– Професійна освіта Львівщини – це одна з найбільш розвинених галузей професійно-технічної освіти України. У нас багато різних напрямів і спеціальностей, які можна здобути, навчаючись у професійно-технічних закладах. У Львові нині 18 таких закладів, з них 16 – вищі професійно-технічні училища, один коледж і один Міжрегіональний центр професійно-технічної освіти художнього моделювання і дизайну. Разом вони практично охоплюють економіку Львівщини, тобто всі ті напрямки, які потрібні сьогодні для нашої економіки. 

 – Львів – місто туристичне, тож працівники сфери харчування, торгівлі, готельного і ресторанного сервісу дуже потрібні. Також актуальною є сфера послуг і будівництва. Здобувши одну із цих спеціальностей і проявивши себе, можна розраховувати на гарне місце праці та кар’єрний ріст. Після закінчення училища можна й далі здобувати освіту в коледжах і вишах за тим самим профілем, а в деяких закладах навіть є програма продовження навчання за кордоном. Зокрема, наші випускники можуть підвищити свою кваліфікацію, здобути європейський досвід у Німеччині.

– Система професійно-технічної освіти Львівщини дуже динамічна, з’являється багато нових спеціальностей, професій. Тісно співпрацюємо з підприємцями і роботодавцями, вивчаємо, який є попит, які вміння сьогодні потрібні. Наші викладачі проходять стажування на таких підприємствах, щоб побачити, що сьогодні потребує роботодавець, які вміння повинен мати наш випускник, щоби відповідати сучасним вимогам. 

Серед нових спеціальностей – майстер ресторанного обслуговування. Вона нещодавно з’явилася в переліку професій МОН, бо ми можемо навчати лише тих професій, які внесені в перелік і для яких розроблені держстандарти і кваліфікаційні вимоги. В сфері комп’ютерних технологій з’явилася спеціальність оператор обробки інформації (раніше був тільки оператор комп’ютерного набору). Адміністратор, господар залу – це також нові цікаві спеціальності, які відкривають гарну перспективу кар’єри, бо це вже певною мірою рівень керівника. В галузі металообробки також з’явилися нові спеціальності, які передбачають роботу на сучасному обладнанні.

– Є в нас навчальні заклади, де можна здобути творчі професії, як-от вітражник, живописець, декоратор. В селищі Івано-Франковому в ХПТУ імені Йосипа Станька навчають на різьбарів, живописців тощо. Спеціальність флорист є у двох закладах у Львівському вищому професійному художньому училищі та у ЛВПУ побутового обслуговування. Можна здобути й рівень молодшого спеціаліста за спеціальністю дизайнер інтер’єру, а в Міжрегіональному центрі ПТО художнього моделювання і дизайну та інших закладах навчитися моделювати одяг.

– При ЛОДА є така інституція, як Регіональна рада з питань професійно-технічної освіти, яка визначає регіональне замовлення. Сюди входять представники департаменту освіти, навчальних закладів, галузевих департаментів, а також представники роботодавців – загалом близько 30 осіб, представники усіх зацікавлених сторін. Ця рада й затверджує перелік професій та кількість вступників на ту чи ту спеціальність у кожному закладі. На це виділяють відповідні кошти, бо останні два роки нас фінансують з бюджету області та міста Львова. Але пропозиції вносять самі навчальні заклади.  

– На жаль, вся система освіти в Україні працює на вищу освіту. Послухайте радіо, телебачення, загляньте в газети – у нас сьогодні проблема номер один, що не всі змогли потрапити у виші. Всі мають здобути вищу освіту, всі проходять ЗНО. На жаль, школи переважно “вороже” налаштовані до професійної освіти, адже їх успішність оцінюють за тим, скільки випускників вступили до вишів, як вони склали ЗНО, і саме у школі найчастіше можна почути цю страшилку.

Хоча й до нас приходять випускники, що непогано склали ЗНО, але хочуть спочатку здобути фах, мати хліб у руках. Нині вже є чимало дітей, сімей, які знають, що диплом нічого не вирішує, а важливо те, що ти вмієш, ким ти є, який ти професіонал. А отримавши конкретну професію, можна згодом стаціонарно чи заочно здобувати вищу освіту, і для цього є кращі шанси, аніж після школи. Після 11 класу  за рік можна здобути якийсь фах. Це невеликий відрізок життя, за який можна отримати професію та нагоду побачити її в застосуванні на підприємстві та з відкритими очима далі обирати, чим займатися в житті. 

– Вони так само здобувають середню освіту, здобувають фах і на бажання можуть продовжити освіту. Зрештою, для багатьох це нагода змінити середовище, позбутися ярлика, який приліпили у школі, можна себе проявити. І не тому, що в нас менші вимоги. Дитина може знайти себе саме в тій чи тій професії, побачити, де на практиці можна застосувати шкільні знання з математики, хімії, фізики, біології тощо. Оцей метапредметний підхід, який зараз пропагують, вже давно в нас працює. 

– Вже нині бачимо позитивні зміни, але їх ще замало. Коли з’явилися різноманітні кулінарні шоу, багато молодих людей зацікавилися цією професією. Важливо, аби такі програми були про різні професії. Є чудовий цикл передач “Як це влаштовано?”, який показує, як працюють різні галузі, як створюють ті чи ті вироби. Багато сюжетів ми навіть використовуємо у навчанні. Є цікаві документальні фільми і передачі, які показують можливості різних професій, розкривають їх потенціал. Це змінило ставлення багатьох молодих людей, зокрема в моїй галузі. 

Потрібна зміна суспільної свідомості. У Фінляндії 80% проходять через систему професійної освіти, адже, окрім академічних напрямків, вищу освіту можна здобути тільки після професійної. У розвинутих країнах Європи 70-80% громадян – фахові працівники, решта – люди з вищою освітою. Ми зробили все навпаки, і тепер у нас люди з вищою освітою виконують некваліфіковану роботу. Це недоцільно і не по-господарськи.

Цінність людини не в тому, який вона має диплом, а в тому, що вона може робити. А щодо матеріального боку, то добрий спеціаліст, який може щось робити руками, заробляє переважно значно більше від офісного працівника, який отримує 4-5 тисяч гривень на місяць. Для наших випускників це стартовий рівень. Батькам треба розуміти, що вони мають дати дітям в руки вудку, а не папір.

– Звичайно, робітничі професії – це переважно фізична праця, часом важка, але без неї місто, країна не зможуть нормально функціонувати. Та багато що змінилося, бо з’явилася сучасна техніка, яка полегшує працю. Нині підприємства стараються придбати відповідне обладнання, техніку, тож ручної праці стало значно менше. Зрештою, кваліфікований робітник вибирає, куди йому влаштуватися на роботу та як виконати свою роботу так, аби вона тішила замовника, і при цьому не надірватися.

– Намагаємося, але навчальні програми пишуть не на рік, однак щороку ми їх переглядаємо. Тож багато залежить від викладача, майстра виробничого навчання. Стараємося, аби наші учні мали щонайбільше шансів попрацювати на виробництвах, у реальних умовах. Для цього укладаємо угоди з підприємствами. 40% навчального процесу в нас відбувається на підприємствах.

– Вони однакові для всіх. З кінця травня і до кінця серпня приймаємо документи. Вступних іспитів не проводимо, але є співбесіди. Вступні випробування – лише для окремих спеціальностей, передусім творчих.  Кожний навчальний заклад відповідно до наповнення груп проводить зарахування.