"Я боюся, що судова справа виявила всі ознаки расової й політичної помсти", - лорд Томас Деннінґ, довголітній суддя карного суду в Лондоні, член Верховного суду Палати лордів Великої Британії

Узятися до написання цієї статті мене змусили різні небилиці, які ширяться в Україні навколо Івана Дем'янюка, - "нацист", "розплата за минуле" тощо. Звісно, цими ярликами деякі українські журна­лісти хочуть прикрити свою дрімучу некомпетентність, а то й непрофесійність. Скажу, що мені довелося ознайомитися з багатьма матеріалами справи І.Дем'янюка, опрацьовуючи їх. У 1992 р., коли цьому українцеві - услід за нацистським злочинцем А.Айхманом, орга­нізатором концтаборів (!!!), - грозило повішення на шибениці, мені вдалося передати в Україну кілька примірників мого друкованого на машинці рукопису під назвою "Судилище триває". І тоді справа І.Дем'янюка заполонила сторінки багатьох газет, ставши знаною українській громадськості. Слідом виник комітет на захист Івана Дем'янюка, який очолив журналіст, борець за права української національної церкви В.Кательницький. Урешті було видруковано мій есей "Судилище триває" ("Каменяр", Львів, 1995 р., 38 с.), в якому тезисно викладено причини  виникнення цієї скандальної історії та перипетії навколо неї. У післямові до есею, зокрема, наголошувалося: "На жаль, через незорганізованість і недієвість провідників укра­їнської діаспори СКВУ (Світового конгресу вільних україн­ців), а згодом через невизначеність позицій вищих урядовців України, справа Івана Дем'янюка не стала тим поворотним моментом, який зупинив би нагнітання у світі антиукраїнської істерії". Підтвердженням останньої тези є новий виток судової розправи над нещасним 89-річним старцем.

Звідки ростуть ноги
в історійки

У 70-х роках минулого століття перед спецслужбами "імперії зла" було поставлено специфічне завдання: на міжнародному рівні дискредитувати національно-визвольні рухи народів, поневолених Совєтським Союзом. Підтвердженням цього є пошуки так званих воєнних злочинців здебільшого серед українців, естонців, литовців, латвійців. Ізраїль мав свої інтереси: гучним процесом нагадати світові про Голокост, побіжно виховуючи молоде покоління в патріотичному дусі, підтвердити доцільність жорстокої по­літики на зовнішньому відтинку тощо. Німеччина ж прагнула (й прагне далі) підтримувати дружні відносини зі США, навіть ідучи на руку усіляким збурювачам зі скандальною репутацією.

До політичної оборудки підключилися не тільки зловісний КҐБ, посольства СССР у різних країнах, Центр Шимона Візенталя, міжнародні прокомуністичні організації (спонсоровані ЦК КПСС, зокрема Товариство об'єднаних українців Канади, ТОУК), але й новостворені на Північноамериканському континенті урядові структури, завданням яких були пошуки нацистських злочинців, - ОеСАй (1979 р., Бю­ро спеціальних розслідувань, США) та комісія Дешена (Канада). Дружний хор цього різ­ношерстого зборища в унісон підтримували відомі газети "Ізвєстія", "Молодь України", "Нью-Йорк Таймс", "Нью-Дейлі Стар", "Торонто Стар" та ін. Центр Візенталя разом із провідниками прокомуністичних організацій (були на службі в КҐБ) постачали посольства СССР довжелезними списками переважно українців, підозрюваних у скоєнні воєнних злочинів. Для прикладу, на Канаду в годину пік набралося аж 1179 українських "злочинців", в основному - вояків дивізії "Галичина".

Цікавим є той факт, що в тодішній галасливій пресі не промайнуло жодної згадки про армію генерала А.Власова, яка не тільки коляборувала з нацистами, але й брала участь у придушенні Варшавського повстання. Не менш цікавим є й те, що у зборі матеріалів проти українців, запідозрених у співпраці з нацистами, ОеСАй не тільки тісно співпрацювало з КҐБ, але його працівники офіційно здійснювали поїздки по підсовєтській Україні. Певну зловісну роль у цій міжнародній політичній змові відіграли й спецслужби Ізраїлю, тобто "Моссад".

