А під час польсько-швед­ської війни протестанти підтримали шведів, як своїх єдиновірців. Тож після поразки Швеції польська влада приймає жорсткі антипротестантські закони. До кінця XVIII століття на території Речі Посполитої залишаються лише поодинокі реформаційні центри. Більшість протестантів змушені були емігрувати, інші, під тиском переслідувань, перейшли в католицизм чи православ’я.

– Віяння Реформації вплинули на розвиток освіти, формування національних мов та книгодрукування. Згідно з протестантським вченням, кожен віруючий має читати Святе Письмо, а тому мусить бути письменним, а Біблія повинна бути доступною національною мовою. Під впливом протестантизму починають перекладати новозавітні та інші біблійні тексти національною мовою. Реформація дала і зразки нового християнського життя, зокрема чимало дослідників православ’я цього періоду твердять, що православні братства у Києві, Львові та інших містах втілили на практиці протестантський підхід, згідно з яким миряни повинні займати активну позицію у церковному житті. Зрештою деякі українські історики розглядають і створення УГКЦ як прояв Реформації та практичну реалізацію ідеї національної церкви.

– Сьогодні можна почути різні інтерпретації терміну “протестантизм”. Насправді ж він пов’язаний з тим, що в 1529 році, коли частина німецьких регіонів вже перейшли на бік Реформації, німецький рейхстаг вирішив обмежити євангелічні богослужіння, загрожуючи переслідуваннями послідовникам нового руху. Тоді прихильники Реформації оголосили протест, тобто свою незгоду з рішенням рейхстагу. Саме від того протесту і закріпилася за всіма послідовниками Реформації назва “протестанти”. Першу ж хвилю реформаторів називали лютеранами, хоч сам Лютер був проти цієї назви. Пізніше виникає реформатська гілка в Швейцарії, відбувається англіканська реформація, творяться інші національні та конфесійні форми руху, але поступово на всіх них поширилася назва “протестанти”. В Україні євангельські церкви раніше не дуже активно послуговувались цим терміном, бо наголошували на своєму зв’язку не так з євро­пейською Реформацією, як з першоапостольським християнством. Але відзначення ювілею Реформації нагадало українським протестантам про їх зв’язок з Реформацією і протестантизмом.

– Роздрібненість закладена у самій природі протестантизму. На відміну від католицизму, де є ієрархічна структура на чолі з Папою Римським, який володіє правом давати остаточні настанови богословського характеру, протестантизм не має єдиного керівного центру. Реформація виникла майже одночасно в декількох регіонах Європи, мали місце різні бачення реформ та способів їх здійснення. Тому існують різні форми протестантизму. Крім цього, врахуймо і протестантський принцип свободи дослідження Біблії та вільного богословського пошуку. Загалом, протестантизм постійно змінюється і намагається відповідати на актуальні виклики сьогодення, що також породжує його багатоликість.

– Попри доктринальні та літургічні розбіжності, які існують між різними протестантськими конфесіями, існують ключові цінності, які їх об’єднують. Вони були сформульовані ще в добу Реформації і є визначальними для всіх протестантів.

Все життя людини відбувається перед Богом, і її професійна діяльність є не менш важливою, ніж служіння в церкві

Тільки віра – для спасіння необхідна особиста щира віра в страждання і спокутну смерть Христа, переконаність у тому, що прощення гріхів – це дар Божий, який не можливо отримати через молитву, добрі діла, таїнства, посередництво церкви. Добрі вчинки людини можуть бути лише доказом того, що вона спасенна, але аж ніяк не засобом спасіння. Вчення, згідно з яким Бог обдаровує Своєю благодаттю всіх віруючих, які добровільно приймають Його благодать, звільняло християн від влади Закону, робило її вільною від зовнішнього примусу і людських настанов.

Загальне священство віруючих – для протестантизму характерна переконаність у тому, що усі віруючі мають однаковий доступ до Бога, не існує поділу на мирян і духовенство. Ніхто з християн не потребує посередництва у наближенні до Бога, кожен віруючий сам є священиком. Це вчення зрівняло перед Богом усіх віруючих, незалежно від статі чи рівня освіти, й піднесло значення їх повсякденної діяльності. Таким чином, ідеал служіння Богові поширився на буденне життя християнина, спонукавши його виконувати Божі заповіді у своїх сімейних, суспільних відносинах. У цьому контексті відбулося формування протестантської соціальної етики, що вплинула на економічний поступ західного світу.

– Не варто пов’язувати народження капіталістичної економіки виключно з впливами Реформації, бо найперші прояви капіталізму можна було спостерігати в центрах європейської економіки задовго до Реформації. Проте у XVII – XIX століттях економічний розвиток протестантських країн справді випереджував католицькі та православні регіони. А зумовила це протестантська трудова етика, яка мала великий вплив на економічний розвиток західного світу, ставши вагомим чинником перетворення США на провідну державу світу.

