– Коли після багатьох помилок, я опинилася у скрутній ситуації, на моїй дорозі трапилися люди, яких я для себе назвала ангелами. Вони допомагали мені вийти з мого становища у такий спосіб, щоб я повірила в себе, у свої сили і почала поборювати ті обставини, які до нього призвели. Я повернулася до суспільства, отримала новий досвід завдяки допомозі людей, які допомогли мені повірити в себе, побороти негаразди. Я й не думала, що зустріну таких людей, які трапилися мені в важких обставинах. Я довідалася, що є структура, де можуть проживати жінки, які не мають житла. Я ще не знала, як вона називається. Через соціальні мережі знайшла номер телефону. На щастя, в центрі інтегральної опіки було місце, де можна було проживати, мені надали також соціальну підтримку: підказали, якими соціальними програмами я можу скористатися. У мене не було роботи, торгувала на ринку, тож я зареєструвалася в центрі обліку для бездомних та в центрі зайнятості. А в червні 2015 звільнилося місце бухгалтера і мені запропонували цю вакансію! Я колись працювала бухгалтером, але за більш ніж десять років втратила навики, багато чого змінилося за той час. Через центр зайнятості пішла на курси. Тут ми знайшли не тільки місце проживання, але також отримали добру нагоду і необхідність ресоціалізуватися, бо мусили оплачувати комунальні послуги, а для того треба було йти на роботу. Одна одній не давали впадати у відчай, заставляли не сидіти, а йти працювати. Коли опиняєшся посеред людей, які також свого часу мали складні ситуації, то отримуєш досвід і приклад, що вихід є. Можеш аналізувати, де ти допустився помилок. Свої помилки побачити важко, легше їх впізнати у комусь. Тоді легше зрозуміти, чого робити не варто.

– Помилка – це спосіб зрозуміти, що є інші рішення, альтернативи, способи. Страх помилятися, на жаль, стримує творчу енергію, не дозволяє реалізовуватися багатьом цікавим ініціативам у нашій країні. Дуже важливо, щоб шкільні практики змінилися і, зокрема, перші чернетки творів зі зворотнім зв’язком від учителя не оцінювалися, а віддавалися на доопрацювання. Так вчаться у всьому цивілізованому світі – через ефективний зворотній зв’язок від інших: вчителів, менторів, викладачів… У сучасному світі комп’ютер краще за нас впорається з питаннями з одним варіантом відповіді. А людина має вчитися і далі жити у невизначеності, у світі, де зникає поняття правильного рішення. Ми дізнаємося про ефективність рішення тільки через перевірку майбутнім.

Не помиляється хіба мертвий. Всі, що живуть, у чомусь помиляються. Особливо особи активні, і особи люблячі. Жінка, якщо вона любляча, то раніше чи пізніше “помиляється”, тобто робить якийсь хід, за який потім жаліє. Йдеться не тільки про небажану вагітність, а й про якісь зв’язки, знайомства. Наприклад, вона в емоційному пориві підписала документи, за якими щось комусь дарує. Також помилками є нещасливі подружжя, коли жінка, вирішуючи одружитися, намагається врятувати чоловіка від наркозалежності чи алкоголізму в надії, що він зміниться. Це фатальна помилка. Ніхто не зміниться, а буде ще гірше. Тому дуже тішуся, що у Львові буде центр для жінок у кризових ситуаціях, бо жінки дуже часто зазнають насильства в сім’ї: фізичного, психологічного, економічного. Щоправда і жінки нерідко є “насильницями”, які вербально принижують своїх чоловіків і доводять їх до сказу своїми язиками. Фатальна помилка – це суїцид, вбивство ненародженої дитини… Хоча в очах Бога ми всі люблені, і Він “розрулює” будь-яку ситуацію, якщо ми Йому довіримося. Бог дуже творчо підходить до наших “помилок”. Наприклад, небажана вагітність чи народження дитини з неповносправністю. Наприклад , історія Мишки – книжка, яку переклала Дзвінка Матіяш “Мишка” про дівчинку із синдромом Дауна. Батько сказав, що оце не могло народитися від мене, мама прийняла. Часто такі “помилки” не просто стають успіхом, вони стають благословенням для родини. Такі діти вказують новий шлях для неї, навертають її, роблять своїх родичів більш співчутливими, вчать бачити красу, якої раніше не помічали. Життя не може бути помилкою, помилкою є вибір смерті. Поки людина живе, то має можливість виправити помилки.