І.Дем'янюк - злочинець чи жертва міжнародної змови?

Уперше в поле зору каґебістів потрапив І.Дем'янюк у 60-х роках минулого століття, коли його мати, маючи вістку зі США, відмовилася від пенсії, яку отримувала по нібито загиблому синові. Реакція КҐБ не забарилася: почалися прослуховування, а під час відвідин вилучили з родинного альбому знімки Івана. У 1975 році редактор комуністичної газети у Нью-Йорку М.Ганусяк передав імміґраційній службі списки 70 українців, що "співпрацювали" з нацистами, серед яких був І.Дем'янюк.

Уже 1981 року в США розпочалася судова розправа, де цьому українцеві висунули звинувачення в тому, що він нібито був садистичним охоронцем "Іваном Грозним" у концентраційному таборі в Треблінці, Польща; того ж року його позбавили американського громадянства. Звісно, вирішальну роль зіграла каґебістська фальшивка-посвідчення про закінчення ним курсів табірних охоронців, рівно ж - недостовірні особисті дані при заповненні документів для в'їзду до США. Прикро, але нині, як і в  80-ті роки минулого століття, американська влада не хоче усвідомити ганебної підступності ялтинських домовленостей: насильній репатріації на "родіну" підлягав кожен, хто на 1 вересня 1939 року перебував на території Совєтського Союзу. А це означало, що уціліти від примусового повернення в СССР, тобто не потрапити в концтабори, міг лише галичанин або той "східняк", який подав місцем свого народження будь-який населений пункт Галичини. Отже, І.Дем'янюк, совєтський військовополонений, вояк запасних українських частин для влиття в армію Власова, поселенець одного з пересильних українських таборів вибрав останнє...

У 1985 р. американський суд вирішив видати І.Дем'янюка Ізраїлю, відтак його перевезли до ізраїльської тюрми суворого режиму поблизу самого Тель-Авіва, де перебував майже 8 років. Його звинуватили в наступних злочинах: проти людства, проти євреїв, а також у воєнних злочинах проти переслідуваних. Показове по­лі­тичне судилище тривало п'ятнадцять місяців, а 92 судові засідання відвідало 800 тисяч ізраїльтян.

Із метою помочі родині І.Дем'янюка українці США й Канади створили спеціальний комітет, який на судові витрати зібрав 1 млн доларів (за сьогоднішніми мірками - 10 млн доларів). Зокрема, до захисту на суді залучили відомого історика, графа Н.Толстого (Велика Британія), професора Лондон­ського університету Дж. Ґрен­та (його висновок: посвідчення є явною фальшивкою), експерта людської пам'яті В.А.Ваґенара, професора-експерта зі судової антропології Я.М.Ісчана (США), графолога В.Флина (США; його висновок: посвідчення є під­робкою), професора Каліфорнійського університету А.Причард (її висновок: фотографія на посвідченні є монтажем двох знімків), спеціаліста з достовірності документів Е.Робертсон (США; її висновок: посвідчення є фальшивкою - три різні види клею, дірки на фото, підроблені підписи, скази від пінцетки, відсутність дати видачі документа, різні розміри чисел на фото й самому документі). Дещо пізніше авторитетні експерти ФРН побіжно підтвердили: посвідчення має ознаки фальшування, а також масу відхилень від обов'язкових на той час канцеля­рійних тонкощів.

Але головний прокурор Із­раїлю М.Шакед не взяв до уваги жодних доказів цих наукових світил, оскільки "ми базуємося на власних експертизах і вважаємо їх переконливими". А ось цитати, які допоможуть відобразити атмосферу судилища в Ізраїлі: "Хоч суд над Айхманом був наявним і голосним, але про нього вже забули. Ми потребуємо Дем'янюкового суду, щоб пригадати минуле нашим людям і цілому світові. З цим процесом Голокост знову стане дійсністю", - колиш­ній суддя високого рангу Т.Терлов; "Підсудний... був пізніше призначений, разом з іншими українцями, на службу в екстремістському таборі в Треблінці"; "нацисти знайшли спільність інтересів з частиною населення, окупованих територій в Польщі й на території Росії (під частиною Росії розуміють Галичину - "Пошта")", - із акта звинувачення І.Дем'янюкові, висунутому ізра­їльсь­ким судом. Варто наголосити на тому, що в цьому багатосторінковому документі понад сто разів ужито словосполучення "охоронці-українці", тобто на українську націю покладено збірну відпо­ві­даль­ність за частину злочи­нів, учинених упродовж Другої світової війни.

