Вірі лише двадцять, та пережила вона чимало: сирота, втратила маму в чотирнадцять років, а батько покинув сім’ю ще раніше. Дівчину виховувала тітка, але її вже також нема серед живих…

“Коли померла мама, я жила з тіткою, навчалася в школі, потім закінчила курси перукарів, – розповідає Віра. – Мама з татом розійшлися, він переїхав, і я його майже не бачила”.

Віра, як і будь-яка дівчина, мріяла зустріти кохання, створити сім’ю, але життя склалося по-іншому. “Моїй доньці недавно минув рік. Алінка підростає, але, на жаль, має деякі проблеми зі здоров’ям. Тато дитиною не цікавиться”, – каже вона, ховаючи очі, бо до уваги чужих людей не надто звикла.

Ведеться їй нелегко. Ні досвіду родинних стосунків, ні навиків догляду дитини Віра не має, адже допомогти, підказати нікому. Але вона дуже старається. “Коли була вагітна, було важко, але мені допомагали. Аборт? Ні, ніколи навіть про це не думала, адже це дитина, моя дитина!” – наголошує жінка.

Ще коли Віра носила під серцем дитину, то звернулася до ОДВ “Надія” (осередок допомоги вагітним у кризовій ситуації. – “Пошта”), пройшла курси підготовки до пологів.

“Віра до нас звернулася, коли чекала дитину, відвіду­вала курси підготовки до пологів. Ми її підтримували: придбали одяг для дитини, візочок, ліжечко, а тепер допомогли купити диван, – розповідає Леся Гусак, керівник ОДВ “Надія”. – І зараз підтримуємо зв’язок: нещодавно  провідували її з дитиною у лікарні”.

Зі слів Лесі Гусак, таких жінок, як Віра, багато, і в кожної своя життєва історія. Але є в них дещо спільне. “Дівчата, які росли у непов­ній сім’ї чи виховувалися в інтернаті, не завжди можуть дати собі раду. Не знають, як будувати стосунки, як виховувати дитину, як вирішувати побутові проблеми, – каже співрозмовниця “Пошти”. – Добре якщо мають до кого звернутися по допомогу, але, на жаль, буває й таке, що молоді жінки звикають до того, що їм допомагають, і не надто стараються робити щось самі. Вимагати від них чогось також складно, адже вони просто не бачили іншого життя. Мрію, щоб можна було створити будинок, у якому жила б сім’я, яка могла б узяти до себе молоду жінку – вагітну чи ту, в якої є маленькі дітки. Аби там вона вчилася доглядати їх, будувати сімейні стосунки, вирішувати побутові проблеми”.

Благодійна організація ОДВ “Надія” працює вже багато років. Її мета – захистити життя зачатої дитини, підтримати вагітну, щоб вона могла народити маля, прийняти його, навчитися доглядати, загалом адаптуватися в суспільстві. Крім того, благодійна організація займається інформаційною та просвітницькою діяльністю, що спрямована на запобігання кризових ситуацій. “У нас працює телефон довіри, іноді жінки, яким ми допомагали, приводять інших вагітних жінок чи молодих матерів, яким потрібна допомога.  До нас можна звертатися на адресу: вул. Широка, 81-а, ОДВ “Надія” (3 поверх, Школа сім’ї) або телефонувати на номери 067 609 50 49; 067 391 45 36”, – додає Леся Гусак.

З її розповіді “Пошта” довідалася, що, не дивлячись на непросту ситуацію в державі, є люди, готові допомогти іншим. “Минулої зими був випадок, коли до нас звернулися три жінки, які не мали нічого. Під час перебування в пологовому навіть ліки в аптеці брати у борг, а ми потім повертали за них гроші. Але, на щастя, вдалося зібрати допомогу цим жінкам”, – запевняє керівник ОДВ “Надія”.

Нещодавно у Львові стартував проект “Добрий сусід”, який започаткувала Львівська освітня фундація, щоб допомагати сім’ям у кризових ситуаціях. Саме в рамках цього проекту волонтери зробили ремонт у квартирі Віри.

“З ОДВ “Надія” співпрацюємо давно, тож саме від них дізналися, що ця жінка потребує допомоги, – каже Анна Решетник, менеджер зі зв’язків з громадськістю Львівської освітньої  фундації. – Квартира була в жахливому стані, і жити там з маленькою дитиною було б непросто. На наш заклик допомогти з ремонтом відгукнулося багато людей: приходили і студенти, і навіть молоденька медсестра, яка, жертвуючи своїм вихідним, вирішила зробити добру справу”.

Зі слів Анни Решетник, завдяки волонтерам вдалося придбати для помешкання деякі меблі, бо старі були просто непридатні. Ще залишаються проблеми з дахом, який протікає, через що стіни в квартирі постійно мокріють. Волонтери надіються вирішити і цю проблему. А ще дуже сподіваються, що завдяки допомозі та підтримці Віра все-таки зможе налагодити життя, стати на ноги і виховувати доньку. “Дуже хочеться, щоб із часом ця молода жінка знайшла себе у житті, в подружжі, давала раду в побуті. Нехай вчиться у інших, аніж життя має навчити, бо іноді його уроки дуже нелегкі”, – каже Леся Гусак.

Віра не має наміру здаватися, опускати руки, каже, що хоче далі вчитися на перукаря, працювати, а можливо, навіть відкрити власний салон краси. Сподіваємося, що це їй вдасться.