Але скоріше за інших до зірок полетів його "старший брат"

День космонавтики відзначають 12 квітня, тому що цього дня 1961 року тоді ще старший лейтенант Військово-повітряних сил СРСР Юрій Гагарін першим, здійснюючи 108-хвилинний космічний політ №1 на зорельоті "Восток", подолав земне тяжіння й побачив нашу планету круглою. Та це зовсім не означає, що святкувати День працівників ракетно-космічної галузі України саме 12 квітня ми маємо лише опосередковане право - як колишні громадяни СРСР та їхні нащадки.

"Голуб миру"

Бо першим (і впродовж трьох днів - єдиним) членом загону космонавтів, до якого після суворого відбору з двох із половиною тисяч претендентів увійшли 20 льотчиків, а також його командиром був українець Павло Попович зі села Узин на Київщині. Але він у космос стартував 12 березня 1962 року - четвертим від СРСР і шостим у світі.

А першим цілком виправдано полетів беззаперечно гідний виконати свою легендарну місію росіянин із приязною усмішкою, обеззброюючою не лише в переносному, а й у прямому значенні слова. Бо того 1962 року - під час "карибської кризи" між СРСР і США, коли людство стояло на порозі ядерної катастрофи, мабуть, саме ця доброзичлива усмішка, яка не сходила з перших сторінок усіх газет світу, підсвідомо підказала американцям українське прислів'я: "Не такий страшний чорт, як його малюють".

Відтак змусила повірити в можливість мирного виходу з тієї ситуації. Та хіба не це пророкував 12 квітня 1961 року поет Олександр Твардовський рядками: "Как он пронесся по людским сердцам! Казалось, мир невольно стал добрее, Своей победой потрясенный сам"?.. Це продемонстрували і яскраві "килими" з квітів на його шляху в різних країнах світу, і медаль учасника руху Опору, подарована Гагаріну в Парижі тамтешнім робітником у спецівці.

Ризикував життям

І тільки загибель космонав­тів Комарова, Волкова, Доб­ровольського та Пацаєва й роз­секречені після краху СРСР обставини польоту Гагаріна засвідчили, що його усмішка приховувала надзвичайну муж­­ність і навіть відчайдуш­ність цієї лише, на перший погляд, м'якої людини. Бо після того, як запущений за півроку до його подвигу космічний корабель "Восток" згорів у щіль­них шарах земної атмосфери, Гагарін настільки реально усвідомив свій ризик, що навіть написав на всяк випадок прощального листа дружині, попросивши в ньому правильно виховати двох їхніх доньок.

Але бадьоро вигукнув "Поїхали!" навіть після того, як несправності в його поспіхом склепаному кораблі - на п'яти ж СРСР наступали американці! - виявили й усунули лише за декілька годин до старту. Зокрема, не цілком закривався вхідний люк "Востока". А коли цій біді зарадили й відправили космонавта, то зник зв'язок із ним. У будь-кого іншого на місці Гагаріна могло б розірватися серце й під час приземлення "Востока".

Бо спершу не відділявся його спускний апарат, тож корабель і космонавт у ньому крутилися, немов дзиґа, зі швидкістю до 30 градусів на секунду. Голова й ноги Гагаріна калейдоскопічно мінялися місцями, й він ледве встигав закривати очі від різких променів сонця в ілюмінаторі.

У ньому ж спостерігав від­блиски вогню й подумки прощався із життям. Це вже його наступники звикли до полум'я, зумовленого тертям обшивки об атмосферу, а тоді...

Коли ж Гагарін спускався на основному парашуті, то не одразу розкрився запасний. А потім упродовж шести хвилин космонавт за допомогою дзеркальця намацував тросик, що відкривав клапан, який подавав повітря в закритий скафандр.

Нез'ясована загибель

Але Гагаріну після усіх навантажень на його організм вистачало витримки, вочевидь, тому, що він загартувався ще змалку, наголодувавшись під час і після німецької окупації його села Клушино на Смоленщині, в якому народився 9 березня 1934 року. А  після закінчення з відзнакою військового авіаучилища відхилив пропозицію залишитися в ньому інструктором й попросився в Заполяр'я, бо йому було, як сказано в його рапорті, "цікаво політати в найскладніших метеоумовах".

Звикнувши там до несподіванок, першим відгукнувся на запрошення ознайомитися з кабіною космічного корабля, після чого академік Корольов пообіцяв своєму заступникові: "Цей, мабуть, і полетить першим".

А в його атестації написали: "Цілеспрямований, ініціативний. Розвинений доволі гармонійно. Витривалий. Тактовний, акуратний, чемний. Скром­­ний. Інтелектуальний розвиток високий. Чудова пам'ять. Виділяється серед товаришів широким обсягом активної уваги, кмітливістю, швидкістю реакції. Старанний. Упевнено маніпулює формулами вищої математики й небесної меха­ніки".

Тому аж ніяк не у ролі весільного генерала він був призначений 1963 року заступником керівника Центру підготовки космонавтів. Готувався й особисто побувати на Місяці, але загинув 1968 року за дотепер нез'ясованих обставин.

Більшість фахівців зійшлася на тому, що пілотований Гагаріним літак врізався в землю, бо йому не вистачило висоти, аби вирівнятися після штопора. А розслідуванням КДБ було встановлено, що його могли дезорієнтувати неправильні дані про висоту хмарності.

Тому досі залишається від­критим питання про те, нав­мисно чи несвідомо йому надали цю інформацію. Бо напередодні загибелі космонавта Комарова Гагарін попереджав про недоліки його корабля, відтак міг довести злочинну халатність багатьох високопосадовців.