– Якщо ви ставите собі таке питання, то маєте щонайменше мить на виправлення помилки! А отже, ви на шляху вдосконалення, пошуку та спроб… Ви живі й не вітаєте чорно-білий світ “володарів істини”! Це правдиво людська риса – сумніватися, а значить критично оцінювати себе і визнавати власні промахи. То чи має нас лякати шлях угору? Очевидно, що ні! Лячно має бути від професійної некомпетентності та невігластва! А помилки росту – це досвід, який додасть шансів не повторити їх у майбутньому! Зрештою, любіть життя, не цурайтесь знань, товаришуйте з мудрістю і світ обов’язково допоможе оминути непоправного та подарує новий шанс!

– Кожній людині властиво помилятися. На мою думку, нема великих і малих помилок, а є великі і малі випробування. Кожна ситуація, в яку потрапляє людина – це нагода пізнати себе, випробувати свої можливості. Я вчуся з неї, чого не маю зробити знову. Нам завжди хочеться як краще, а виходить як завжди. Щоб чогось досягти , треба провести багато експериментів і вистоює лише той, хто готовий йти до кінця, готовий робити на крок більше, ще раз і ще раз виправляти свої хиби, не зневірюватися і не занепадати духом. Визнати, що це помилка, що таке рішення (мислення) було неправильним можна лише тоді, коли все вже зроблено, якусь шкоду заподіяно. І найгірше, коли через наші помилки страждають інші люди, особливо від нас залежні чи слабші: діти, учні, пацієнти, старенькі батьки... Тому так важливо бути уважним до своїх проступків і робити з них висновки. Господь Бог добре все скерував, Він не створив людину самотньою, але так, щоб вона була в єдності з іншими. І тому, коли виникає сумнів, а чи добре я роблю, як виправити ситуацію, необхідно говорити, спілкуватися, радитися. Передусім в родині. Коли ж людина бачить, що самотужки не вибратися, то має звернутися до відповідних фахівців: психолога, духівника, фінансиста, юриста. Кожна ситуація має не один вихід, треба шукати різні можливості, не замикатися в собі, а бути відкритим до розмови. Святе Письмо пропонує нам безліч прикладів людських помилок, які стали шляхом до успіху. Навіть апостоли робили чимало помилок. Павло, який переслідував християн, а згодом став Апостолом народів. Тома, який не повірив, Петро, який відрікся, але визнав свою помилку і Юда, проблема якого не в тому, що він не покаявся у зробленому, а в тому, що втратив надію, втратив довіру, вибрав смерть…

