Наші співвітчизники в Італії вимагають від Президента та прем'єр-міністра України під час фінансово-економічної кризи не ухвалювати жодних рішень, що дестабілізують ситуацію та сіють паніку серед українців, які працюють
за кордоном

Невдоволення діями уряду Тимошенко докотилося вже й до Італії. Ні, керівники інших країн поки що відверто не ви­словлюють своїх претензій до України. Але наші співвітчизники за кордоном не обмежені умовностями дипломатичного етикету, а тому в доволі різкій формі заявили про свою незгоду з черговим нововведенням уряду.

Українці в Італії вимагають від Президента та прем'єр-міністра України під час фінансово-економічної кризи не ухвалювати будь-яких рішень, що дестабілізують ситуацію та сіють паніку серед українців, які працюють за кордоном. Йдеться про унікальну в своїй недолугості Постанову уряду від 5 березня 2009 р. №236 "Про роз'яснення особливостей застосування окремих норм указу Президента України від 3 липня 1998 року №727 для фізичних осіб, які проводять підприємницьку діяль­ність за межами України в умовах світової фінансово-еко­номічної кризи".

Відповідно до цієї постанови, урядовці пропонують нашим заробітчанам для легалізації своїх іноземних доходів у межах 500 тис. грн на рік зареєструватися підприємцями, які сплачують єдиний податок, і здійснювати свою підприємницьку діяльність за межами України.

Тобто уряд наперед вважає абсолютно всіх українців за кордоном нелегалами. Імовірно, що деякі трудові мігранти, які з певних причин перебувають нелегально за кордоном, справді можуть зацікавитися цією пропозицією уряду.

Але для більшості трудових мігрантів така пропозиція тотожна запрошенню двічі оподатковувати свої доходи. До того ж сума набігає чималенька: рекомендований урядом єдиний податок - у середньому 200 грн щомісяця плюс пенсійні внески для зарахування періоду роботи за кордоном до страхового стажу (рекомендована доплата - ще 500 грн щомісяця).

Це питання давно вже вирішене міждержавними угодами про уникнення подвійного оподаткування. Людина, яка пропрацювала і в Україні, і, скажімо, в Італії, має отримувати пенсію, нараховану за трудовий стаж в обох країнах.

Поки що більшість політиків обмежується декларативними і розпливчастими заявами, за­мість того, щоб реально стати на захист трудових мігран­тів.

Представник Партії ре­гіонів Г. Герман цинічно заявила, що її політична сила буде "категорично виступати проти таких "антикризових" заходів уряду Тимошенко". Проте далі цієї заяви справа поки що так і не пішла. Та це й не дивно з огляду на можливий союз БЮТ та ПР, що намічається в парламенті. Хіба ж вона критикуватиме своїх потенційних союзників?

Але в парламенті зібралися не тільки циніки. Спікер Верховної Ради 2007 - 2008 рр.,
а нині - лідер "Фронту Змін" А. Яценюк неодноразово заявляв, що держава повинна активніше працювати на міжнародному рівні щодо підписання угод про працевлаштування та уникнення подвійного оподаткування трудових мігрантів. Позиція Яценюка однозначна - доходи трудових мігрантів не мають оподатковуватися в Україні, якщо вони вже сплатили податки у країні перебування.

Проблемами мігрантів Яценюк почав опікуватися, коли ще був міністром закордонних справ. Саме тоді почалися процеси послаблення візового режиму для українців. Міністр МЗС Яценюк ініціював і ус­піш­но провів переговори зі своїми європейськими колегами про підписання низки міжурядових угод про захист прав українських заробітчан за кордоном. Він добився, щоб кожному українцю, який перетинає кордон, на мобільний телефон надходила СМС із адресою і телефоном посольств і консульств України, що допомогло багатьом у скрутних ситуаціях.

У ті роки Яценюк заснував благодійний фонд "Open Ukraine", який приділяє пильну увагу українським трудовим мігрантам. Так, у 2008 році вперше в Україні провели повноцінне обстеження щодо кількості заробітчан, причин та наслідків трудової міграції населення та розробили комплексні рекомендації щодо формування міграційної політики. Понад 150 тисяч громадян отримали інформаційну під­трим­ку, виїзджаючи за кордон, через Контакт-центр Фонду, який працює вже три роки.

Але повернемося до ініціатив уряду. Питання навіть не в чудернацьких спробах наповнити бюджет за рахунок людей, які давно вже не чекають милості від уряду та обіцяних Юлією Тимошенко напередодні виборів 500 доларів середньої зарплати. Директор Української консалтингової групи "Радичі" В. Яблонський називає такі дії уряду справді унікальним українським винаходом - не знижувати податковий тиск в умовах кризи, а навпаки - збільшувати його. І це в той час, як уряди Росії, Німеччини, США, Японії розробили низку заходів, які, зокрема, передбачають зниження податків.

Така постанова повністю суперечить законодавству України, оскільки зміни до переліку платників податку можуть бути внесені або шляхом внесення змін до Указу Президента від 3 липня 1998 року (що є неможливим, бо Президент сам сьогодні не має повноважень регулювати економічні питання у такий спосіб), або шляхом ухвалення нового закону. І аж ніяк не постановою КМУ.

Проблема в тому, що такі рішення, на думку наших заробітчан у Італії, вносять додаткове напруження у їхні й без того не дуже прості взаємо­від­но­си­ни з рідною державою. Трудові мігранти не вірять своїй неньці і побоюються, що їхні грошові перекази рідним будуть відстежуватися та оподатковуватися, що змусить їх зменшувати перекази на Батьківщину та замислюватись над тим, щоб остаточно залишитися в країні перебування. В краї­ні, де уряд не намагається наповнити бюджет визискуваннями зі своїх не найбагатших громадян.

Окрім того, українські мі­гран­ти висувають вимогу не допустити зменшення фінансування українських дипломатичних представництв у кра­їнах масового проживання громадян України.

На сьогодні під цими вимогами поставили свої підписи представники близько 20 українських громадських організацій Італії, які виражають інтереси понад 600 тисяч українців. За підрахунками Християнського товариства українців в Італії, загальна сума щорічних переказів трудових мігрантів в Україну становить близько 5 млрд євро.

"Антикризова активність уряду" може не лише перекрити доступ цих коштів до економіки країни, але й підірвати залишки довіри до своєї Батьківщини тисяч українських громадян. Чи ж це обіцяли їм політики, які тепер керують урядом, йдучи на вибори?

Віталій Ремінний, незалежна експертна група "Поліс К"