Мамусю, дай грошей, я вже великий!

Як навчити дітей розпоряджатися кишеньковими грішми – не складати їх безцільно і не витрачати всі одразу. Поради психолога щодо основ фінансової грамотності

Питання кишенькових грошей – одне з найгостріших у стосунках батьків і дітей. Чи потрібні вони дітям? Скільки давати на їх особисті витрати? Як виховати в дитини відповідальне ставлення до грошей і де та межа, яку не варто переступати батькам?
Більшість батьків не знають, як “правильно” і скільки давати кишенькових грошей дітям або ж узагалі переконані, що вони їм не потрібні, бо й так купують усе, що ті просять. А от психологи стверджують, що кишенькові гроші дітям потрібні і що основ фінансової грамотності потрібно навчати з раннього дитинства! При цьому просять пам’ятати просту істину: псують дітей не гроші, а невміння батьків навчити ними розпоряджатися. То де ж правда?

На булочку – і не більше?!

Думки батьків щодо наявності кишенькових грошей у дітей багато в чому розходяться. Приміром, Олена Збруч своєму синові – першокласнику Сашкові кишенькових грошей не дає і ще не скоро це робитиме, бо вважає, що поки він ще малий, усе необхідне вона йому купить сама. Жінка певна: якщо дитині регулярно давати кишенькові, нехай навіть найменші суми, то вона поступово стане вередливою, розпещеною і витрачатиме їх на непотріб. “Кишенькові гроші створюють умови для зайвих спокус!” – наголошує жінка.
Тільки гроші на обід своїй восьмирічній доньці дає Оксана Климко. “Якщо на чомусь вона заощадить, то купить собі ще якусь булочку або солодощі, а якщо зекономити не вийде, то все інше куплю їй я. Сама вона грішми не розпоряджається”, – запевняє жінка.
Навчати фінансової грамотності потрібно змалку – приблизно з п’яти років
А ось Тетяна Гринько своїй десятирічній доньці Ірині кишенькові дає. Ця сума стала – десять гривень на день. Зі слів жінки, так дитина почувається повноцінною особистістю, адже у всіх навколо є гроші: у мами, тата, старшого брата, однокласників. “Кишенькові гроші Ірині ми даємо вже не перший рік. Спочатку це не було щодня, а лише раз на тиждень. Тепер, коли її потреби трохи збільшилися – то булочку у школі купити, то щось скопіювати – почали давати щодня або один раз, але на цілий тиждень. Знаю, що частину грошей вона витрачає, а частину кладе до скарбнички, – пояснює Тетяна. – Вважаю, що гроші навчать її самостійності та відповідальності щодо розрахунку свого бюджету. А якщо вона й наробить помилок, то під батьківським наглядом і з малими втратами. Коли ж навчиться передбачати наслідки своїх вчинків, то не стане ризикувати в дорослому житті”.
Співрозмовниця вважає, якщо кишенькових грошей дітям такого віку не давати, вони їх все одно випрошуватимуть і цим тільки нервуватимуть батьків. Або у них взагалі може розвинутися заздрість до інших, жадібність, переоцінювання влади грошей. Не виключені спочатку дрібні, а потім більші крадіжки.

Сто разів подумай… 

Фахівці запевняють, що розповідати малечі про гроші потрібно з п’ятирічного віку, а то й раніше, коли син чи донька вже чітко усвідомлюють, що речі купують за гроші. Зрозуміло, що в п’ять років необов’язково знати, скільки батьки заробляють і скільки грошей на їхньому рахунку в банку. Але діти мають, наприклад, розуміти, що гроші не з’являються самі по собі – їх заробляють і що банкомат видає гроші не просто так, а тому, що раніше батьки поклали їх на банківський рахунок. Після шести років діти вже повин­ні знати, що гроші потрібні для придбання якогось товару, і розуміти різницю між грошовими одиницями. А ось десятирічна дитина повинна знати, що таке валюта, кредит, відсотки, інфляція, податки, для чого працюють банки і які бувають види доходів.
Крім того, діти повинні усвідомлювати, що не всі речі можна купити відразу, і чому частину грошей належить відкладати. Важливо розповісти і про те, як і коли необхідно витрачати гроші, що потрібно купувати, а що ні. Таким чином закладається фундамент розумного поводження з грішми, а також уже з дитинства формуються фінансові навички.
А ось питання, скільки давати кишенькових грошей дитині, залежить і від віку, і від фінансової спроможності сім’ї, і від можливих витрат дитини (доїзд, харчування тощо). Скільки б їх не було, контроль батьків повинен бути!
Отож, давати дитині кишенькові гроші можна, якщо:
* Вона чітко знає, навіщо вони їй потрібні, і може досить виразно відповісти, на що вона їх витрачає.
* Вона розуміє проблеми батьків і знає, що гроші потрібно заробляти і що це чимала праця.
* Вона може ходити до магазину і здійснювати там хоча б невеликі покупки.
Дитина не доросла до кишенькових грошей, якщо:
* Вона не зовсім добре уявляє, де працюють батьки, що таке зарплата і звідки вона береться. Причому така наївність буває не лише в дітей забезпечених батьків, які не знають рахунку грошам. Такими ж інфантильними можуть бути й ті діти, чиї батьки заробляють украй мало, але щосили стараються, щоби їхні діти цього не помічали.
* Вона не вміє відмовлятися від дрібних бажань заради високої мети, тобто збирати гроші на якусь велику покупку, не дотримує своїх обіцянок та інколи любить прибрехати. Тут кишенькові гроші можуть лише нашкодити.
* Вона розпещена, не дослухається до порад батьків, часто обманює і не визнає батьківського авторитету.