– Середньовічна Церква не надто заохочувала підприємницьку ініціативу. Якщо людина заробила достатньо коштів, щоб їй вистачило до кінця життя, то надалі вона мала займатися справами, спрямованими на спасіння душі. Протестантизм руйнує поділ життя на сакральну та секулярну сфери. Все життя людини відбувається перед Богом і її професійна діяльність є не менш важливою, ніж служіння в церкві. Покликання, яке раніше стосувалося виключно церковного служіння, тепер обіймає кожного християнина і всю його діяльність у світі: людина, яка доїть корів, миє посуд, виготовляє предмети побуту, робить не менш важливу працю, аніж священик. Відтак світська діяльність отримує релігійний стимул, а відповідальне її виконання стає основним завданням християнина, який має працювати не для особистого збагачення, а для слави Божої та допомоги іншим. Зароблені кошти спрямовуються не на придбання предметів розкоші, а вкладаються у розвиток виробництва. З’являється нова ментальність, позитивне ставлення до праці, до підприємництва. І саме це нам дуже потрібне сьогодні – відповідальне ставлення до праці, чесне виконання своїх повноважень і обов’язків.

Ранніх або класичних протестантів – лютеран, реформатів, англікан – в Україні небагато. Більшість протестантських церков в Україні – це пізньопротестантські течії, тобто євангельські протестанти. Це передусім Всеукраїнський союз євангельських християн-баптистів та інші баптистські течії (2 700 громад). Трохи менше – християни віри євангельської, знані також як п’ятидесятники (2 600 громад). Розвиваються також новітні харизматичні течії.

– Найперше, місіонерським служінням з метою створення нових громад, особливо в тих населених пунктах, де немає жодних релігійних спільнот. В Україні діє загалом приблизно 7000 протестантських громад, проводяться богослужіння, на яких можна почути проповідь Слова Божого. Протестантські церкви активно займаються зовнішньою місіонерською роботою як у країнах Західної Європи, так і в Індії, Африці. Варто згадати ще українську протестантську діаспору у США, яка теж є дуже потужною і веде сьогодні місіонерську діяльність в країнах Латинської і Південної Америки, Африки та Азії.

– З недостатньою просвітницькою роботою протестантських церков, а також впливом пропаганди минулого, особливо радянської, яка мала на меті створити образ євангельського віруючого як фанатика, невігласа, людини, байдужої до націо­нального життя. В радянський період греко-католики і протестанти – це найбільш переслідувані релігійні групи. Більшість протестантів були позбавлені легального статусу, зазнали переслідувань, ув’язнення, страт.

– До безпосередньої політичної діяльності українські протестанти ставляться насторожено (хоч є й винятки, як-от екс-голова ВРУ Олександр Турчинов), а ось до громадської і суспільної діяльності – активно. Передусім це заходи, покликані надати соціальну допомогу тим, хто її потребує. В Україні протестантські церкви посідають перше місце за кількістю центрів для допомоги людям з наркотичною та алкогольною залежністю. Реалізовуються соціальні проекти, покликані допомогти самотнім матерям, багатодітним сім’ям та іншим соціально незахищеним, незалежно від їх віросповідання. Усиновлення, створення будинків сімейного типу та інших закладів, які б допомогли дітям в нинішні складні часи, – ще один важливий напрямок соціального служіння протестантів. Є чимало цікавих ініціатив, пов’язаних з боротьбою з корупцією.

Слов’янськ і Краматорськ, гуманітарна допомога
фото: Дмитро Довбуш

– Протестантські церкви активно включилися у гуманітарну роботу на сході України, чимало роблять для допомоги біженцям, переселенцям. Поруч з іншими українськими церквами протестанти активно працюють і на лінії фронту: капеланська робота, центри соціальної допомоги, мобільні  хлібопекарні... Протестанти брали активну участь у подіях Майдану: в молитовних наметах, різних соціальних засобах допомоги. На окупованих землях протестантські церкви зазнають переслідувань, відібрані доми молитви, є непоодинокі випадки вбивств і катувань пасторів. Це пов’язано з несприйняттям протестантизму з боку представників так званого “русского мира”, а також із проукраїнською політичною позицією протестантів.

– Нині тільки невиправний оптиміст може вірити у те, що коли-небудь виникне якась організована форма єдно­сті християн. Екуменізм, на мою думку, – це співпраця між християнами в усіх можливих сферах, де потрібна спільна дія усіх християн. Важливо перестати витрачати сили на конфлікти, взаємне поборювання один одного. Сьогодні Україна потребує об’єднання всіх сил, в тому числі і християнських, тому відмова від риторики свій – чужий, від ворожнечі, перехід до співпраці на всіх рівнях – це те, що допоможе нам гідно пройти нинішній непростий період.