– Помилка – це невід’ємний елемент процесу пізнання, навчання і розвитку. Помилки в процесі навчання – це позитивний симптом складної траєкторії успіху, який остаточно виявиться тільки після того, як буде зроблена відповідна критична маса помилок – невдалих спроб, але необхідних експериментів над дійсністю. Помилка – це насправді позитивний досвід, який дає відчуття межі істини. Будь-яке зусилля розширити горизонт пізнання пов’язане з тим, що буде зроблена помилка, яка насправді є позитивною інформацією про те, що ми йдемо в неправильному напрямку. Томас Едісон говорив, що тисяча його “невдалих” експериментів над створенням лампочки – це насправді тисяча “вдалих” експериментів, як не потрібно робити лампочку. Винахідники не вживають слово “помилка” в своїх розробках, а використовують для цього процесу творчості слова “досвід” та “експеримент”. Помилка в науці – це не невдалий науковий експеримент, а вдала перевірка теорії, вона звужує коло наступних експериментів. Навчання будь-якого ремесла також пов’язане з тим, що буде зіпсута певна кількість пробних матеріалів. Але що більше буде цього зіпсутого навчального матеріалу, то швидше майстер дорогою проб і помилок відчує можливості своєї майстерності та досконалості. Отож, найбільшою помилкою на дорозі зрілості є сам страх не зробити наступну помилку. У педагогічній практиці Радянського Союзу в школі помилку вважали негативним явищем, за них знижували оцінки, а тому відбивали в дитини бажання робити наступний крок у пізнанні. Оцінювати слід не негативний результат пошуків, а самі активні спроби пошуків, які обов’язково згодом принесуть правильні рішення і дії. Я проти того, щоб у школі оцінювали правильність виконання вправ, я за те, щоб оцінювали саму активність навчання. Якщо ж людина має мало досвіду, тобто допустилася занадто мало помилок – не мала можливості чи просто боялася – то вона більше за інших ризикує зробити фатальний вчинок. Тобто, коли потрібно прийняти доленосне рішення, людина є не готовою до цього або ж не готова прийняти його наслідки.

– Помилок все ж потрібно боятись. Або робити все, щоб їх було якнайменше. Мудрі вчаться на власних помилках. На чужих, на моє переконання, не вчиться ніхто. Їх можуть взяти до уваги або на олівець. Якщо ж помилка сталась, то не потрібно панікувати. Але цьому не вчаться, це генетика.

– Коли ми помиляємось, це означає що ми живемо. Життя людини не можливе без помилок, без падінь, без розчарувань і всього того, що дає нам певні позитивні чи негативні емоції. Після оцінки нашої помилки ми переживаємо певною мірою стрес, але разом із тим ми отримуємо досвід. Правильно користуючись отриманим досвідом від зроблених помилок, ми маємо шанс зменшити кількість наших наступних помилок. Ті люди, які не помиляються, можуть одразу бути визнані святими, але думаю і святі помилялись.

– Помилка – це особистий досвід. Якщо людина притомна і вміє вчитися на помилках, то це свого роду імунізація на майбутнє. Треба вчитися на своїх помилках, можна і на чужих. Так би було ліпше, але не завжди так виходить. Життя – не шаблонна річ.

– Помилки загартовують людину, дають їй можливість дізнатися багато нового про життя, про світ довкола, про себе, зміцнити свій дух і тіло. Помилкою можна вважати, коли ти зрозумів, що вчинив неправильно, але боїшся це визнати. Якщо справа дуже важлива, потрібно робити її самому, не чекати, що хтось краще знає і краще зробить, не треба боятися помилок, а потрібно набиратися досвіду, навіть ціною невдач. Аби помилка не стала фатальною, потрібно добре вивчити свою справу, не боятися звертатися до людей, які мають досвід у цій сфері, та прислухатися до своєї інтуїції. А головне – не переступати моральні принципи! Передовсім, треба бути готовим до помилок, приймати їх як невід’ємну частину нас самих і вміти прощати собі свої промахи, без цього не вдасться рухатися вперед.

– Насамперед, треба зрозуміти, що помиляються всі, але помилку в бізнесі я сприймаю як найкращу інвестицію, а помилка в житті нас виховує і дає можливість стати кращими. У подальшому житті нам допомагають не помилки, а висновки, які ми робимо з наших помилок. Головне, не помилитися саме з ними. Що потрібно, аби помилка не стала фатальною? Маєш для себе зрозуміти, які речі ти не будеш робити ніколи, а кажучи інакше, маєш жити за правилами , які не доведуть тебе до фатальних помилок. Треба жити, не пливучи за течією, а за власно створеним маршрутом, який врахує і течію теж.