Марія Гавірко, дитячий психолог:
– Кишенькові гроші дітям давати потрібно! Але тільки тоді, коли вони розуміють їх цінність. А ось навчати фінансової грамотності потрібно змалку – приблизно з п’яти років. Це має бути не буквально, а так, щоб дитина орієнтувалася у доходах і видатках, знала, що в сім’ї є гроші і що їх можна витрачати на придбання якоїсь конкретної речі. Наприклад, батьки повинні розповісти дітям, що зараз у їхній родині є така і така сума грошей і що за цей місяць вони повинні заплатити за комунальні послуги, купити те і те. Обов’язково всіх членів сім’ї варто спитати про те, які ще нагальні покупки треба здійснити. Якщо батьки чинитимуть так, то діти почуватимуться потрібними, знатимуть, що до їхньої думки дослухаються і що їхні поради дуже важливі. Для кращого розуміння фінансової ситуації в сім’ї та цін на продукти і товари дитину можна брати зі собою в магазини. Нехай батьки розкажуть, що саме вони планують там купити. Попередньо можна обговорити, що якщо в них залишаться гроші, то дитині буде дозволено взяти печиво, морозиво, інші солодощі. Якщо ж дитина хоче купити щось більше, запропонуйте їй зробити скриньку, в яку за нагоди гроші зможуть докладати мама, тато чи бабуся. А ось коли з дітьми не радитися або ж у всьому їх обмежувати, з часом вони можуть почати красти. Причини крадіжок у підлітковому віці часто “походять” з дитинства. Пішовши на такий крок, діти хочуть видаватися “крутими”, бажають таким чином самоствердитися. А батькам залишається лише бідкатися: “Як так сталося?”, “Чому?”, “Я ж такого не вчила!”. Навіть якщо батьки застали своїх дітей за крадіжкою, у жодному разі не варто панікувати! Не допускається в такому випадку агресія, обзивання чи акцентування на тому, що дитина злодій. Батьки з усією повагою, любов’ю та довірою до власної дитини повинні сказати, як сильно її люблять, що з кожним таке може трапитися, що всі помиляються, але спільними зусиллями все це вдасться владнати. Скільки саме давати дітям кишенькових грошей, залежить від сім’ї та її можливостей. На сімейній нараді обговоріть суму з розрахунку, що дитина може за неї купити – булочку, сік, воду, шкільний обід. Але багато грошей дитині давати не потрібно! Бажано, аби це була конкретна сума – п’ять, сім, 15 чи 20 гривень. Можете давати їх щодня чи через день – тут уже, як домовитеся. У жодному разі не давайте сьогодні, до прикладу, 20 гривень, а завтра – 30, бо післязавтра дитина попросить 40! Варто наголосити, що більше, аніж було домовлено, дати ви не можете, бо такий сімейний бюджет. Також на сімейній нараді бажано обговорити, хто даватиме дитині гроші. Бо дитина спочатку може прийти до мами за десятьма гривнями, а потім ще й до тата. Також часто можна чути, що батьки платять дітям за виконану ними хатню роботу. Загалом така ідея непогана, але це потрібно робити розумно і несистематично. Тобто інколи можна попросити, щоб дитина допомогла зробити генеральне прибирання, і за це отримає винагороду. А ось за щоденне прибирання квартири платити не треба, бо дитина до цього звикне і вже ніколи просто так не прибиратиме.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.5463 / 1.62MB / SQL:{query_count}