішнім) оформляється наказом на підставі заяви працівника. Працівника ознайомлюють письмово з наказом, в якому зазначено графік роботи, його обов’язки та повноваження, та коли він має приступити до їх виконання.

Договір за сумісництвом може бути як строковим, так і безстроковим.

“Безстрокові договори можуть укладатися, якщо в штатному розписі є вільна посада, яку може обіймати сумісник. А якщо працівнику надають роботу за сумісництвом на час декретної відпустки основного працівника, то в такому разі укладається договір на певний термін. Строкові договори укладаються також, якщо є необхідність виконання роботи, на час довготривалої відсутності працівника,  наприклад, хтось перебуває на  лікуванні чотири місяці, і зрозуміло, що можна надати сумісництво людині, яка буде виконувати роботу тимчасово непрацездатного працівника. Якщо підприємство має в штатному розписі 0,5 ставки, зрозуміло, що не кожен хоче працювати за основним місцем роботи на півставки, то в такому випадку роботодавець може укласти строковий договір з двома (по 0,25 ставки) або одним працівником на 0,5 ставки”, – роз’яснює фахівець.

При оформленні трудових відносин роботодавець зобов’язаний повідомити Державну фіскальну службу про прийняття зовнішнього сумісника на роботу. Якщо це внутрішній сумісник, то ясна річ, що він не є новим працівником цього підприємства, достатньо оформити трудовий договір з таким працівником.

Зі слів співрозмовниці, законодавством передбачено, що людина може працювати не більше 12 годин в день. Тобто, крім основного місця роботи, якщо працівник там працює на повну ставку, за сумісництвом він може працювати на 0,5 ставки. Наприклад, якщо основне робоче місце 8 годин, то за сумісництвом можна працювати не більше 4 годин в день.

Може бути і таке, що за основним місцем роботи працівник працює на 0,5 ставки, а за сумісництвом на 0,75. Відповідно працівника табелюють за основним місцем роботи і на роботі за сумісництвом. В табелі зазначається час основної роботи працівника та роботи за сумісництвом.

Якщо є виробнича необхідність і сумісник виходить на роботу у свій вихідний, то в такому разі видається відповідний наказ і на основі цього здійснюється оплата в подвійному розмірі або призначається інший вихідний день.

“Я б хотіла звернути увагу на те, що стосується оплати праці, – каже Любов Лєсна. – На сьогодні визначено розмір мінімальної заробітної плати за виконану місячну норму не менше 3200 гривень. Щодо внутрішнього “суміщення”, то така робота входить в розмір мінімальної заробітної плати. Що стосується сумісництва, то така робота не входить в розмір мінімальної зарплати (3200 гривень). Тож якщо працівник за основним місцем отримує 3200 гривень, то і за другу роботу (сумісництво) теж повинні нараховувати заробітну плату, виходячи з 3200 гривень. Отож, якщо працівник виконує роботу на 1,5 ставки, то за таку роботу йому мають нарахувати не менше як 4800 гривень”.

Державні службовці не мають права працювати за сумісництвом. Керівники державних підприємств, установ, організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів державних підприємств, установ, організацій (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники не мають права працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності),  а також інші категорії, визначені законодавством.

Однак закон дозволяє їм виконувати роботи, які не вважаються сумісництвом. Зокрема це літературна робота, в тому числі редагування, переклад та рецензування, яка оплачується з фонду авторського гонорару, педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 годин на рік. А також виконання обов’язків медичних консультантів установ охорони здоров’я в обсязі не більш як 12 годин на місяць з разовою оплатою праці, керівництво аспірантами в науково-дослідних установах і вищих навчальних закладах з оплатою їх в розрахунку 50 годин на рік за керівництво кожним аспірантом та деякі інші категорії.

“Внутрішні та зовнішні сумісники мають такі самі права на відпустку як і основні працівники. Тобто, відпустка їм надається на загальних підставах, – наголошує Любов Лєсна. – Деякі нюанси можуть виникати щодо щорічної відпустки в тому разі, коли відпустка за основним місцем роботи довша, ніж відпустка за сумісництвом. В такому випадку працівникові, за його бажанням, надається відпустка без збереження заробітної плати на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи відповідно до ст. 25 ЗУ “Про відпустки”.  Наприклад, працівникові за основним місцем роботи передбачена відпустка 30 календарних днів, а на роботі за сумісництвом передбачена відпустка лише 24 календарних дні. В такому разі внутрішній сумісник, використовуючи відпустку повної тривалості за основним місцем роботи, при одночасному використанні відпустки за сумісництвом, може написати заяву на відпустку без збереження заробітної плати на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи”.

Зовнішнім сумісникам на їх бажання може надаватися щорічна відпустка окремо від основної або одночасно. Також сумісники мають право на додаткові відпустки у зв’язку з навчанням.

Допомога з тимчасової непрацездатності (лікарняне) також виплачується як внутрішнім, так зовнішнім сумісникам. Для підтвердження факту непрацездатності зовнішнім сумісникам необхідно надати копію лікарняного листка, завірену відповідним чином. “Наприклад, якщо працівник перебував на лікарняному і отримав листок непрацездатності, то за основним місцем роботи він має принести його оригінал, а на роботі за сумісництвом подати копію, щоб підтвердити факт неявки на роботу”, – пояснює фахівець.

Трудовий договір із сумісником припиняється з тих самих підстав, що і з основним працівником, проте договір може бути розірваний, якщо на займану ним посаду претендує працівник, для якого ця робота буде основною. У цьому випадку роботодавець за два тижні до розірвання договору повинен письмово попередити працівника. Якщо закінчується термін строкової угоди, то  роботодавець звільняє працівника, виплачує заробітну плату та  компенсацію за невикористані дні відпустки. Якщо працедавець і працівник бажають працювати після закінчення трудового договору, то вони можуть укласти новий договір на певний термін.

“Варто зазначити, що не можна звільнити вагітну жінку-сумісника в разі укладення з нею договору на невизначений термін, навіть якщо на її місце претендує основний працівник. Якщо ж укладено строковий договір, термін дії якого припадає на час відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, то роботодавець зобов’язаний продовжити термін його дії до завершення цієї відпустки. Підставою для такої відпустки є не лише заява працівниці, а й листок непрацездатності. Оплата такої відпустки здійснюється як за основним місцем праці, так і за сумісництвом”, – наголошує Любов Лєсна.