Утім на захист І.Дем'янюка стали або висловили своє критичне ставлення до судилища в Ізраїлі видатні особистості: суддя-лорд Т.Деннінґ, історик Н.Толстой (Велика Британія); республіканець П.Бюкенен, професор В.Ваґенар, адвокат-жид В.Вольф (США); письменник Г.Рульман (Німеччина); журналіст П.Вордінґтон (Канада); дослідник єврейської історії, д-р Р.Окунєва, колишні судді Х.Коган та Д.Ейтан, письменник Б.Еврон (Ізраїль) та ін.

25 квітня 1987 р. І.Дем'янюкові винесено судовий вирок: смерть через повішення. Утім 29 липня 1993 р. під тиском світової громадськості, а також через відсутність доказового матеріалу Верховний суд Ізраїлю звільнив оскарженого з-під арешту. Дем'янюк повернувся до США, у 2001 р. йому відновили американське громадянство. Однак наступного року почався новий відлік переслідувань: знову позбавили громадянства, мотивуючи тим, що є нові докази перебування охоронцем у концтаборах, а також вирішили депортувати зі США через неправдиву інформацію, надану імміґраційним властям цієї країни.

Наразі ОеСАй не здає своїх позицій, а навпаки - хоче доказати потребу в собі. Свідченням є те, що минулого року чиновники Центрального відомства Німеччини заявили: вони мають нові докази, що І.Дем'янюк був охоронцем у таборі Собібор (Польща), особисто супроводжуючи євреїв до газових камер. Слідом німецька влада видала ордер на арешт І.Дем'янюка, накидаючи йому звинувачення у причетності до знищення 29 тисяч осіб у трьох нацистських концтаборах на території Польщі. Знаково, що це звинувачення висунуто всупереч Польському інституту пам'яті, який заперечує наявність документів про Дем'янюка як охоронця таборів Майданека, Собібора, Треблінки.

Прикро, але через зміну поколінь українська спільнота Канади й США втратила інтерес до цієї політичної розправи, тож нині оскарженого в нових злочинах І.Дем'янюка, окрім його родини, нема більше кому підтримувати.

Випадковість чи розправа
над оборонцями І.Дем'янюка?

Багато чого у справі І. Дем'янюка не піддається логіці. Мабуть, кількість трагедій з оборонцями І.Дем'янюка підтверджують виняткове значення цієї справи для гравців на міжнародній шахівниці. Однак про трагічне: через суди зазнав фінансового краху історик Ніколай Толстой, республіканець Патрік Бюкенен вимушено зняв свою кандидатуру на президентських виборах США, доктор-історик Руф Окунєва разом зі своїм хворим сином заледве вціліли, втікаючи з Ізраїлю, внаслідок загадкового падіння з багатоповерхівки загинув колишній ізраїльський суддя Дов Ейтан, мало не осліп від вихлюпнутої в очі кислоти ізраїльський адвокат І.Дем'янюка Йорам Шефтель, експерт Аніта Причард намагалася накласти на себе руки, здійснено ритуальне вбивство голови Комітету захисту І.Дем'янюка в Україні Володимира Кательницького (36 ножових ран) та його старої матері (київська міліція зробила все, щоб ці два жахливі вбивства відійшли в небуття нерозкритими). Стає моторошно...

Замість висновку. На жаль, тільки платники податків США можуть вирішувати, чи потрібна їхній країні, особливо в час економічної рецесії, структура ОеСАй, яка зловісною тінню нависає над багатьма державами світу.

Канада, Торонто