– Найперше треба цінувати людське життя. Бо коли ти поважаєш і цінуєш його, з поваги до цього ти вдячний і своїй матері, яка прийняла від Господа цей дар. Бути мамою – це велика Божа благодать, адже в сучасному світі з його екологією, розумінням і підходом стати нею насправді важко. Чому в особливий спосіб про маму ми говоримо в другу неділю травня? Бо саме травень є місяцем Матері Божої – Пресвятої Богородиці. Вона є Матір’ю кожного з нас і прикладом для наслідування – якою саме повинна бути кожна мати. Насамперед мамою має бути та, яка вірує. Без віри жити набагато важче, бо коли ти не маєш крил, за допомоги яких не можеш злетіти до небес і попросити в Господа Бога благодаті, жити стає набагато важче. Мама – це щось особливе. Коли ми говоримо про десять Божих заповідей, а саме ту, де написано “шануй батька і матір свою”, то розуміємо, який Господь Бог вимогливий. Віру і шанування повинна виховувати матір у дитини з пелюшок. Як виховаєш свою дитину – так вона й ставитиметься до тебе в майбутньому. Сьогодні матері мають розуміти те, що вони є носіями тих чеснот, які в майбутньому дитина зможе розвинути в своєму житті. Матері сіють те, що в осені свого життя будуть жати. Пригадую одну історію, яку, до речі, розповідав у День матері в соборі святого Юра. Якось діти хотіли зробити подарунок своїй матері і вирішили купити їй подарунковий сертифікат у косметологічну клініку, аби та зробила собі пластику обличчя. Тоді мама покликала своїх дітей і сказала, що не хоче стирати історію свого і їхнього життя з обличчя, бо кожна її зморшка – це свідчення пережиття. І почала показувати на собі та казати дітям: “Ось ця зморшка з’явилася тоді, коли ваш батько вперше запропонував мені заприятелювати, ось ця – від тієї радості, коли ми одружилися, ось ця – після того, як я одного з вас пригорнула до своїх грудей, а ця – коли переживала за вас довгими безсонними ночами, коли ви хворіли”. Вона сказала: “Моє обличчя, може, й у зморшках, але це історія, тому дозвольте залишити її!”. Тож ми повинні бути завжди вдячні своїм матерям за цю історію життя, яка є на їхньому обличчі. Вдивляючись в обличчя матері, повинні робити все можливе, щоб тих зморшок було щонайменше! Також завжди закликаю матерів бути тими, що вчать своїх дітей боротися з гріхом, але не бути вчителями гріха. Матері не повинні нецензурно висловлюватися і завжди поважати батька своїх дітей. Так само батько першим повинен показувати повагу до матері, шанобливе ставлення до неї. Він є вчителем любові і віри, але це навчання має також початися з пелюшок, а не з підліткового віку. Коли батько приходить додому в адекватному стані, не свариться, не кричить, обіймає дружину, цілує, то дитина бачить той вимір любові, служіння одне одному і сама сформує повагу до матері, до батьків загалом. Інша річ стосується нас, дітей. Ми завжди маємо бути вдячні нашим матерям за дар життя. Якщо б не наші матері, ми ніколи не з’явилися б на цей світ. Хоч зараз ми можемо дозволити собі в будь-яку пору дня чи ночі бути на контакті зі своєю матір’ю, проте робимо це нечасто. Вона ж потребує чути голос своєї дитини, бо це голос її життя. Голос дітей для матері є поживою та киснем, якими вона живе! Якщо цю поживу ми їй не даємо, вона, можливо, й нічого не скаже, та в глибині серця тужитиме за нами. З мамою варто частіше бути поруч, бо ніхто не знає, коли Бог покличе її до вічності… У другу неділю травня також закликаю згадати тих матерів, які через певні обставини втратили своїх дітей. У світлі останніх подій таких матерів дуже багато. Коли мати хоронить свою дитину, ми співчуваємо, але потім той біль у нас вщухає. Ми живемо своїм життям, а матір – своїм, самотнім. Отож якщо знаєте таких матерів, подаруйте їм бодай квітку. Повірте, що для них це буде те, чим вони житимуть ще довго. Наша увага стане тим благодатним єлеєм, який обдарує їхні життя!