Право на відпочинок
Коли і на скільки можна піти у відпустку, чи можна її поділити на частини та що робити, якщо роботодавець не відпускає у відпустку
Літо закінчилось, хтось уже побував у відпустці, а комусь не вдалося відпочити з різних причин. Тож коли і на скільки можна піти у відпустку впродовж року? Чи можна ділити відпустку на частини? Що робити, якщо роботодавець не надає відпустку або не виплачує матеріальної компенсації? Відповіді на ці та інші запитання «Львівська Пошта» дізнавалася в начальника відділу з питань додержання законодавства застрахованих осіб, працевлаштування інвалідів, з питань дитячої праці та інших нормативно-правових актів Головного управління Держпраці у Львівській області Любові Лєсної.
Хто і коли може піти у відпустку
Порядок надання щорічних відпусток регулюється Кодексом законів про працю України та Законом України «Про відпустки». В перший рік роботи працівники мають право на відпустку, відпрацювавши в певній установі, підприємстві півроку. А окремі категорії можуть піти у відпустку й раніше. Зокрема, це особи віком до 18 років; жінки перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї; працівники з інвалідністю; чоловіки, дружини яких перебувають у відпустці в зв’язку з вагітністю та пологами; жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю; сумісники, які планують одночасно піти у відпустку за основним та додатковим місцем роботи, а також інші категорії працівників, зазначених у законодавстві та колективних договорах.
На другий та наступні роки роботи працівники йдуть у відпустку відповідно до графіків, які складають на підприємстві з урахуванням як побажань працівників, так і відповідних вимог. Зокрема, жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років, надається відпустка переважно в літній період, тобто в зручний для них час, а також одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які виховують одну або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків; жінкам перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після декретної відпустки.
Окрім особистих інтересів працівників, враховуються й потреби виробництва. Якщо в школах учителі йдуть у відпустку влітку, то на підприємствах рівномірно розподіляють кількість працівників, враховуючи напруженість виробничого процесу та можливість заміни працівника на час його відпустки іншим спеціалістом.
Відповідно до затвердженого графіка відпусток роботодавець зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату відпустки не пізніше, аніж за два тижні до настання відпустки.
Заробітну плату за час щорічної відпустки (відпускні) працівникові виплачують не пізніше, аніж за три дні до початку відпустки.
А ось особи, які виконують роботу (надають послуги) за цивільно-правовим договором (договір підряду), на щорічну відпустку претендувати не можуть, бо відносини з ними регулює не трудове, а цивільне законодавство.
Тривалість щорічної відпустки
Щорічна основна відпустка не може бути коротшою, аніж 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік (відлік розпочинається з дня (дати) укладення трудового договору між працівником та роботодавцем).
Деякі категорії працівників мають право на відпустку більшої тривалості. Зокрема, особи віком до 18 років, яким відпустка надається на 31 календарний день; інвалідам I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів; інвалідам III групи – 26 календарних днів та деякі інші.
Окрім основних щорічних відпусток, є ще й додаткові оплачувані відпустки. Такі відпустки надають за роботу в шкідливих умовах праці, особливий характер праці та за інших умов. Наприклад, основна відпустка працівника – 24 календарні дні, а за ненормований робочий день – 7 календарних днів. Такий працівник має право на відпустку тривалістю 31 календарний день.
На додаткову оплачувану відпустку мають право й жінки, які працюють і мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю. Таку відпустку надають одинокій матері, батькові, який виховує дитину без матері (у тому числі в разі тривалого перебування матері у лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку (чи одному з прийомних батьків) або яка усиновила дитину. Ці категорії працівників мають право, окрім щорічної відпустки, взяти додатково 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів. Наприклад, мама виховує двох дітей віком до 15 років і дитину з інвалідністю. В такому разі вона має додаткову відпустку 17 календарних днів. Щоб отримати таку відпустку, потрібно звернутися із заявою до керівника.
Відпустка на навчання
Працівники, які успішно навчаються у вишах і працюють, ідуть у додаткову оплачувану відпустку на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків, іспитів тощо. Порядок, тривалість та надання таких відпусток залежить від рівня акредитації навчального закладу, курсу та форми навчання. На час навчальної відпустки зберігається робоче місце та середня заробітна плата.
