Село Кохавина (Кохавино, Кохавине) неможливо віднайти на сучасних мапах. Ще в радянський період це село, яке колись величали галицьким Лурдом, приєднали до сусіднього селища Гніздичів Жидачівського району, що на Львівщині. З XVII століття Кохавина стала місцем паломництва прочан до чудотворної ікони Матері Божої Кохавинської.

“За легендою, 1646 року власниця тих земель Анна Воянковська проїжджала через гай, коли карета раптом зупинилася. Визирнувши, вона побачила дивну картину: коні стояли на колінах перед іконою Богородиці, яка висіла на придорожньому дубі. Панянці Воянковській ікона, певно, сподобалася. Бо вона вирішила забрати її до маєтку в Руді, але ікона дивним чином повернулася до свого дуба. Не допомогли навіть хитрощі із залученням всіляких хресних ходів та інших ритуалів – образ щоразу повертався на місце. Зрештою вирішено було облаштувати відпустове місце просто тут. Для ікони спорудили капличку, неподалік – дерев’яний костел Вознесіння Діви Марії, а потім – будинок пароха. Сюди прибули ченці-кармеліти. Так і виникла Кохавина”, – розповів ігумен монастиря святого Герарда Ігор Стельмах, інформує zik.ua.

Спеціальна комісія, яку очолював Львівський архиєпископ Микола Вижицький, у 1755 році визнала образ чудотворним. З 1991-го святинею опікуються отці-редемптористи. Цими вихідними в Кохавині відбудеться великий відпуст з нагоди 105-ої річниці коронації чудотворної ікони Кохавинської Богородиці.