У Німеччині спалахнула суперечка між представниками влади та колишніми дисидентами щодо використання грошей, конфіскованих у австрійської підприємниці Рудольфіне Штайндлінґ у рамках повернення майна колишньої Німецької Демократичної Республіки (НДР). 

Уряду Німеччини вдалося відсудити в громадянки Австрії 120 мільйонів євро. Цей судовий процес тривав понад десять років, однак сума, яку Штайнд­лінґ зрештою виплатила, становить лише половину від того, що вимагали німці. Зазначимо, що йдеться про колишні прибутки фірми "Novum", яка свого часу мала ексклюзивні права на торгівлю між Австрією та Німецькою Демократичною Республікою. Торгівля між "класовими ворогами", як відомо, у ті часи була дуже обмежена. Власником фірми "Novum" був уряд Східної Німеччини, а пані Штайндлінґ за його дорученням розпоряджалася частиною прибутків. За планом, виручені гроші повинні були йти на підтримку Комуністичної партії Австрії, але коли НДР перестала існувати, австрійська підприємниця привласнила гроші собі.

Тепер, коли запанувала історична справедливість і кошти нарешті надійшли на рахунки німецького уряду, міністерство фінансів розподілило їх між східними федеральними землями. За позапланові надходження до бюджету вони, зокрема, мають намір відремонтувати адміністративні будівлі зоопарку "Tierpark" у Берліні та реставрувати замок Фрідріхсфельде.

Колишні ж дисиденти обурені таким "господарським" підходом до грошей тоталітарного режиму. Наприклад, голова Федерального фонду історичної пам'яті про злочини диктатури НДР Райнер Еппельманн закликав урядовців східних земель використати конфісковані кошти на просвітницьку роботу та проекти політичної освіти. Дисиденти називають символічним те, що гроші правлячої партії НДР знайшлися саме тепер - до 20-ї річниці мирної революції.

Нагадаємо, що проблема пам'яті останнім часом знову загострилася в Німеччині. Багато німців вимагають оприлюднити імена винних у злочинах режиму "червоної" Німеччини. Попередній такий спалах був у 1990 році, коли колишні дисиденти організовували вуличні демонстрації та страйки на знак протесту проти пропозиції влади якнайшвидше знищити архіви НДР. Як наслідок - у 1992 році було засновано службу, яка допомогла ознайомитися зі своїми досьє з архівів "штазі" майже двом мільйонам німецьких громадян. Щоправда, продовжити період доступності секретних файлів на п'ять років Бундестаг не погодився. Щобільше, він також скасував вимогу перевіряти минуле кожного, хто претендує на державну посаду, за винятком посад у федеральному уряді та кількох особливих категорій.