Для того, щоб отримати відпустку на час сесії, потрібно в письмовій формі повідомити керівника не пізніше, аніж за два тижні до початку навчальної відпустки, а також додати до заяви довідку-виклик. У разі неуспішного складання іспитів, заліків така відпустка не оплачується. В такому випадку можна використати щорічну відпустку для додаткової сесії, якщо ж такої можливості немає, то доведеться піти у відпустку без збереження заробітної плати.
Для написання та підготовки дипломних робіт також передбачене право на оплачувану відпустку. Тим, що навчаються у виші за вечірньою та заочною формами навчання першого та другого рівнів акредитації, надається додаткова відпустка на два місяці. Працівникам, які навчаються в закладах третього і четвертого рівнів акредитації – чотири місяці.
Усю відразу чи частинами або грішми
Щорічну відпустку можна ділити на частини за умови, що основна частина становитиме не менш ніж 14 календарних днів. Якщо працівник виявив таке бажання, то має це узгодити з керівником.
Також працівник може не використовувати всі дні щорічної відпустки, а звернутися до керівника із заявою про матеріальну компенсацію за них. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менш ніж 24 календарні дні.
У разі необхідності працівник також може перенести щорічну відпустку на інший період, але повинен узгодити це з роботодавцем. Для цього потрібно звернутися до керівника і повідомити його в письмовій формі про внесення змін у графік відпусток.
Буває так, що працівник захворів під час щорічної відпустки, тоді йому така відпустка продовжується або за згодою сторін переноситься на інший період. Однак якщо під час відпустки доводиться доглядати хвору дитину, то відпустка не продовжується.
Якщо щорічна відпустка збігається з відпусткою у зв’язку з навчанням, то її можна перенести на інший період або продовжити. На бажання працівника у разі необхідності щорічну відпустку можна приєднати до навчальної відпустки на час сесії.
Якщо відпустка випадає на святкові та неробочі дні, в такому випадку вона продовжується на відповідну кількість днів.
Відпустка може бути перенесена або продовжена на інший період у разі відкликання працівника з відпустки (закон допускає таку можливість), але тільки за згодою працівника. Якщо працівник не погоджується вийти на роботу, то він не порушує закон, оскільки офіційно перебуває у відпустці.
Коли права порушені
Законодавством забороняється ненадання відпусток повної тривалості впродовж двох і більше років поспіль. За це законодавством передбачена дисциплінарна, адміністративна або кримінальна відповідальність роботодавця.
Варто зазначити, що при звільненні працівника роботодавець зобов’язаний виплатити йому заробітну плату і компенсацію за всі дні невикористаних відпусток у день звільнення! Відпускні в такому разі нараховують, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю звільнення. Тому працедавцеві також не вигідно невчасно надавати відпустки.
Якщо працівник звернувся із заявою про надання відпустки відповідно до графіка, то роботодавець зобов’язаний надати йому відпустку. У випадку відмови роботодавця надавати відпустку працівник має право звернутися зі скаргою в Головне управління Держпраці у Львівській області і повідомити про порушення для вжиття передбачених чинним законодавством заходів реагування.
У разі невиплати компенсації за час невикористаної відпустки при звільненні роботодавець порушує законодавство. З метою стягнення належних коштів працівник може звернутися до суду та при цьому вимагати від роботодавця ще й середній заробіток за весь час затримки виплати розрахункових коштів з дня звільнення по день фактичного розрахунку.
Кому належиться матеріальна допомога на оздоровлення
Певні категорії працівників бюджетних установ мають право на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі не менше одного посадового окладу. Така допомога надається працівникові при наданні щорічної відпустки, частина якої становить не менш ніж 14 календарних днів. Щодо підприємств приватних форм власності, то таку матеріальну допомогу виплачують у випадку, якщо це передбачене положенням про оплату праці, в колективному чи трудовому договорах.
У Головному управлінні Держпраці у Львівській області працює громадська приймальня за адресою: м. Львів, вул. Валова, 31, каб. 207 (2 поверх).
Тут можна отримати консультації з питань законодавства про працю, повідомити про порушення роботодавцем прав, а також подати письмове звернення і отримати відповідь у зазначені законодавством терміни.
Графік роботи громадської приймальні: понеділок – четвер – 9.00 – 18.00;
п’ятниця – 9.00 – 16.45. Обідня перерва з 13.00 до 13.45.
В громадську приймальню можна звертатись за тел. (032) 235-48-42.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
